3. Загальний огляд понять ризику та особливості їх формування

      Необхідно відзначити значне різноманіття тлумачень поняття ризику які зустрічаються в науковій і довідковій літературі і, відповідно до цього, відсутність єдиного стандартного чи хоча б загальноприйнятого визначення. Так, у сучасних тлумачних словниках (наприклад: Cambridge International Dictionary, Cambridge University Press, 1995; “Бізнес: Оксфордський тлумачний словник”, М.: РГГУ, 1996;) ризик визначається як небезпека, або можливість збитку.  У термінологічному, спеціалізованому на питаннях власності і нерухомості, словнику Вутона (Wouton J.L. “The Glossary of Property Terms”, Estate Gazette, 1989) поняття ризику прямо пов'язано зі страхуванням і визначається як подія або предмет, які вимагають забезпечення відповідного захисту.

     Історично поняття ризику завжди пов'язували з різними видами людської діяльності. Сам термін ризик зустрічався в науковій літературі ще в XVIII столітті при зародженні теорії корисності. Цікавим є визначення слова "ризик" у тлумачному словнику російської мови В.І. Даля (XIX століття), де поняття ризику, прирівнюється до понять заповзятливості, дій на власну вдачу (у тому числі - “на либонь”), діяльності "без вірного розрахунку", яка розрахована на випадковість.

     Разом з формуванням і розвитком ринкових механізмів гостро встає проблема оцінки й обліку ризиків у сфері ділових відносин, а також, як логічний наслідок, проблема нейтралізації ризиків, управління ризиками.

      Поняття “ризик” застосовують багато конкретних суспільних і природничих наук, і кожна з них має своє визначення. Ризик – це універсальна категорія, яка має відношення до всіх видів діяльності. З ризиком інтуїтивно ознайомлені всі, і він охоплює всі сторони життя людини, починаючи від побуту, але особливо велике значення ризик має в діяльності суб,єктів підприємництва.

Ризик історично пов’язаний з усім ходом розвитку людства, але він почав усвідомлюватися людиною з появою у неї почуття страху перед смертю. Разом з розвитком цивілізації з’являються товарно-грошові відносини і ризик стає предметом економічних досліджень.

Як економічна категорія ризик – це можливість настання події, яка може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (програш, невдача, збиток), нульовий і позитивний (виграш, вигода і прибуток). Виходячи з цього вчені в галузі економіки вважають, що ризик – це міра очікуваної невдачі, небезпека настання несприятливих наслідків, можливий збиток або невдача в комерційній справі. У словнику Вебстера ризик – це “небезпека, можливість збитку або втрат”.

Зв’язок небезпеки і ризику простежується й в етимології цього поняття. У радянській науковій літературі висловлювали судження про те, що в російську мову слово “ризик” прийшло з європейських мов: або іспанської, де воно означало “скеля”, або португальської, у перекладі з якої воно означає “стрімка скеля”. Мореплавці під цим словом розуміли небезпеку, що могла загрожувати їхнім кораблям.

Формування поглядів, що ототожнюють ризик із небезпекою, має давню історію. Ще на ранніх ступенях розвитку людства, коли люди не усвідомлювали імовірного характеру розвитку суспільства, наявність непевності і випадку, викликаних діями природних та суспільних процесів, стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних наслідків. Один із поширених засобів, що виник на зорі цивілізації, пов’язаний із створенням спеціального запасного фонду, наприклад на випадок неврожаю, облоги міста в ході війни і т.ін.

Зустрічаються також спроби дати більш узагальнене визначення ризику і виявити риси, що характеризують його як загальнонаукове поняття. Наприклад, російські автори В.Абчук і А.Альгін визначають ризик як діяльність або дію по “зняттю непевності”.

Таким чином існує велика кількість різноманітних підходів до тлумачення категорії “ризик”. При цьому більшість авторів, не дають достатньо чіткої відповіді на запитання – що ж таке ризик?

Найбільш характерні визначення поняття “ризику” наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика визначень поняття “ризик”

№№	П.І.П. автора	Визначення поняття “ризик”	Недоліки
1.	Дж.Сінклі	Ризик – це невизначеність, пов,язана з будь-якою подією або наслідками	Визначення невиразне, неможливо розробити адекватні такій складній категорії, як ризик, методи його кількісної оцінки, дуже складно побудувати систему управління невизначеністю
2.	Нікбахт, Гроппеллі, Суторміна	Ризик – рівень невизначеності, пов,язаний з інвестиціями або реалізацією проекту	Звужується поняття ризику тільки цими процесами
3.	Севру В.Т.	Ризик – сприятливі умови і наслідки здійснення підприємством діяльності, пов,язаної з ризиком	Неможливо розробити рекомендації, щодо розрахунку рівня ризику
4.	Ройзберг Б, Балабанов І.Т., Лукаш С.І., Малютіна Л.А.	Ризик – це небезпека втрат і можливість одержання збитків	Методи кількісної оцінки ризику не кореспондуються з даними ними визначеннями.
5.	Дж.Сінклі мл.	Ризик – спосіб дії в неясній або невизначеній ситуації	Змішані поняття ризику і ризик-менеджменту

