Перелік питань на іспит

1. Методологічні основи аграрного права України.

АП – це самостійне соц.-пр держ явище, яке х-ться особливим змістом специфічну юридичну природу, суть якої розкривається через методологічні, доктринальні, законодавчі та інституційні основи.

Методологію науки складає сукупність категорій на які вона спирається, а також система певних метолів дослідження та алгоритм розв’язання програм практичної спрямованості.

Методологія формує категорії:

• Капітал

• Земля

• Праця

• Знання

КАПІТАЛ Це сукупність товарів, майна, грошових коштів, які використовуються з метою отримання прибутку.

В більш вузькому – це джерело доходу у вигляді засобів виробництва.

Направлення капіталу в економіку відповідної галузі називають капіталовкладеннями або інвестиціями.

Ресурси спрямовані на споживання не є капіталом.

Капітал можна створити при застосуванні людської праці до конкретного об’єкту. В Україні це земля.

ЗЕМЛЯ

В АП розглядається як основне нац. Багатство, що х-ться верхнім шаром ґрунту, використання якого має здійснюватись на основі взаємодії, фотосинтезу, родючості ґрунту та людської праці.

Не плутати з землею в ЗП

ПРАЦЯ

Використання праці через дозволені правові форми є формулою суспільного прогресу, що і утворює капітал – безцінне та унікальне багатство українського народу – родючу землю.

Методологічна основа АП:

1. Земля як верхній родючий шар грунту використання якого мА здійснюватись на основі фотосинтезу сонця, родючості грунту та людської праці задля створення капіталу, забезпечення розподілу та перерозподілу продукції через прив та сусп. форму власності на основі пропорції капіталовкладень у підвищення родючості грунту та прогресивний соціальний розвиток суспільства.

2. Державна політика спрямована на прогресивний розвиток укр суспільства та економіку через розвиток с/г галузі, у тому числі шляхом запровадження оптимальних механізмів оподаткування господарюючих на землі суб’єктів та залучення капіталу в основне нац. Багатство. Створення ефективного господаря земель С/Г призначення.

3. Конституційно-правові гарантії з використання основного нац. багатства У. на основі в тому числі прив форми власності, що забезпечує економічні та юрид свободи господарювання на землі.

4. Свобода здійснення с/г діяльності що проявляється з одного боку в дотриманні суб’єктом законодавчих вимог при здійсненні с/г діяльності, з іншого – у дотриманні д-ю принципів здійснення госп діяльності на землі шляхом забезпечення д-ю захисту конкуренції у сфері с/г підприємництва, недопущення зловжив монопольним станови на аграрному ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, дотримання з боку Д принципів підприємницької діяльності. (ст. 44 ГК)

5. Вартісна оцінка землі , що має визначатися в процесі виробництва капіталу.

2. Аграрне право у сучасній правовій доктрині України.

АП у своєму розвитку пройшло цілий ряд послідовних реструктиризаційних перетворень: від селянського, колгоспного, сільськогосподарського до АП в сучасному розумінні.

Жодна г галузей права в історії юри науки не викливає стільки суперечок, навіть серед вчених немає єдності у підходах щодо визначення пр. природи АП як галу права.

Підходи:

1. Існує аграрне з-тво але немає аграрного ні як основної ні як комплексної галу права. Панкратов, Яковлєв.

2. АП є підгалуззю або розділом ГП. Мартимянов В. С. , Щербина В. С.,

3. АП є самостійною галуззю права. Статівка А. М., Бабильов А. І., Єрмоленко В. М.

4. АП є комплексною галуззю права. Козир М. І., Воронін

5. АП є самостійною комплексною інтегрованою галуззю права. Янчук В. З. Петров, Середа

6. АП є комплексною інтегрованою спеціалізованою галуззю права. Носік, Коваленко, Гетьман, Погрібний, Жушман.

ВУЗи:

• Кафедра Трудового Носік, Коваленко, Марченко

• Відділ проблем земельного, аграного, екологічного інституту Д і П ім. Корецького НАН України Семчик

• Кафедра АП НЮА ім. Ярослава Мудрого. Жушман В. П. Гайворонський В. М.

• Каф А, зем, еколог права ім. Янчука В. З. національного університету БРіПК.

• Каф А, зем, екол права Одеської нац. Академії. Каракаш Ілля Іванович

• Каф трудового, агр., екол права Лівівського нац. Унів ім. Івана Франка. Багай Надія Онуфріївна.

Аграрне право- це самостійна галузь в ситсемі права У., яка об’єднує правові норми, що регулюють аграрні відносини( Єрмоленко).

