6. Умови вибору та характеристика методів кількісної оцінки та аналізу ризику

Кількісну оцінку ризику бажано проводити після того, як він ідентифікований і віднесений до однієї з трьох катего­рій (відомі ризики, передбачені і несподівані ризики). Існують різні методи кількісного оцінювання ризику: метод математичної статистики; метод дерева рішень (дерева цілей); метод аналізу чутливості; метод експертних оцінок; метод аналізу результатів діяльності; метод імітаційного моделювання Монте-Карло та інші.

Вибір методу оцінювання залежить від категорії, до якої належать виявлені ризики.

Так, для відомих ризиків і при наявності статистичної інформації для одержання про­гнозних оцінок використовують : оцінки математичного очіку­вання збитків, оцінки максимального (при заданому рівні до­вірчої можливості) зниження цільових показників стратегіч­ної програми й інші параметри розподілу цільових показни­ків. Таким чином, при оцінюванні відомих ризиків можуть бу­ти ефективно використані методи математичної статистики. Головні інструменти даного методу оцінювання - це визна­чення дисперсії, стандартного відхилення, коефіцієнта варі­ації.

При розгляді ризиків, які можна передбачити, основна увага спрямована на виявлення сценаріїв, при реалізації яких може відбутися зниження цільових показників діяльнос­ті підприємства до критичного рівня (нижче від прийнятного рівня). Істотну користь у цьому випадку приносить метод аналізу чутливості.

У ряді випадків, коли підприємство не має достатньої статистичної інформації, для оцінки ризиків які можна передбачити і які не можна передбачити, застосовується метод експертної побудови сценаріїв. Експертний метод може бути реалі­зований шляхом опрацювання думок досвідчених підприєм­ців і спеціалістів. Бажано, щоб експерти супроводжували свої оцінки даними про можливість виникнення різноманіт­них розмірів втрат. Можна обмежитися одержанням експер­тних оцінок можливостей допустимого критичного ризику або оцінити найбільш імовірні втрати в даному виді діяльності підприємства.

У тому випадку коли необхідно змоделювати можливу ситуацію в оцінити ризики які можна і не можна передбачити використовують методи дерева цілей, методи оцінки результатів діяльності.

Метод математичної статистики

При застосуванні методу математичної статистики розмір ризику вимірюється двома критеріями :середнє очікуване значення; коливання (мінливість) можливого результату.

За допомогою статистичного методу оцінювання ри­зику можна визначити ризик не тільки конкретної угоди, але і підприємства в цілому на основі аналізу динаміки його при­бутків за деякий проміжок часу. Перевагою даного методу є простота розрахунків. За допомогою цього методу підприєм­ство може прийняти рішення по наступних питаннях: обрати фінансове вкладення з меншим ступенем ризику; зробити вибір відносно постачальника або виробництва конкретного товару; обрати місце роботи, де рівень ризику нижчий.

Недоліками цього методу є: при використанні цього методу не проводиться оцінка конкретного рівня ризику того чи іншого процесу, а проходить порівняння декількох подій за допомогою вищеописаних показників. Але, по-перше, ці показники не дають можливості зробити однозначний висновок щодо меншого ступеня ризику відносно будь-якого варіанту; по-друге, це тільки допоміжні критерії і вони не дають можливості оцінити рівень ризику підприємства або окремого підрозділу, системи, як імовірності появи збою в їх діяльності. Отже, цей метод не може бути універсаль­ним; явною хибою методу математичної статистики е необхідність використання великої кількості даних (чим більший масив, тим достовірніша оцінка ризику); по-четверте, при вико­ристанні цього методу, крім того, може виникнути проблема недостовірності інформації.

Метод аналізу чутливості

При розгляді ризиків, які можна передбачити, основна увага спрямована на виявлення сценаріїв, при реалізації яких може відбутися зниження цільових показників діяльнос­ті підприємства до критичного рівня (нижче від прийнятного рівня). Істотну користь у цьому випадку приносить метод аналізу чутливості, який складається з таких кроків: вибір основного, ключового показника, тобто параметра, щодо котрого і проводиться оцінка чутливості; вибір чинників (рівень інфляції, стан економіки й ін.); розрахунок значень ключового показника на різноманіт­них етапах здійснення проекту: вишукування, проекту­вання, будівництво, монтаж і наладка устаткування, про­цес віддачі вкладених засобів.