Розглянувши різні підходи до визначення поняття “ризик” можна зробити такі висновки:

1. Існує великий інтерес до поняття “ризик”

2. Існує велика розбіжність підходів як до самої категорії, так і до методів і способів її вимірювання

3. Відсутність чіткого обґрунтування поняття цієї категорії стримує практику управління ризиком

4. Спостерігається тенденція до пошуку універсального поняття, що могло б змінюватися в залежності від природи досліджуваного явища

Для того щоб найбільш точно розкрити категорію «ризик» і підійти до її визначення з позицій менеджменту, необхідно звернути увагу, що проблема ризиків тісно переплітається з проблемою невизначеності (неточності, недостатності, неповноти, неймовірності, ненадійності) наших знань про умови і процеси, що протікають у об'єкті якій нас цікавить та зовнішньому середовищі, з імовірнісним характером виникнення небажаних подій.

Розглянемо поняття імовірності. Даний термін є фундаментальним для теорії імовірностей і дозволяє кількісно порівнювати події за ступенем їхньої можливості. Імовірністю події є певне число, яке відображає можливість настання події і яке тим більше, чим більш можлива подія. Отже, імовірність — це можливість одержання певного результату. Очевидно, що більш імовірною вважається та подія, що відбувається частіше.

Виділяють суб'єктивну й об'єктивну імовірність.

Концепція об'єктивних імовірностей будується на інтерпретації поняття імовірності як граничного значення частоти при нескінченно великому числі експериментів, і оцінка імовірності проводиться за допомогою обчислення частоти, з якою відбувається дана подія.

Точність виміру об'єктивних імовірностей залежить від обсягу статистичних даних і можливості їхнього використання для майбутніх подій, тобто від збереження умов, у яких відбувалися події, що минули.

Разом з тим, у багатьох випадках при прийнятті рішень статистичні дані про частоту появи ситуації дуже малі за обсягом або взагалі відсутні. Тому використовується другий шлях виміру імовірностей ситуації, заснований на суб'єктивних вимірах особи, що приймає рішення.

У зв'язку з цим вимірювані таким шляхом імовірності називають суб'єктивними імовірностями ситуації. При визначенні суб'єктивних імовірностей на перше місце виступає думка суб'єкта, що відображає стан його інформаційного фонду. Інакше кажучи, суб'єктивна імовірність визначається на основі припущення, що ґрунтується на судженні або особистому досвіді експерта, а не на частоті, з якою подібний результат був одержаний в аналогічних умовах.

Залежність від обсягів вихідної інформації з однієї сторони і залежність від суб'єкта з іншого боку - усе це призводить до того, що до імовірнісної ситуації додається невизначеність.

Невизначеність припускає наявність факторів, при яких результати дій не є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих факторів на результати невідома; наприклад, це неповнота або неточність інформації.

Умови невизначеності, що мають місце при будь-яких видах підприємницької діяльності, є предметом дослідження й об'єктом постійного спостереження економістів усіляких профілів, а також фахівців інших галузей (юристів, соціологів, політологів, психологів і т.п.).

Природа невизначеності може бути класифікована досить широко. Нижченаведений  підхід класифікує невизначеність у залежності від інформації і форми цієї інформації, який розміщує суб'єкт при прийнятті рішень – починаючи з повної відсутності інформації і закінчуючи проблемами логічного позитивізму: невідомість (незнання); фізична невизначеність; недостовірність (неповнота, недостатність, не адекватність, розпливчастість); неоднозначність; лінгвістична невизначеність.

Інший підхід до класифікації невизначеностей приводиться в книзі Дж. фон Неймана й О. Моргенштерна «Теория игр и економическое поведение. 1970»:

1. Комбінаторна кількість варіантів, які (розглянуті) переглянути у відведений час неможливо навіть при наявності швидкодіючих ЕОМ (повний перебір варіантів неможливий. Прикладом великої кількості варіантів стратегій можуть бути шахи) – комбінаторна невизначеність.

2. Випадкові фактори подій, що відбуваються, як результат дії випадкових сил: розсіювання влучень у мішень при стрілянині; випадкові потоки вимог в обслуговуючу систему; випадкові потоки коштів у банківську чи систему на підприємство і т.ін. – випадкова невизначеність.

3. Стратегічна невизначеність (ігрова невизначеність власне кажучи) через невідому поведінку супротивника (партнера - іншого учасника гри, включаючи гру з природою).

У чистому вигляді розглянуті невизначеності зустрічаються рідко - частіше можна зустріти їхні змішані варіанти.

