69. Оосбливості роботи редактора з перевиданням

Однією з важливих складових програми діяльності будь-якого видавництва є повторна підготовка до друку та випуск тих творів, які вже побачили світ. Це можуть бути і власні видання попередніх років, і видання, здійснені свого часу іншими видавцями. Такі книги вигідні видавництву з кількох точок зору:

• з економічної: редакційні затрати для іх підготовки і друку будуть меншими, натомість очікуваний прибуток — майже завжди гарантований

• з іміджевої: авторитет видавця, який у черговий раз продукує для ненасиченого ринку непроминальну річ, знану читачем з попередніх видань, безумовно, зростатиме.

• з організаційної: час проходження видані нічого оригіналу на різних етапах його редакційної підготовки помітно скорочується.

В українській науковій і навчальній літературі з видавничої справи та редагування досі не вироблено єдиного підходу до вживання терміна, яким би чітко окреслювалося це явище. У конкретиці нашої проблематики таких термінів утворилося декілька: "повторне видання", "перевидання", "передрук", "нове видання". При спробі з'ясувати зміст цих термінів приходиш до висновку, що неконкретний зміст їх нерідко суперечить один одному, ускладнює, а то й заплутує читача. Вважаємо за доцільне такі терміни, звести в один синонімічний ряд, запропонувавши для цього ряду узагальнене, цілком конкретне, простіше і зрозуміліше для практиків видавничої справи, визначення.

Перевидання — це кожне наступне видання випущеного раніше твору або збірки творів, незалежно від часу, місця і видавця першого видання та змін у його змісті, структурі чи оформленні. Залежно від привнесених до кожного наступного видання змін і доповнень розрізняють такі види перевидань: стереотипне, факсимільне, виправлене, доповнене, перероблене.

Стереотипне видання - термін походить від грецького слова зСегео, що перекладається як твердий. Складне слово стереотип означає металеву, гумову або пластмасову монолітну друкарську форму. В переносному значенні вживається як шаблон, трафарет, незмінний загальноприйнятий взірець. Отож, стереотипним є таке видання, яке здійснене без жодних втручань до попередньо видрукуваного тексту.

Факсимільне видання — це видання, яке без жодних змін і відхилень відтворює попереднє за найголовнішими його параметрами: форматом, сортом і кольоровою гамою паперу та інших поліграфічних матеріалів, включаючи обкладинку чи оправу. Цим воно відрізняється від стереотипного видання, де, як правило, використовуються наявні на момент друку поліграфічні матеріали.

Виправлене видання - це видання, в якому виправлені всі видавничі чи друкарські помилки, допущені в попередньому виданні. Як правило, більшість із цих помилок виявляються не стільки на етапі звірки сигнальних примірників, скільки в процесі багаторічного побутування книги. Серйозний видавець використає нагоду нового видання для того, аби усунути помічені найменші помилки чи поліграфічні огріхи.

Доповнене видання – це видання, яке відрізняється від попереднього певним обсягом доповненого матеріалу. Йдеться або про незначні текстові вставки в існуючих розділах чи параграфах, або про додавання нових розділів чи параграфів, які роблять видання повнішим, чіткішим за структурою та змістом.

Перероблене видання - це видання, в якому текст значно змінено в порівнянні з попереднім виданням. Зміни ці обумовлюються кількома чинниками. Скажімо, появою після виходу першого видання значного масиву нового матеріалу (навчальна література) або переосмисленням автором своїх попередніх поглядів на факти чи явища, про які писав раніше односторонньо чи заангажовано (наукова чи науково-популярна література).

Знання, якими має володіти редактор при відборі видань:

• знання української та світової історії видавничої справи;

• знання тенденцій сучасного видавничого ринку та вплив на нього смаків читацької аудиторії різних вікових груп, а також професійної приналежності;

• знання сучасних тенденцій літературного процесу;

• знання різноманітних освітніх, просвітніх, наукових і навчальних програм, що діють на даний момент і на найближчу перспективу в державі.

За радянську добу розвитку України, коли видавнича справа відносилася до важливої ділянки ідеологічної роботи керівної партії, найголовнішими критеріями включення будь-якої позиції до видавничого плану перевидань були: високий ідейний рівень творів, ідеологічна відповідність їх поточному моменту, чистота партійної позиції автора. Видавці старшої генерації добре пам'ятають, що річний план діяльності кожного видавництва мав відкриватися розділом видань чи перевидань до певної річниці партійного з'їзду або ювілейних дат народження партійних вождів.

Головними критеріями включення (чи не включення) творів для перевидання в умовах ринку стали:

• читацький попит на книжковому ринку;

• державотворчий аспект видань з програм держзамовлення;

• рівень професійного виконання твору з точки зору змісту й оформлення;

• заявки мережі публічних бібліотек;

• заявки бібліотек навчальних закладів;

• заявки замовників, які зацікавлені у фінансуванні окремих проектів перевидань;

• зміни в навчальних програмах;

• зміни в нормативно-правовій базі;

• здатність поліграфічного підприємства відтворити видання за заданими видавництвом параметрами.

Які види видань за тематичним змістом сьогодні найчастіше перевидаються?

1. Навчальна література. Нині (й на найближчу перспективу) це, без перебільшення, найпотужніший сегмент літератури, попит на який завжди був і залишається стабільним.

перевидавати вдасться не всі підручники, а лиш ті, які витримали перевірку часом і визнані як еталонні. Тут редакторові важливо глибоко розбиратися в "юридичній силі" наданих Міністерством освіти і науки України грифів на новостворені підручники, в нюансах домінантних слів грифа — "затверджено", "допущено", "рекомендовано", в часових вимірах, коли підручник із експериментального стає нормативним тощо.

У цьому блоці виділимо такі підвиди перевидань, які можуть бути безпрограшними:

• стабільні шкільні та університетські підручники з головних нормативних дисциплін, включаючи апробовані вже "Букварі";

• посібники для вступників до ВНЗ;

• посібники з вивчення іноземних мов;

• двомовні або тлумачні словники.