Сформовані в такий спосіб послідовності витрат і надходжень дають можливість визначення фінансових пото­ків для кожного моменту або відрізка часу, тобто визначити показники ефективності.

Водночас аналіз чутливості має серйозні вади: він не є всеосяжним, тому що не розрахований для урахування всіх можливих обставин; він не уточнює можли­вість здійснення альтернативних проектів; взагалі, цей ме­тод дозволяє визначити критичні значення деяких показників при здійсненні проекту, або при виконанні конкретного плану робіт в діяльності підприємства, але як і статистичний ме­тод, метод аналізу чутливості на дає можливості розрахунку рівня ризику.

Метод експертних оцінок

У ряді випадків, коли підприємство не має достатньої статистичної інформації, застосовується метод експертної побудови сценаріїв. Експертний метод може бути реалі­зований шляхом опрацювання думок досвідчених підприєм­ців і спеціалістів. Бажано, щоб експерти супроводжували свої оцінки даними про можливість виникнення різноманіт­них розмірів втрат.

Метод дерева рішень (дерева цілей)

Ще один найважливіший метод дослідження ризику - це моделювання задачі вибору за допомогою методу "дере­во рішень". Даний метод при цьому допускає графічну побу­дову варіантів рішень, що можуть бути прийняті. По гілках дерева співвідносять суб'єктивні й об'єктивні оцінки можливих подій. Прямуючи вздовж побудованих гілок і використо­вуючи спеціальні методики розрахунку можливостей, оцінюють кожний шлях і вибирають менш ризикований. Проте для оцінки ризику даний метод не завжди прийнятний із ряду причин: це дуже трудомісткий метод; у " дереві" враховуються тільки ті дії, що має намір вчи­нити підприємство, і тільки ті результати, які із погляду менеджера можуть мати місце. При цьому зовсім не вра­ховується вплив зовнішнього середовища на діяльність підприємства, а, як відомо, людина не завжди може пе­редбачати дії партнерів, конкурентів; при використанні цього методу можна обрати найбільш вдалу та економічно вигідну альтернативу, але цей ме­тод не дає можливості кількісно оцінити рівень ризику.

Метод доцільності витрат

Метод доцільності витрат базується на аналізі фінан­сового стану підприємства. Застосування цього методу складається з двох етапів: на першому етапі необхідно роз­ділити всі активи підприємства за ступенем ризику або лікві­дності і проаналізувати тенденції зміни питомої ваги кожної групи; на другому етапі відбувається визначення ступеня ризику втрати фінансових коштів за допомогою ідентифікації потенційних зон ризику. Для цього визначаються три показ­ника фінансової стійкості підприємства:- надлишок (+) або недостача (-) власних засобів; надлишок (+) або недостача (-) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат; надлишок (+) або недостача (-) загального розміру осно­вних джерел для формування запасів і витрат.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь її стійкості. Але цей метод може застосовуватися лише для оцін­ки фінансової стійкості підприємства і він не прийнятний для оцінки рівня ризику будь-якого процесу.

Метод імітаційного моделювання Монте-Карло

Досить універсальним і розповсюдженим методом моделювання при оцінці і прогнозуванні ризиків є імітаційне моделювання. Це пов,язано з тим, що більшість реальних об,єктів не можуть бути адекватно описані за допомогою тільки аналітичних математичних моделей. Для статистичного моделювання у випадкових умовах і був розроблений метод статистичних досліджень (метод Монте-Карло). Ідея методу Монте-Карло полягає в реалізації "розіграшів" – моделюванні випадкового явища за допомогою деякої процедури, яка дає випадковий результат.

Лекція 10. Практичні аспекти аналізу, оцінки та управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності

1. Особливості аналізу та оцінка ризиків на етапі проведення переговорів щодо укладання контракту на здійснення зовнішньоекономічної операції

2. Особливості страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності

3. Характеристика програмних можливостей щодо аналізу та розрахунку ризиків зовнішньоекономічних операцій