Ще один підхід до класифікації невизначеності використовується при проектуванні робіт:

1. Людська невизначеність пов'язана з неможливістю точного пророкування поведінки людей у процесі роботи. Люди відрізняються один від одного рівнем освіти, досвідом, творчими здібностями, інтересами. Індивідуальні реакції змінюються щоденно, у залежності від самопочуття, настрою, контактів з іншими людьми і т.д.

2.  Технічна невизначеність значно менша в порівнянні з людською, однак з нею треба рахуватися. Технічна невизначеність пов'язана з надійністю устаткування, передбачуваністю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, обсягом виробництва, темпами відновлення і т.д.

3. Соціальна невизначеність визначається прагненням людей утворювати соціальні зв'язки і допомагати один одному. Поводяться відповідно до взаємно прийнятих зобов'язань, службових відносин, ролей, стимулів, конфліктів, традицій і т.ін. Структура таких взаємин не визначена.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що по-перше, в основі ризику покладено його імовірнісну природу ринкової діяльності і невизначеність ситуації при її здійсненні.

По-друге, варто враховувати, що ризик супроводжує всі процеси, що відбуваються у компанії, незалежно від того, чи є вони активними чи пасивними (у юриспруденції для цього існує термін «діяння» - дія або бездіяльність).

По-третє, тут відкривається третя сторона ризику – його приналежність до будь-якої діяльності.

Враховуючи той факт, що дисципліна яку ми вивчаємо викладається для фахівців з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, слід розглядати поняття ризику і як економічної категорії, і як загальнонаукової категорії, а також з позицій менеджменту організації як системи і з позицій реалізації її зовнішньоекономічної діяльності. Для того, щоб дати саме таке визначення поняття ризику необхідно додатково розглянути ряд категорій, таких як надійність, відмова, безвідмовність, що безпосередньо пов’язані з системою управління підприємством і можливістю виникнення ризиків в процесі управління як підприємством в цілому так і окремими видами його діяльності.

Для визначення сутності поняття “надійність” можна звернутись до деяких понять теорії надійності. ДЕРЖСТАНДАРТ 13377-67 визначає надійність як “властивість виробу виконувати задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного проміжку часу або необхідного надпрацювання”.

Щодо підприємства, то його надійність – це характеристика, що відображає можливість того, що воно буде виконувати задані функції принаймні протягом заданого проміжку часу за певних умов або це ознака підприємства як складної системи, розгорнута в часі.

Із поняттям надійності тісно пов’язані такі поняття як відмова і безвідмовність.

Якщо з технічної точки зору перенести ці поняття на виробничі й економічні системи, то під безвідмовною роботою підприємства слід розуміти безперервну роботу технологічних ліній, а під відмовою – припинення їх з будь-яких причин. Проте для реальних підприємств ці поняття набагато складніші, адже на підприємство окрім внутрішніх впливають і зовнішні фактори.

Кожне підприємство являє собою систему, яка складається з цільових та функціональних підсистем, наприклад переробна підсистема, підсистема забезпечення виконання функції забезпечення виробничого процесу і т.ін. Ці підсистеми пов’язані між собою, кожна з них має свою ціль, які підпорядковуються загальній цілі підприємства, його місії. Для реалізації цих цілей підприємство використовує різні засоби. Отже, якщо підприємство функціонує таким чином, що може реалізовувати всі рівні цілей, цей стан називається безвідмовним, але якщо порушується процес досягнення хоча б однієї цілі, такий стан системи можна вважати станом відмови.

Діяльність кожного підприємства можна розглядати з точки зору різних процесів. По-перше, існують управлінські та виробничі процесі. Виробничі та управлінські процеси, в свою чергу, можна поділити на основні, допоміжні та обслуговуючі. Ці процесі виконуються різними підрозділами, які в свою чергу взаємопов’язані між собою і кожен з яких представляє з себе підсистему. Крім того, діяльність кожного підприємства слід розглядати у часі. Збій у роботі може бути в окремому підрозділі, у окремій підсистемі, але це не обов’язково призведе до збою усієї системи функціонування підприємства. Це можливе лише у тому випадку, коли ці збої призводять до неможливості досягнення основної мети діяльності підприємства.

Отже наведемо визначення поняття “ризику”, яке ми у подальшому будемо використовувати при вивченні нашого курсу – це властивість системи під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників переходити із стану нормального функціонування (працездатності) або нормальної реалізації будь якого виду діяльності, у тому числі і зовнішньоекономічної, у стан відмови, у результаті чого з’являється імовірність невиконання поставлених цілей і як результат недоотримання запланованого доходу і можливі втрати.

Стан працездатності – це стан, при якому система забезпечує виконання заданих функцій (досягнення поставленої мети), стан відмови – це стан, що веде до порушення заданих функцій і невиконанню поставленої перед системою мети.