56. Норма права: поняття та види

Норма права – це загальнообов»язкове формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку змінюється, приймається чи припиняється і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції, спрямоване на регулювання різних сфер суспільних відносин і захист соціальних цінностей, шляхо встановлення юридичних прав і обов»язків суб»єктів права і охороняється від порушень заходами державного примусу. Норми права можна класифікувати :

• за функціями: регулятивні, охоронні, захисні.

Регулятивні – правила поведінки, призначені для впорядкування суспільних відносин шляхом надання її учасникам прав і покладання на них обов»язків. Розраховані на правомірну поведінку, передбачають добровільне виконання цих норм. Регулятивні поділяються на дозвільні (вкзують на можливість здійснювати дії), зобов»язу вальні (вказують на необхідність здійснювати певні дії), заборонні (вказують на необхідність утримуватися від вчинення певних дій).

Охоронні -правила поведінки, що визначають умови застосування до суб»єкта права попереджувальних заходів державного впливу в конфліктних ситуаціях. Розраховані на конфліктні ситуації, мають обвинувальний характер або психічний примус.

Захисні – правила поведінки, що визначають державне реагування на порушення закріплених у нормах права суспільних відносин. Розраховані на неправомірну поведінку, мають оборонний характер, передбачають фізичний примус.

• за предметом правового регулювання: за галузями права; за інститутами права.

• за методом правового регулювання: імперативні (містять категоричні веління держави здійснювати чітко означені дії), диспозитивні (встановлюють варіант поведінки, але дозволяють сторонам регульованих державою відносин самим визначати права та обов»язки в окремих випадках).

• за характером психологічного впливу: заохочувальні, рекомендаційні.

57. Ознаки правової норми.

Розрізняють соціальні та юридичні ознаки норм права.

Соціальні:

1. н. п. є зразком відносин, що складаються в суспільстві;

2. є правилом поведінки, що впорядковує відносини між людьми;

3. витікає з природних невідчужуваних прав і свобод людини.

Юридичні:

1. є юридично значущим способом регулювання, охорони і захисту конкретних суспільних відносин;

2. регулює невизначену кількість суспільних відносин;

3. не має конкретного адресата;

4. є загальнообов»язковою для учасників правового спілкування;

5. є формально визначеною за змістом;

6. формується у вигляді прав і обов»язків учасників правовідносин;

7. має визначену структуру;

8. є результатом владної діяльності держави – встановлена або санкціонована нею;

9. ухвалюється в суворо встановленому порядку;

10. забезпечується всіма заходами державного впливу аж до примусу.

58. Норма права та її структура.

Норма права – це загальнообов»язкове формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку змінюється, приймається чи припиняється і забезпечується відповідними державними органами в межах їх компетенції, спрямоване на регулювання різних сфер суспільних відносин і захист соціальних цінностей, шляхо встановлення юридичних прав і обов»язків суб»єктів права і охороняється від порушень заходами державного примусу.

Структура норми права – це внутрішня будова норми права, що виявляється у взаємодії її основних структурних частин.

Структуру норми права складають: гіпотеза, диспозиція, санкція.

Гіпотеза - частина норми, яка вказує на конкретні життєві обставини чи умови, з настанням яких виникають права, обов»язки, юридичні факти, правовідносини.

Диспозиція – це частина норми права, що вказує на саме правило поведінки, визначає права і обов»язки учасників правовідносин.

Санкція – це частина норми права, в якій відображаються наслідки дотримання чи недотримання правил, які закріплені в диспозиції.

Гіпотеза, диспозиція, санкція бувають: абсолютно-визначеними, відносно-визначеними, альтернативними.

Абсолютно-визначені – містять вичерпні дані про умови, чітко окреслені права і обов»язки та наслідки.

Відносно-визначені – не містять достатньо повних даних.

Альтернативні – вказують на кілька варіантів, але пропонують настання лише одного з них.