69. Розкрийте суть традиційних і новаторських підходів у проектуванні інтерактивного середовище

Інтерактивне середовище визначають як “web-ґрунтовне середовище, що підтримує структуровану взаємодію між членами спільноти” . Сайт можна розглядати як інтерактивне середовище. Кожна сторінка інтерактивного середовища – це об'єкт. Тобто – це сутність, яка “знає як” репрезентувати себе шляхом пересилання HTML тексту на браузер і що робити з полями на кожній сторінці форми або бази даних. Таким чином, в певному розумінні “електронну” складову інтерактивного середовища можна охарактеризувати як взаємопов'язану, структуровану сукупність web-сторінок.

Інтерактив існує для спільної роботи. “інтерактивне середовище” передбачає можливість обміну інформацією на відстані та використання потенційно необмеженого характеру та набору джерел інформації

інтерактивне інтегроване середовище об'єднує в собі функції:

текстового редактора - для набирання та редагування текстів програм;

компілятора - для трансляції текстової програми в машинний код;

налагоджувача - для покрокового виконання програм і виявлення прихованих алгоритмічних помилок в програмі.

Інтерактивним середовище називається тому, що воно знаходиться в режимі постійного діалогу з програмістом, а інтегрованим, тому що об'єднує в собі всі перелічені функції.

Понятие интерактивности используется в области информатики, коммуникации, архитектуры и промышленного дизайна. Определим интерактивность как особое взаимодействие между двумя объектами, при котором реакция одного объекта на действия другого объекта учитывает предшествующие действия этого объекта. При этом двухстороннем процессе каждый объект проявляет активность.

Благодаря широким техническим возможностям, объекты предметной среды имеют возможность получать информацию из внешней среды (свет, температуру, движения и т.д.). Они могут общаться с человеком и между собой, посылать сообщения, отвечать на действия. Это и есть интерактивность окружающей среды.

Использование интерактивности востребовано современным человеком, так как предоставляет возможность самореализации, проявления активности и преодолевает автономность среды. Видится решение в создании среды, отвечающей индивидуальным запросам обитателей, способной меняться по их желанию посредством интерактивности.

Интерактивность (от англ. interaction — «взаимодействие») — понятие, которое раскрывает характер и степень взаимодействия между объектами. Используется в областях: теория информации, информатика и программирование, системы телекоммуникаций, социология, промышленный дизайн и других.

В настоящее время среди специалистов перечисленных областей отсутствует конкретное устоявшееся определение значения этого термина. Тем не менее этот термин, обобщенно, можно определить так: Интерактивность — это принцип организации системы, при котором цель достигается информационным обменом элементов этой системы.

Степень интерактивности — это показатель, характеризующий, насколько быстро и удобно пользователь может добиться своей цели.

Элементами интерактивности являются все элементы взаимодействующей системы, при помощи которых происходит взаимодействие с другой системой/человеком (пользователем).

Интерактивность — это способность информационно-коммуникационной системы, активно и разнообразно реагировать на действия пользователя.

В данном смысле, возможность позвонить или отправить SMS в какую-либо телевизионную программу во время эфира еще не есть интерактивность. Хотя, если вся информация, полученная от телезрителей или пользователей, будет определенным образом обрабатываться, освещаться в эфире в текущем времени (или с небольшой задержкой), и на ее основе будут вырабатываться конкретные решения (из достаточно большого множества имеющихся), то эту систему можно будет назвать интерактивной ). Также не является интерактивностью способность людей общаться в форумах и создавать сообщества.

В Интернете одним из участников взаимодействия является, безусловно, человек. Для того же, чтобы говорить о другом субъекте, следует выделить цели, преследуемые человеком в Интернете:

• получение информации;

• общение с другими людьми.

• Взаимодействие может осуществляться с:

• ресурсом Интернета;

• другим человеком, с которым данный пользователь осуществляет общение посредством служб Интернета (электронная почта, ICQ, web-форум и пр.).

http://ru.wikipedia.org/wiki/Интерактивность

Элементами интерактивности являются все программные модули (функции сайта), с помощью которых человек (пользователь) может взаимодействовать с сайтом или другим человеком, посредством этих инструментов.

Какие же наиболее популярные программные модули используются на корпоративных сайтах в последнее время. Все опять же зависит от целей и задач, стоящих перед ресурсом. Рассмотрим часто используемые.

Здесь идет взаимодействие администратора с пользователем

• Регистрация посетителей

• Проведение опросов и голосований

• Форумы и гостевые книги.

• Новостная лента

• Целевые почтовые рассылки

• FAQ, возвратная форма

• Возвратная форма

• Каталог

• Кабинет клиента (закрытая зона)

• Интернет-магазин

69. Функціональні обов’язки головного редактора

Головний редактор видавництва – це фахівець, як правило, з редакторською або журналістською освітою, який у цілому визначає видавничу програму і керує всім редакційно-видавничим процесом. За штатним розкладом є першим заступником директора.

Функціональні обов’язки головного редактора формуються довкола двох основних напрямів його діяльності: організаційного і творчого.

Організаційний напрям передбачає:

- підбір кадрів і керівництво роботою усього редакційного корпусу видавництва (завідувачі редакцій, редактори різних категорій, коректори);

- пошук цікавих авторів (авторських колективів), перспективних тем, рецензування оригіналів, оформлення документів на одержання грифів навчальних видань;

- прийняття рішення щодо початку редакторського опрацювання чи відхилення поданого оригіналу;

- затвердження титульних чи спеціальних наукових редакторів;

- розробка перспективного, річного і квартального планів випуску видань;

- координація і контроль роботи завідувачів редакцій;

- розв’язання принципових питань, пов’язаних із якістю оригіналу чи у взаємостосунках між автором і редактором;

- складання і контроль за виконанням графіків проходження оригіналів у видавничих підрозділах;

- розгляд питань, пов’язаних із виконанням авторами договірних зобов’язань;

- прийняття рішень щодо припинення видань, розірвання договорів, усунення помилок на різних етапах редакційної роботи;

- візування документів на укладання авторських угод, виплату авторських та художніх гонорарів, за рецензування і позаштатне редагування;

- підготовка і проведення видавничих нарад щодо змісту тематичних планів та якості випущеної продукції.

Творчий напрям передбачає:

- ознайомлення з авторськими оригіналами, одержаними за замовлення чи самопливом;

- вибіркове читання видавничих оригіналів на одному з етапів редакційно-видавничої підготовки (після опрацювання редактором; перша, друга верстки; чисті аркуші);

- прочитання на одному з етапів редагування особливо важливих за змістом оригіналів;

- затвердження макетів художнього оформлення поліпшених видань;

- підписання видання: до складання, до друку, до випуску в світ;

- аналіз рецензій, опублікованих у пресі, на випущені власні видання;

- організація презентацій кращих видань;

- вивчення кон’юнктури видавничого ринку, тематики близьких за профілем видавництва суміжних видавничих організацій з метою уникнення дублювання при плануванні видань;

- розробка плану промоційних заходів, контакти з пресою, громадськими організаціями, науково-дослідними інституціями та навчальними закладами;

- участь у книжково-видавничих тусовках.