3. Види можливих втрат підприємства та їх оцінка

Центральне місце в оцінці ризику займають аналіз і прогнозування можливих втрат ресурсів при здійсненні відповідної діяльності. Мається на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають унаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

Втрати, що можуть бути в процесі діяльності підприємства, доцільно розділяти на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні види втрат виявляються в непередбачених додаткових витратах або прямих втратах обладнання, майна, продукції, сировини, енергії і т.ін. Стосовно кожного окремого з перерахованих видів втрат застосовуються свої одиниці виміру.

Найбільше природно вимірювати матеріальні втрати в тих же одиницях, у яких вимірюється кількість даного виду матеріальних ресурсів, тобто у фізичних одиницях ваги, обсягу, площі й ін.

Однак звести воєдино втрати, вимірювані в різних одиницях, і виразити їх однією величиною не можливо. Не можна складати кілограми і метри. Тому практично неминуче обчислення втрат у вартісному вираженні, у грошових одиницях. Для цього втрати у фізичному вимірі переводяться у вартісний вимір шляхом множення на ціну одиниці відповідного матеріального ресурсу.

Для досить значної кількості матеріальних ресурсів, вартість яких заздалегідь відома, втрати відразу можна оцінювати в грошовому виражень.

Маючи оцінку ймовірних втрат по кожному з окремих видів матеріальних ресурсів у вартісному вираженні, можна звести їх воєдино, дотримуючись при цьому правила дій з випадковими величинами і їх імовірностями.

Трудові втрати представляють втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються в людино-годинах, людино-днях або просто годинах робочого часу.

Переклад трудових втрат у вартісне, грошове вираження здійснюється шляхом множення трудогодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, пов'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів і цінних паперів. Крім того, фінансові втрати можуть бути при недоодержанні або неотриманні грошей з передбачених джерел, при неповерненні боргів, несплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виторгу внаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Особливі види грошового збитку пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу гривні, додатковим до узаконеного вилученням засобів підприємств у державний (республіканський, місцевий) бюджет.

Поряд з остаточними, безповоротними можуть бути і тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях запізнювання в одержанні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісний вимір, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутку від діяльності здатні призводити випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат украй важко визначити в кількісному, тим більше у вартісному вираженні.

Аналізуючи перераховані вище види втрат, необхідно розділити ймовірні втрати на основні (визначні) і побічні, виходячи із самої загальної оцінки їхньої величини.

Втрати які виникають в процесі проведення ризикованих операцій розділяються на дві категорії - очікувані і несподівані (випадкові).

    Під очікуваними втратами розуміється деякий середній рівень втрат, що повинні виникати при проведенні операцій. Дані втрати повинні компенсуватися за рахунок формування резервів і включення вартості даних резервів у ціну відповідних продуктів, тобто дані втрати не повинні покриватися за рахунок власних коштів організації.

    Під випадковими втратами розуміються можливі відхилення в гіршу сторону рівня реальних втрат від рівня очікуваних втрат (середнього рівня втрат). При цьому на великих тимчасових інтервалах (при проведенні великої кількості операцій) випадкові втрати повинні компенсуватися рівнозначними випадковими доходами. Випадкові втрати здебільшого повинні покриватися за рахунок власних коштів організації - "ризик-капіталу". "Ризик-капітал" являє собою частку капіталу організації, що акціонери готові піддати ризику, тобто втратити протягом деякого періоду за умови збереження бізнесу.

    Власне обмеження, утримання рівня випадкових втрат у рамках установленого "ризик-капіталу" - можна вважати основною практичною задачею управління ризиками.

    Поряд з очікуваними і випадковими втратами варто виділити, катастрофічні втрати. Дані втрати являють собою приватний, граничний випадок випадкових втрат, при яких збереження бізнесу в колишній формі неможливо, зокрема дані втрати не можуть бути покриті за рахунок "ризик-капіталу". Стратегія організації повинна будуватися таким чином, щоб мати можливість уникнути катастрофічних втрат, обмеживши збитки "ризик-капіталом".