49. Робота з ілюстративним матеріалом при підготовці до друку.

Авторські оригінали ілюстрацій після того, як вони затверджуються як такі, що входять у ви­дання, підписуються і нумеруються відповідно до послідовності їх розташування. На зворотному боці непрозорих оригіналів у спеціальному штампі синім (чорним) м'яким олівцем вносяться такі дані:

-назва видавництва;

-назва видання чи ім'я автора (назва замовлення);

-вид оригіналу (штриховий, півтоновий, слайд, кольороподілений діапозитив).

-номер ілюстрації. Якщо в кожній статті (розділі, главі) своя нумерація ілюстрацій або кількість оригіналів перевищує кількість номерів рисунків, то всім ілюстраціям видання дають допоміжну - наскрізну нумерацію (при цьому літерна нумерація не припускається) Крім того, на кожному оригіналі пишуть назву відповідного розділу Наскрізну нумерацію проставляють біля посилань на рисунки на полях текстової частини, а також поряд із текстівками. На кожному рисунку до таблиць указують сторінку тексту і номер таблиці, до якої належить рисунок. Якщо до таблиці додається кілька ілюстрацій, то кожній із них дають додаткові номери (літери), що прив'язують зображення до визначеного місця в таблиці Номер (літеру) повторюють кольоровим олівцем у відповідному місці таблиці в основному тексті й дублікатах. За відсутності в тексті по­силань на зображення оригіналам ілюстрацій дають службову нумерацію, що повторюють також біля текстівок і на полях текстової частини оригіналу.

- Назва ілюстрації.

- Лініатура растра (високий друк) або спосіб друку (офсет та глибокий друк).

- Зміна масштабу ілюстрації за репродукування.

-Візи художнього і головного редакторів видання.

Для оформлення звороту оригіналів і контрольних фотовідбитків виготовляють гумовий штамп з рядками для заповнення від руки, наприклад:

Прозорі оригінали вкладаються в конверти, на яких мають бути зазначені ті ж дані, що й для непрозорих оригіналів У разі наявності контрольного відбитку ці дані зазначаються на ньому.

Формат оригіналів наводять у міліметрах, масштаб відтворення - у відсотках Завдання художнього редактора - встановити правильний розмір: ілюстрація не повинна бути надмірно велика, щоб не збільшувати невиправдано обсяг видання і, отже, витрати паперу; проте при зайвому зменшенні зображення втрачається необхідна наочність і зручність читання, а іноді й зміст. Весь зображальний матеріал, призначений для одного видання чи матеріалу на одну тему, виконують з однаковим зменшенням -тоді досягається гармонійна єдність усіх деталей зображення: урівноважується товщина ліній, штрихів, крапок. Крім того, співвідношення об'єктів, що зображуються на сусідніх ілюстраціях, має давати уявлення про їх реальні розміри - неможливо поряд помістити однакового розміру олівець та автомобіль. Це особливо важливо у виданнях для дітей.

Формат оригіналу ілюстрації, який у виданні буде йти в обріз, має від- ,; повідати формату видання до зрізання з урахуванням масштабу відтворення мінус 2 мм з того боку, що виходить під край. Розміри полів непрозорих оригіналів становлять не менше 10 мм, прозорих - не менше 3 мм. Масштаб відтворення непрозорих оригіналів має становити від 33 до 150 %, прозорих багатоколірних - не більше 800 %, прозорих одноколірних та оригіналів творів мистецтва - не більше 400 %. Під час відтворення багатокопірних прозорих оригіналів призначених для випуску плакатів, що експонуватимуться на відстані більше 1 м, допускається встановлювати масштаб відтворення більше 800 %. Ступінь зменшення оригіналу (залежно від поліграфічних можливостей) виражається або вказівкою розміру за шириною або дробом, що являє собою відношення ширини майбутнього зображення до висоти, або ж указівкою тільки ширини в міліметрах.

49. Створення пакету публікацій. Призначення пакетів

49. Технічні показники друкованого видання: формат, обсяг, шрифт, аркуш.

Формат – це розмір готового видання, що визначається шириною і довжиною сторінки видання у міліметрах, або шириною і довжиною аркуша паперу видання у сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому частина видання. Сторінка друкованого видання є тим полем, в межах якого розміщуються всі елементи видання, і відповідно, зображення або текст за своїми розмірами не можуть перевищувати її розмір.

Формат набору – це задрукована частина сторінки видання, яка може бути повною, спускною, кінцевою, одно або багатошпальтною.

Чинники, що впливають на вибір формату:

• обсяг видання;

• вид видання;

• читацька адреса;

• формат паперу, на якому друкуватиметься наклад;

• можливості конкретної друкарні;

• вимоги державного стандарту.

Для досягнення певного формату видання з метою зменшення відходів після його обрізування світова видавнича практика виробила такі основні способи складання аркушів паперу, призначеного для друку різних видів видавничої продукції:

in folio − аркуш згинався один раз навпіл (текст, що друкувався з обох боків, мав, таким чином, чотири сторінки, а одна сторінка − четверту долю аркуша);

in quarto − аркуш згинався двічі (виходило вісім сторінок, а одна сторінка − восьму долю аркуша);

in octavio − аркуш згинався чотири рази (за умов друку з обох боків виходило 16 заповнених текстом сторінок, а одна сторінка − 16-ту долю аркуша).

