Розділ 4. Методичний інструментарій аналізу та оцінки ризику підприємства Лекція 8-9. Загальні підходи до аналізу та оцінки ризику підприємства ризику
Структура процесу аналізу ризику.
Якісна та кількісна оцінка ризику
Види можливих втрат підприємства та їх оцінка
Зони ризику
Умови вибору та характеристика методів кількісної оцінки ризику
Структура процесу аналізу ризику
У тих випадках, коли підприємство здійснює свою діяльність в умовах ризику, необхідно цей ризик ідентифікувати, виміряти, оцінювати його можливі наслідки і контролювати. Процес ідентифікації, виміру й оцінки становить зміст аналізу ризику.
У процесі аналізу ризику необхідно одержати відповіді на такі питання: Який процес досліджується? Яка мета та результати реалізації цього процесу? Які суттєві чинники впливають на процес, його результати та досягнення мети? Де зосереджені основні чинники ризику? Які можливості нанесення тих, або інших збитків, пов,язаних з окремими чинниками ризику? Наскільки великі збитки, якщо реалізується гірший варіант? Наскільки ці збитки порівнювані з витратами на реалізацію програми діяльності? Які дії дадуть можливість знизити ризик або уникнути його негативних наслідків? Чи можуть ці дії генерувати нові ризики?
Для відповіді на ці запитання варто всі дії пов’язані з аналізом ризику проводити у певній послідовності (Рис.9).
Якісна та кількісна оцінка ризику
Одним з суттєвих етапів аналізу ризику є його оцінка. В даний нас в Україні немає методичного забезпечення оцінки ризику, адекватного розумінню цієї категорії.
У науковій літературі Заходу в теорії ризику як правило, виділяють два напрями його дослідження: нормативне – кількісне, математичне; дескриптивне – якісний опис проблем.
Сучасний рівень вимог до врахування ризику в діяльності підприємства призводить до необхідності поєднання цих двох напрямів. Вони доповнюють один одного, тому, що існують такі сфери управлінської діяльності (зміни в організаційній структурі, маркетинг, вибір варіантів інвестування) де неможливо прийняти рішення або тільки на основі якісного опису проблеми, або обійтися тільки математичними моделями.
Рис.9.Структурна схема аналізу ризику
Отже, якісна або дескриптивна оцінка ризику - це визначення всіх конкретних видів ризику, що виникають у процесі діяльності підприємства. А завершальним етапом ідентифікації ризиків є розробка їх класифікації та віднесення до однієї з трьох основних категорій: ризики, які часто зустрічаються, або “відомі ризики”; ризики, які можна передбачити; ризики які не можна передбачити.
До відомих ризиків належать ті, що часто зустрічаються і можуть бути враховані з високим ступенем імовірності. Наприклад: невиконання робіт у зазначений термін, одержання штрафів, втрата частини майна і т.ін.
До ризиків, які можна передбачити, належать ті, можливість появи яких диктує досвід. До цієї категорії належать ризики укладання договорів про постачання сировини, ризик зниження трудового потенціалу і інші. Ці ризики можуть бути ідентифіковані на основі опитування експертів.
До непередбачених ризиків належать ті потенційні загрози нанесення збитку, щодо яких не можна спрогнозувати ні час настання, ні імовірні масштаби наслідків. Це ризики, які пов’язані з такими подіями, як зміна в політичній обстановці, зміна позицій партнерів і т.ін.
Кількісна оцінка ризику, це визначення його розміру, яку бажано проводити після того як він ідентифікований і віднесений до однієї з трьох категорій. Для цього використовують різні критерії та методи їх кількісного оцінювання.
Але, перш ніж перейти до характеристики критеріїв оцінки ризику необхідно зупинитись на тому, що при аналізі ризику слід розрізняти такі поняття як “витрати” і “втрати”. Будь-яка підприємницька діяльність пов,язана з витратами, тоді як втрати мають місце при неблагоприємних обставинах, прорахунках і являють собою додаткові витрати.
Дійсно, якщо ризик - це небезпека втрати ресурсів або доходу, то існує його кількісна міра, обумовлена абсолютним або відносним рівнем втрат.
В абсолютному вираженні ризик може визначатися розміром можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) або вартісному (грошовому) вираженні, якщо тільки збиток піддається такому виміру.
У відносному вираженні ризик визначається як розмір можливих втрат, віднесений до деякої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємця, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва.
Відповідно втратами будемо вважати зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами.
Аналіз робіт науковців з питань оцінки ризику свідчить про те, що існують різноманітні критерії його кількісної оцінки, і в економічній літературі немає єдиної думки щодо цього питання.
