13. Властивості паперу. Класифікація друкарських паперів.

Найважливіші властивості паперу:

• маса;

• білизна (забезпечує високу якість зображення);

• вартість;

• непрозорість;

• пористість;

• міцність;

• щільність;

• товщина;

• відтінок;

• гладкість.

Групування різних видів паперу відбувається за наступними ознаками:

• за способом друку (типографський, офсетний, для глибокого друку та ін..)

Типографський або друкарський (для високого друку) – 50-70 г на м кВ, білий, мало клеєний, машинної гладкості. Призначений для друку текстової та ілюстраційно-текстової продукції.

Офсетний – 60-250 г на м кВ. призначений для друкування ілюстраційно-текстових видань і образотворчої продукції офсетним способом.

Для глибокого друку – 60-220 г на м кВ. призначений для друку ілюстраційно-текстової продукції і образотворчих видань

• за видом друкованої продукції (газетний, книжково-журнальний, ілюстраційний, картографічний та ін..)

Газетний – 45-49 г на м кВ, низькопільний, неклеєний. Призначений для друку газет і додатків до них, масових брошур способами офсетного й високого друків.

Картографічний – 85-160 г на м кВ міцний, підвищеної білизни. Призначений для друку гідро-, топо-, географічних та інших карт і атласів офсетним способом.

• За товарним виглядом (аркушевий чи рулонний)

• За способом виготовлення (крейдований, не крейдований, з водяними знаками та ін..)

Крейдований – з пігментовано-клеєвим покривним шаром. Призначений для друку одно- і багатоколірної образотворчої продукції, різних ілюстраційно-текстових видань способами високого, офсетного і глибокого друку.

• За способом обробки (машинної гладкості, глазурований, тиснений та ін..)

Обкладинковий – 140-200 г на м кВ – для виготовлення обкладинок, 80-120 – для склейки палітурних кришок.

Форзацний – 80-160 г на м кВ, відрізняється підвищеним опром зламу.

Верже – білий чи кольоровий, виключно целюлозний високосортний папір з водяними знаками у вигляді близько розташованих вузьких смуг. Призначений для виготовлення подарункових видань, а також форзаців і суперобкладинок книг.

14. Завдання, функції та види покажчиків

Бібліографічний покажчик — загальний термін для позначення декількох видів бібліографічних посібників (див.: Бібліографія), тобто списків опублікованих документів (книг, газетних і журнальних статей тощо), об'єднаних якою-небудь ознакою і забезпечених допоміжними індексами, що полегшують пошук і угруповання матеріалів.

За своїм призначенням бібліографічні покажчики поділяються на рекомендаційні (не претендують на повноту і адресовані широкому колу читачів) та наукові, які прагнуть до вичерпного огляду документів щодо заявленої теми і призначені для спеціалістів.

За хронологічними рамками описуваних матеріалів бібліографічні покажчики діляться на ретроспективні та поточні (нп. «Нові видання України : Видавничий бібліографічний покажчик книг і брошур»).

Етапи підготовки бібліографічного покажчика

Вибір актуальної тематики, яка потребує бібліографування, що може бути зумовлене відсутністю такої праці або наявності попиту на нове підсумування. На цьому етапі бібліограф формує відповіді (та зазначає у передмові) на такі питання: тема, призначення майбутньої бібліографії, джерела.

Вибір матеріалу за тематичними, формальними, кількісними та якісними критеріями.

Вибір наукового редактора, з яким узгоджується тема, структура, який здійснює наукову редакцію, консультує з різних питань у процесі підготовки посібника.

Визначення структури посібника: на які розділи буде поділятися основний текст, яким буде апарат видання.

Укладання первинного запису. До первинного запису висуваються такі вимоги: він має бути чітким, охайним, повним, методичним, точним, вмотивованим.

Складання основного тексту покажчика відповідно до структури та принципів систематизації. Після написання самого тексту формуються елементи апарату інформаційного видання: передмова, вступна стаття, керування щодо користування, схема класифікацій, система посилань, список використаних джерел, список скорочень, допоміжний покажчик, зміст, вихідні відомості, додаткові відомості.

Види:

1. Загальна бібліографія

1.1. Державна бібліографія

1.2. Видавничо-книготорговельна бібліографія

1.3. Бібліотечно-каталожна бібліографія

2. Спеціальна бібліографія

2.1. Науково-допоміжна бібліографія

2.2. Рекомендаційна бібліографія

15. Особливості зміту, види та та редакційне оформлення коментарів.