Історично склалося так, що в Україні, як і на теренах колишнього Радянського Союзу, ширина рулонів паперу, призначеного для друку книжкових і періодичних видань, що визначається в сантиметрах, набула таких стандартних розмірів: 60x84; 60x90; 70x90; 75x90; 70x100; 70x108; 84x108.

Формат видання 84 х 108/32 можна "прочитати" так: стандартний аркуш паперу, з якого друкувалося це видання, мав ширину 84 см, довжину 108 см, а розмір однієї книжкової сторінки − 32-гу долю, тобто цей аркуш до обрізування був зігнутий чотири рази і з нього вийшло 32 сторінки, заповнені текстом чи ілюстраціями.

Обсяг видання – кількість облікових одиниць обсягу в одному примірнику видання. Таким чином, обсяг видання − це його кількісна характеристика, виражена певним числом аркушів, сторінок чи колонок. У видавничій справі як облікова одиниця обсягу застосовується друкований аркуш – фізичний, умовний, обліково-видавничий, авторський.

Паперовий аркуш є одиницею виміру кількості паперу для друкування видання. Він характеризується форматом аркуша паперу, який застосовують до конкретного видання, та вагою 1 кв. см. На одному паперовому аркуші розміщується 2 друкованих аркуші – кожен бік цього аркуша паперу є друкованим аркушем. Паперовий аркуш виготовлений здебільшого з рослинних або штучних волокон і доведений до певних розмірів листоподібний матеріал, призначений для різних цілей, здебільшого для друкування текстів чи ілюстрацій.

Друкований аркуш – це одиниця виміру обсягу видання, яка відповідає друкованому відбитку на одному боці паперового аркуша стандартного формату або двобічному відбитку на половині паперового аркуша.

Види друкованих аркушів:

• Фізичний друкований аркуш – фізичний обсяг друкованого видання, що дорівнює площі тих стандартних паперових аркушів, на яких друкується видання (60х90, 70х108). На один паперовий аркуш можна нанести за допомогою друкованої форми дна відбитки з лицьового і протилежного боку. Таким чином, один фізичний друкований аркуш складає половину паперового аркуша. Іншими словами, на одному паперовому аркуші вміщуються (якщо заповнювати його з двох боків) дна друковані.

• Умовний друкований аркуш визначає обсяг видання на папері будь-якого формату в перерахунку на аркуш формату 60х90 см, що має площу 5,4 тис. кв. см. Відповідно до цього розміру приводяться друковані аркуші всіх інших існуючих у країні форматів видань з метою визначення їх обсягів в умовних друкованих аркушах.

Досконале володіння методикою переведення обсягу різних форматів видань в умовні друковані аркуші необхідне видавцеві з кількох причин:

1. Кошторис витрат на придбання паперу та виготовлення замовленого накладу, незважаючи на обраний видавцем формат видання, кожна друкарня складає, виходячи із загальної кількості саме умовних друкованих аркушів, а не фізичних чи обліково-видавничих.

2. Кошторис витрат, який оплачується за видання, що здійснюється на засадах державного замовлення в Україні, також "прив'язується" до умовних друкованих аркушів.

3. Обсяг видання, що зазначається у випускних даних його службової частини, подається в умовних друкованих аркушах.

Авторський аркуш – це умовна одиниця виміру обсягу створеного автором (упорядником, перекладачем)оригіналу, дорівнює 40 тис. друкарських знаків, або 700 рядків друкованого тексту, або 3 тис. кв. см зображень. Друкарські знаки – літери, цифри, усі символи, розділові знаки, проміжки між словами. Автор. аркуш є основою для встановлення обсягу всіх інших показників друкованого твору, він є частиною обліково-видавничого аркушу.

Ця одиниця виміру найчастіше вживається:

• при укладанні авторської угоди з автором, оскільки в основу договірних стосунків між видавцем та автором сума авторської винагороди встановлюється відповідно до розміру ставки за один авторський аркуш;

• при визначенні обсягу роботи редактора на етапі опрацювання авторського оригіналу.

Обліково-видавничий аркуш – обсяг твору ( в автор. аркушах) та обсяг додаткового тексту (передмова від видавництва, анотації, вихідні відомості, шмуцтитули, додатки, примітки редактора, колонтитули і колонцифри), а також зображальний матеріал, що розташований у виданні, але не входить до авторського оригіналу (напр.., внутрішнє оформлення). Один обліково-видавничий аркуш дорівнює 40 тис. друкарських знаків, або 700 рядків друкованого тексту, або 3 тис. кв. см зображень.

До загального обсягу обліково-видавничих аркушів входить не рекламний текст.

Шрифт – це графічна, художня форма зображення літер, знаків і цифр певної системи письма, комплект літер, що відтворює будь-який алфавіт. Це таке складання символів певного зображення (гарнітура), стилю (накреслення), інтенсивності (насиченості) та розміру.

Параметри шрифту:

• гарнітура, кегль, насиченість, колір літер

• способи виділення

• проміжки між літерами

• вирівнювання

• композиція тексту й інших елементів видань

• Класифікація шрифтів:

• Рубані (гротески) не мають засічок, основні сполучні штрихи в них однакової товщини (Arial, Tahoma, Pragmatica).

• Шрифти із засічками (Academy, Courier, TimesNewRoman). Засічки розташовуються на кінцях штрихів, що утворюють основні та додаткові штрихи літер.

• Декоративні шрифти

• Рукописні (Parsek, Arbat) – подоба рукописного написання, отже, і обов’язків нахил.

• Акцидентні (Brodvay, Paladin, Matura) – відрізняються від будь-яких гарнітур незвичним накресленням.