Так, один з засовників теорії ризику, Б.Райзберг, пропонує використовувати критерій кількісної оцінки і розраховувати його як імовірність того, що отриманий результат буде менше запланованого значення. Тобто критерієм оцінки ризику можна вважати абсолютний розмір, що визначається множенням очікуваного розміру втрат на імовірність того, що ці втрати відбудуться. Цей показник він називає – ступінь ризику і пропонує розраховувати його за формулою:
Р= В х Ів
де
Р – ступінь ризику
В – очікувані втрати
Ів – імовірність втрат
Інший автор, Балабанов І.Т., для кількісної оцінки ризику пропонує використовувати статистичні критерії оцінки. Він також вважає, що основним критерієм ризику може бути ступінь ризику, яка характеризує імовірність настання випадку втрат, а також розмір можливих збитків від них.
Імовірність (І) події (Е) – відношення кількості К випадків з позитивним результатом, до загальної кількості усіх можливих результатів (М).
І (Е)= К / М
де
К – кількість випадків з позитивним результатом
М –загальна кількість усіх можливих результатів
Розмір ризику, Балабанов І.Т., пропонує оцінювати двома показниками: середнє очікуване значення та коливання (змінність) можливого результату.
Середнє очікуване значення – це те значення розміру події, яке пов,язано з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення вимірює результат який ми очікуємо в середньому, наприклад прибуток.
Середнє очікуване значення являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти остаточного рішення. Тому необхідно вимірювати коливання показників, т.т. визначати міру коливання можливого результату. Коливання можливого результату являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середнього розміру. Для цього на практиці використовують три критерії – дисперсія, середнє квадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.
Дисперсія – середньозважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних:
де:
2
- дисперсія
х - очікуване значення для кожного випадку спостережень
-
середнє очікуєме значення
п - кількість спостережень
Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:
У тому випадку коли частота э рівною то використовують формули:
та
Варіант у якому середнє квадратичне відхилення має більше значення, є більш ризикованим.
Для вибору менш ризикованого варіанту використовують коефіцієнт варіації, який розраховується як відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення одержаних значень:
де V – коефіцієнт варіації
- середнє квадратичне відхилення
– середнє очікуєме значення
Коефіцієнт варіації відносна величина, за його допомогою можна порівнювати навіть коливання ознак виражених у різних одиницях виміру, і він може змінюватися від 0 до 100%. Чим більшим є коефіціент, тим сильнішим є коливання і тим вищою є ступінь ризику:
До 10% - слабкий ступінь коливання
10-25% - помірний ступінь коливання
понад 25% - високий ступінь коливання
Співвідношення максимально можливого розміру втрат та обсягу власних фінансових ресурсів інвестора – ступінь ризику, яка призводить до банкрутства. Її можна вимірювати за допомогою коефіцієнта ризику:
Кр = В\Ф (1.)
де Кр – коефіцієнт ризику
В – максимально можлива сума втрат, грн.
Ф – обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.
Оптимальним вважається розмір коефіцієнту ризику – 0,3, а коефіцієнт ризику, який призводить до банкрутства – 0,7 та більше.
Ступінь ризику при венчурному капіталовкладенні визначають за допомогою таких показників як капіталовіддіча та рентабельність капіталу.
Капіталовіддача, або швидкість обертання капіталу визначається відношенням обсягу виручки до вкладеного капіталу і зазначається кількістю оборотів:
Кв=Т\К
Де
Кв – капіталовіддача
Т – виручка, яку отримали від використання вкладеного капіталу за певний період, грн.
К – сума вкладеного капіталу, грн.
Рентабельність капіталу, або норма прибутку на вкладений капітал, визначається відсотковим відношенням прибутку до капіталу:
Рк= П\К х 100
Де
Рк – рентабельність капіталу, %
П – сумма прибутку, одержаного від використання вкладеного капіталу за певний період часу, грн.
К – сума вкладеного капіталу, грн.
Норма прибутку на вкладений капітал є інтегральним показником ефективності використання капіталу, тому що являє собою произведение двох показників: капіталовіддачі та рентабельності виробленого та реалізованого товару (продукції, послуг, робіт).
Рентабельність виробленого та реалізованого товару вимірюється відсотковим відношенням прибутку до обсягу виручки:
Рт = П\Т х 100
Де
Рт – рентабельність виробленого та реалізованого товару,%
П – прибуток, одержаний від виробництва та реалізації товару (т.т. від використання вкладеного капіталу) за певний період часу, грн.
Т – виручка від реалізації виробленого товару (т.т.одержана від використання вкладеного капіталу) за певний період часу, грн.
Зв,язок між вищенаведеними показниками можна показати наступним чином:
П\К = Т\К х П\Т або Рк= Ко х Рт