Аграрне право( інститут корецького, франка, Одеса)- це комплексна, інтегрована, спеціалізована галузь права, що охоплює різні правові норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої ьта пов’язаною з нею сільгос діяльністю, під час використання земель сільгосп призначення різними аграрними суб’єктами( Мандрівний)

Аграрне право( КНУ ім.. Шевченка, Носік) – це система пов’язаних і узгоджених по конституції У, законах та інших нормативних джерелах матеріальних і процес норм, їх імперативів та положень, в яких формально виражена суверенна воля укр. Народу щодо задоволення продовольчої безпеки шляхом використання та охорони грунту, інших природних ресурсів та живих організмів, що використовуються при здійсненні сільгосп діяльності , а також нормативно закріплена міра свободи, рівності та справедливості, що мє бути юридично забезпечена у суспільстві при здійсненні сільгосп діяльності

Ключове: аграрне право галузь права, сільгосп продукція з метою забезпечення продовольчої безпеки держави.

З аграрного права починаються всі інші налузі права.

Елементи аграрного права

Аграрна право- комплексна, інтегрована , спеціалізована галузь права.

Комплексність аграрного права полягає в тому, що воно узагальнює різні за юр природою норми, які відносяться до різних галузей права, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а сме комплекс пов’язаних між собою земельних, майнових , трудових, організаційно- управ відноси, які складаються в процесі виробництва, переробки та реалізації сільгосп продукції між сільгос підприємствами, обєднанями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками незалежно від форми власності, а також мід ними і працівниками цих господарств.

Інтегрована галузь права – означає, що між різними видами аграрних відносин існує стійкий взаємозв’язок, який утворює комплексний механізм правового регулювання. Інтегрованість норм АП означає узагальнене або єдине правове регулювання різних аграрних суб’єктів. Підставою для інтегрованого правового регулювання відносин різних аграрних суб’єктів є те, що всі вони здійснюють використання землі сільгосп призначення, як основного і незмінного засобу виробництва для здійсненн сільгосп та пов’язаної з нею діяльністю.

Спеціалізованість – означає, що норми основних профільних галузей не механічно переходять до складу аграрного права, а зазнають аграрної спеціалізації, внаслідок цього вони стають аграрно майновими, аграрно трудовими, аграно управлінськими та іншими. Характер спеціалізації значною мірою зумовлений особливостями правового статусу суб’єктів аграрних правовідносин( для прикладу – фермерські госп, сільгосп кооперативи)

Отже, комплексна галузь аграрного права охоплює первинні норми інших галузей права, спеціалізуючи їх відповідно до галузевого об’єкта правової регламентації та їх суб’єктного складу , утворюючи при цьому інтегровані правові норми.

Аграрне право складає цілісну систему правових норм, яка зумовлена специфікою єдиної сфери виробництва сільгосп продукції. Саме цим чинником визначається єдина предметно-змістовна спрямованість норм аграрного права та їх спеціалізований характер

3. Законодавчі основи аграрного права України.

Законодавчі основи аграрного права України можна звести до наступних позицій

Конституція України:

1. Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

2.ст.13,14,41 КУ:

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

3.ст.42 Ку( на землі)

4.Депжава забезпечує виробникам сільгосп продукції можливість конкурентноздатної реалізації виробленої сільгосп продукції чк на внутрішні ньому і зов ринку( ст..42)

5. Держава створює( має створити) оптимальну систему оподаткування Законодавчі основи АГ також утворюють норми , що регламентують державну аграрну політику:

Зу « Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 р

Метою держ аграр політики є :

1)гарантування продовольчої безреки держави( Україна ає нагодувати себе , а потім всих інших)

2)Перетворення аграрного сектору на високоефективний конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави

3)Збереження селянства як носія української ідентичності культури і духовності нації

4) Комплексний розвиток сільськогосподарських територій та розв’язання соціальних проблем на селі

4. Інституційне забезпечення аграрного права України.

Інституційне забезпечення АПУ через чинне законодавство України, яке юридично визначає інституційні засади – систему органів та їх структуру , функціональні засади( компетенцію органів), їх взаємодію у сфері державного та самоврядного регулювання сільського господарства.

Було прийнято 9 грудня 2010 року – Указ президента « Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади « №1085/2010

Було утворено – МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ та ДЕРЖАВНУ ІНСПЕКЦІЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ шляхом реорганізації Міністерства Аграрної Політики України.( подивитись документ)

Через МІнагрополітики і продовольства буде керуватись:

• державна ветеринарна та фітосанітарна служба У

• державне агентство земельних ресурсів У.( колишній Держкомзему)

• державне агентство лісових ресурсів У.

• державне агентство рибного господарства У

• державна інспекція сільського господарства У