Організація ризик-менеджменту, основні правила ризик-менеджменту та умови їх реалізації
У широкому розумінні організація ризик-менеджменту це система заходів, спрямованих на раціональне поєднання усіх його елементів в єдиний технологічний процес управління ризиком.
Першим кроком організації ризик-менеджменту є створення відповідного підрозділу і визначення його керівника (ідеальний варіант), або визначення особи, відповідальної за управління ризиками на підприємстві. Найчастіше функцію з управління ризиками бере на себе один з заступників вищого керівництва підприємства, якрму допомагають відповідні фахівці. Першочерговим завданням для них буде розробка стратегії і принципів управління ризиком на підприємстві, які повинні бути викладені у відповідних внутрішніх нормативних базових документах – Декларація ризик-менеджменту, Керівництво з ризик-менеджменту і Програма ризик-менеджменту. Функції відповідної служби ризик-менеджменту будуть полягати у послідовній реалізації вище перерахованих документів. Основні етапи процесу організації та реалазції ризик-менеджменту і відповідні види робіт представлені на рисунку 7.
Першим етапом організації та реалізації ризик-менеджменту є визначення цілі ризику та цілі ризикових вкладень капіталу. Ціль ризику – це результат, який необхідно отримати, нею може бути виграш, прибуток, доход та інше. Ціль ризикових вкладень капіталу – одержання максимального прибутку.
Другим етапом є одержання інформації про оточуюче середовище. На підставі аналізу цієї інформації можна визначити імовірність настання події і з’ясувати ступінь ризику та оцінити його вартість.
Ступінь ризику – імовірність настання випадку втрат, а також розмір можливих збитків від нього.
Вартість ризику – фактичні втрати підприємця, витрати на зниження розміру цих втрат та їх наслідків.
Рис.7. Схема організації і реалізації ризик-менеджменту
На третьому етапі розробляються різні варіанти ризикового вкладення капіталу, проводиться оцінка їх оптимальності шляхом співставлення очікуваного прибутку та розміру ризику. Це дозволяє підійти безпосередньо до четвертого етапу ризик-менеджменту.
На четвертому етапі обирається стратегія та розробляється тактика управління ризиком шляхом вибору прийомів управління ризиком та способів зниження ступеню ризику.
На п,ятому етапі, розробляючи програму дій по зниженню ризику, яка може бути представлена у вигляді комплексного плану дій, слід дотримуватись основних правил ризик-менеджменту, та враховувати психологічне сприйняття ризикових ситуацій.
Прийняття рішень в умовах ризику це не тільки математичний та економічний процес, а ще й психологічний. Саме тому варто враховувати психологічні та соціальні особливості людини: вік, стать, посаду, агресивність, нерішучість, сумніви, самостійність, екстраверсію, інтроверсію і т.ін.
Основні правила ризик-менеджменту:
1. Неможна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал
2. Слід думати про наслідки ризику
3. Неможна ризикувати великим заради малого
4. Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів
5. При наявності сумнівів приймаються негативні рішення
6. Неможна думати, що завжди існує тільки одне рішення. Можливо, є і інші.
Умови реалізації першого правила
Реалізація першого правила означає, що перш ніж прийняти рішення щодо ризикового вкладення капіталу фінансовий менеджер повинен: визначити максимально можливий розмір збитків по даному ризику; співставити його з розміром капіталу, який вкладається; співставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата цього капіталу до банкрутства даного інвестора.
Розмір збитків від вкладення капіталу може дорівнювати даному капіталу, бути меншим або більшим за нього.
Співвідношення максимально можливого розміру збитків та обсягу власних фінансових ресурсів інвестора – ступінь ризику, яка призводить до банкрутства. Її можна вимірювати за допомогою коефіцієнта ризику:
Кр = З\В (1.)
де Кр – коефіцієнт ризику
З – максимально можлива сума збитку, грн.
В – обсяг власних фінансових ресурсів з урахуванням точно відомих надходжень коштів, грн.
Оптимальним вважається розмір коефіцієнту ризику – 0,3, а коефіцієнт ризику, який призводить до банкрутства – 0,7 та більше.
Умови реалізації другого правила
Реалізація другого правила вимагає, щоб фінансовий менеджер, знаючи максимально можливий розмір збитку, визначив би до чого він може призвести, якою є імовірність ризику і прийняв рішення щодо відмови від ризику (т.т. від заходу) або прийняття ризику на свою відповідальність або передачи ризику на відповідальність іншій особі.
Умови реалізації третього правила
Дія третього правила особливо чітко проявляється при передачі ризику, а саме при страхуванні. У цьому випадку фінансовий менеджер повинен визначити і вибрати прийнятне для нього співвідношення між страховим внеском та страховою сумою. Інвестор не повинен приймати на себе ризик, якщо розмір збитків відносно великий у порівнянні з економією на страховому внеску.
Умови реалізації четвертого, п’ятого та шостого правил
Реалізація інших правил означає, що в ситуації, для якої є тільки одно рішення (позитивне або негативне) треба спробувати знайти інші рішення. Можливо воно дійсно існує. Якщо його не існує то рекомендують діяти за правилом “розраховуй на гірше”, т.т. якщо є сумніви, то приймайте негативне рішення.
На шостому етапі проходить процес організації виконання розробленої програми, а саме визначаються окремі види робіт, обсяги та джерела фінансування цих робіт, конкретні виконавці, терміни виконання та ін.
Сьомий етап – контроль за виконанням програми дій, аналіз та оцінка результатів виконання обраного варіанту ризикового рішення.