Умови визначення форс-мажорних обставин

Установлюючи зобов'язання сторін, контракт передбачає можливість ситуацій, що не залежать від партнерів, коли вони звільняються від виконання зобов'язань. Обставини нездоланної сили можуть бути короткочасними і давати підстави для переносу терміну виконання зобов'язань за контрактом і довгостроковими, що призводять до анулювання обставин. У залежності від товару і потреби в ньому деякі короткочасні непередбачені обставини можуть також вести до анулювання зобов'язань. Наприклад, затримка з цієї причини постачань продуктів, що швидко псуються, на 15-30 днів або устаткування на 3-6 місяців. До довгострокового належать: заборона експорту, імпорт; війна, блокада, валютні обмеження або інші заходи органів влади. До короткочасного можна віднести пожежі, повені, інші стихійні лиха, замерзання моря, закриття морських проток, що лежать на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження. Відхилення в шляху, викликані воєнними діями, страйку і т.ін. В умовах важкої економічної ситуації в країні для вітчизняних експортерів бажано передбачати і такі умови як нестача сировини, електроенергії аварії на виробництві.

Щоб уникнути ризиків у даному випадку особливо важливо, при складанні контракту досить повно перелічити події, що можуть вважатися обставинами нездоланної сили, а при настанні цих зобов'язань негайно сповістити про їх партнера і надати підтверджуючі документи (звичайно від національної торгово-промислової палати). Останнє також бажано обумовити в контракті.

Не визнаються форс-мажорними обставинами звичайного комерційного ризику: труднощі в зв'язку з несприятливою кон'юнктурою ринку; зміни цін, а також банкрутства підприємстві Однак у силу можливого їхнього передбачення, ряд обставин може бути обговорений сторонами в контракті у вигляді захисних застережень тобто умов, що виходять за межі визначення форс-мажорних визнаних законом і звичаєм. Формулювання захисних застережень значною мірою залежать від волевиявлення сторін, проте, вони не повинні суперечити чинному законодавству.

Припинення контракту внаслідок порушення його умов і відповідальність. Відшкодування збитків, неустойки і штрафи

У ряді випадків контракт припиняється в зв'язку з неможливістю виконання, або з ініціативи однієї, або за згодою обох сторін. На практиці передбачаються й інші мотиви припинення контракту: заміна виконання, новація, угода про припинення зобов'язання або залік. Серед інших виділяються «істотні порушення», що дають потерпілій стороні право вимагати не тільки відшкодування збитків, але і відмовитися від контракту. Наприклад, порушення у вигляді відмови продавця поставити товар або покупця прийняти товар, передбачений у контракті, - є істотними.

Відповідальність за порушення контрактних зобов'язань в умовах вільної комерційної діяльності як правило закріплюється в умовах контракту. Даний пункт контракту є основним у плані попередження ризиків у результаті недотримання інших умов контракту. Відповідальність за порушення контракту може мати компенсаційний або штрафний характер і служити надійним важелем, що дозволяє одному контрагенту впливати економічними методами на поведінку іншого. Порушенням контракту є невиконання або неналежне його виконання. Найбільш розповсюдженими порушеннями є прострочення постачання прострочення платежу і невідповідність якості товару умовам договору.

При порушенні контракту підставою для відшкодування збитків є порушення контрагентом своїх зобов'язань за контрактом. Для виникнення в потерпілої сторони права на відшкодування збитків не має значення, який характер мало порушення контракту (серйозний чи незначний) важливо, що мав факт порушення. Установлення права вимоги відшкодування збитків не обумовлено ніякими іншими обставинами, як факт порушення контрактів. Умови контрактів можуть містити вимоги компенсації як збитків, так і упущеної вигоди контрагента. При встановленні розміру збитків звичайно приймається ринкова вартість, а не договірна ціна товару. Іноді приймається деяка середня величина між ринковою і договірною ціною.

Щоб уникнути ризиків у контракті бажано додатково сформулювати або усно обумовити принципи імовірності оцінки збитків. У світовій практиці найбільш застосовуються наступні: факт збитку повинний бути достовірно доведений, його обсяг і сума можуть бути предметом розумної пропозиції; труднощі у встановленні розміру збитку не є перешкодою для його відшкодування; математична точність оцінки збитку не потрібна, якщо самий переконливий доказ, що дозволяє ситуація, наданий — це є достатнім; позивач може компенсувати вартість свого контракту, що визначена очікуваним прибутком.

Неустойка — гарант виконання зобов'язань і найчастіше в контракті включається в главу «Особливі умови» або «Санкції” якими передбачається сплата у випадку порушення контракту винною стороною певної грошової суми у твердому процентному відношенні до зобов'язання. Неустойку можна в ряді випадків розглядати як заздалегідь обчислені збитки.

Сплата неустойки не залежить від того, чи потерпів фактично контрагент збиток чи ні Потерпіла сторона не повинна доводити наявність збитків, заподіяних порушенням, і їхній розмір може обмежитися тільки доказом факту невиконання зобов'язання. Навіть якщо контрагент придбав вигоду, він усе рівно має право вимоги сплати неустойки. Сплата неустойки і звільняє боржника від виконання зобов'язань.