Розділ 3. Процес та система управління ризиком і особливості їх прояву в управлінні ризиками зовнішньоекономічної діяльності підприємства Лекція 5. Загальні підходи до процесу управління ризиком

1. Підходи до управління ризиком.

2. Процес управління ризиком та характеристика його основних етапів.

3. Основні правила управління ризиком та особливості їх застосування в практичній діяльності підприємства

1. Підходи до управління ризиком

Управління ризиком – одна з найважливіших галузей сучасного управління, пов'язана зі специфічною діяльністю менеджерів в умовах невизначеності, складного вибору варіантів управлінських дій.

Управління ризиком – спеціальний вид менеджерської діяльності, націлений на пом'якшення впливу ризику на результати роботи підприємства.

Вибираючи методи управління ризиками компанія спирається на сформовану нею власну політику ризику. Під політикою ризику розуміють сукупність заходів, метою яких є реально знизити небезпеку прийняття неправильних рішень і скоротити їх потенційні негативні наслідки.

    Управління ризиками це сукупність процесів усередині організації, спрямованих на обмеження рівнів прийнятих організацією ризиків відповідно до інтересів власників (акціонерів) організації, тобто до апетиту до ризику.

    Основною проблемою при управлінні ризиками є конфлікт інтересів між власниками організації і її менеджментом і співробітниками.

    Власники (акціонери) організації фактично покривають власними коштами можливі збитки організації, тому не зацікавлені в збільшенні потенційного рівня таких збитків. Їхні інтереси можна сформулювати як збільшення прибутковості операцій з суттєвим обмеженням на ризик.

    Менеджмент і співробітники організації не покривають збитків організації своїми коштами, за винятком ситуацій, коли доведено корисні або халатні дії співробітників, що призвели до збитків, що в свою чергу буває вкрай рідко. Зростання доходів співробітників організації, як правило, пов'язано зі збільшенням прибутковості операцій (бонуси, премії і т.д.), і зі збільшенням обсягів і ризикованості операцій (обсяг і рівень ризику визначають потенційну прибутковість і можливості по одержанню непрямих, корисних доходів - маніпуляція цінами і т.ін.). Таким чином, інтереси співробітників організації можна сформулювати як збільшення доходності, обсягів і рівнів ризику операцій - тобто інтенсивності, агресивності діяльності організації. Управління ризиками має на увазі зокрема усунення даного розриву інтересів.

    Тому, управління ризиками в організації може здійснюватися з різних позицій (підходів):

пряме директивне управління ризиками - підхід до управління ризиками, у рамках якого при проведенні окремої операції оцінка передбачуваних ризиків доводиться до вищого керівництва організації, що приймає остаточне рішення про доцільність проведення операції. Такий підхід ефективний при невеликій кількості проведених операцій, тобто або в невеликій організації, або при проведенні великих операцій (наприклад, комерційне кредитування в банку) у середніх і великих організаціях.

обмеження ризиків за рахунок лімітування операцій - т.т. обмеження кількісних характеристик окремих груп операцій, виділених по їхньому чи типу або по особах, що несуть відповідальність за операції;

обмеження ризиків за рахунок механізмів оцінки ефективності діяльності підрозділів організації або окремих виконавців з урахуванням ризику. Більшість сучасних фінансових ринків дозволяє збільшувати середню доходність операцій за рахунок збільшення ризиків, які приймаються. Наприклад, на ринку акцій можливе збільшення доходності з відповідним зростанням ризику за рахунок укладання термінових угод, формування плеча і т.ін. Така ситуація природньо буде підштовхувати співробітників організації до збільшення доходності своїх операцій, за рахунок збільшення ризиків, якщо в організації при оцінці їх діяльності ризики, що приймаються ними, будуть ігноруватися. Відповідно до цього, для стимулювання співробітників до обережного ставлення до ризиків варто враховувати ризики при оцінці їх діяльності.