§ 6. Фразеологічне значення

Проблема значення в лексикології настільки багатоаспектна й складна, що У. Вайнрах назвав один із параграфів про нього "Стан нашого невігластва". Не менш складна й проблема фразеологічного значення — чи не найзаплутаніша у фразеологічній семантиці. Звер­тають увагу звичайно на своєрідність фразеологічної семантики по­рівняно із семантикою слова, на її синкретичність. "...Значення ж модизмів, — так X. Касарес називає фразеологізми, — найчастіше не може бути вияснене з точністю. їх варто приймати такими, як вони є, не намагаючись пояснити їх внутрішню суть" [109: 245]. Аналіз фразеологічного значення передбачає виділення ступенів абстракції. Складність фразеологічної семантики полягає в перевазі експресивного компонента над предметно-логічним змістом, що зу­мовлює постійну динаміку й фразеологічного складу в загальному фонді вторинних мовних одиниць, і компонентного складу в струк­турі ФО, визначаючи їх загальну функцію в мові. Експресивно-емо­ційний аспект ФО зумовлений їх образним змістом, етимологічним асоціатом, що пробуджує активну діяльність уяви, спонукає до мис­лення. Де "немає образів, там немає стимулу до мислення. І в найабстрактніших формах мислення ми вдаємося й до чуттєвих об­разів" (Л. Фейербах). Своєрідність семантики ФО полягає у її вибір­ковості, у тотальній спрямованості на характеристику людини чи на її оцінку довкілля, на негативні поля. За "Словником асоціативних означень іменників в українській мові" стимул "людина" має 694 реакції (з можливих 1000—1400) [34: 151]. Серед фразеологізмів — тисячі, власне, майже весь реєстр словника: від горшка два вершка, чугуївська верства, як викапаний, з вареної крашанки курча виси­дить, капустяна голова, босий і голий, голий, босий і простоволо­сий, солом 'яна вдова, ні рак ні жаба, молоко на губах не обсохло, базарна баба, не в тім 'я битий, бідний на розум, як бобер у салі, боліти душею, самому чорту не брат, братися в ноги, бути на побігеньках, важкий на руку, валитися від вітру, ведмідь на вухо наступив.

Крім того, фразеологічне значення пов'язане з комплексом пи­тань, які вважаються першорядними: 1) семний аналіз і транспози-

58

Семантика фразеологізму

ція сем у складових ФО у процесі метафоризації; 2) порівняння лек­сичного і фразеологічного значень; 3) характер внутрішньої форми ФО; 4) участь компонентів у формуванні цілісного значення ФО; 5) конотація ФО; 6) особливості фразеологічної ідеографії. Від цьо­го залежать розуміння обсягу фразеології, ознак фразеологізму, си­стемних зв'язків у фразеології й можливості моделювання, характер контекстуальних трансформацій — смислових і формальних та ін.

Розглянемо деякі з виділених питань.

1. Транспозиція сем. У словах вільного вжитку виділяються ок­ремі значення — семеми, які у свою чергу складаються з найдрібні-ших часточок значення — сем. Серед них вирізняють: архісеми — спільні семи родового значення, диференційні семи видового зна­чення й латентні (потенційні) семи, які представляють побічні ознаки денотата. Архісеми й диференційні семи, як правило, вклю­чені в дефініцію слова, латентні — вербально не виражені, імплі-цитні. Так, слово гора має 4 семеми: а) значне підвищення; б) багато чогось; в) у вигляді гори (у знач, прислівника) і г) діал. горище. Най­уживаніші ФО пов'язані з першим значенням, яке тлумачний слов­ник формулює таким чином: гора — "значне підвищення над навко­лишньою місцевістю або серед інших підвищень" [260]. У названій семемі можна виділити архісему — "значне підвищення" і диферен­ційні семи — "навколишня місцевість" (власне, рівнина) та "інші підвищення". Архісема "значне підвищення" лежить в основі ФО гору брати "вибиратися на гору"; диференційні семи взагалі не утво­рюють ФО. В інших ФО — гори зрушити (перевернути), надіятися як на кам 'яну гору, неначе гора з пліч впала, не за горами — домінант­ну роль відіграють латентні семи. Сема "міцність" провідна в се­мантичній структурі ФО гори зрушити, надіятися як на кам 'яну гору, вона відіграла головну фразеотворчу роль при формуванні на­званих ФО. Латентна сема "вага" започаткувала ФО гора з пліч впа­ла; сема "віддаль" формує значення ФО не за горами, тобто "неда­леко", яка поступово розвинула й часове значення — "скоро".

Слово скрипка "смичковий | чотириструнний | музичний ін­струменті найвищий за регістром" [260] у чотирьох широковідомих ФО (грати першу скрипку "бути головним у якійсь справі", грати другу скрипку "бути залежним у чомусь", грати свою скрипку "у спільній роботі виконувати свою ділянку" і як на скрипці грає "хтось говорить приємним голосом") не представлене ні архісемою (вона

59

Розділ З

підкреслена), ні трьома диференційними семами (які схематично відділені вертикальними лініями). Насправді дві перші ФО пов'язані з тією роллю, яку в оркестрі відіграють скрипалі, що грають на пер­шій (вона веде перший, головний, голос) чи на другій скрипці (веде менш виразний голос); у третій ФО відчутна сема "окремішності", у четвертій — "чистота звучання, приємний тембр".

У складі ФО семи слів-компонентів зазнають фразеологічної транспозиції: "колишні архісеми згасають або повністю зникають, диференційні семи трансплантуються в ядерні, а потенційні семи... можуть актуалізуватися, займаючи передній план фразеологічного значення" [6: 21]. Власне, думка про провідну роль латентних (пе­риферійних, імпліцитних) сем у процесі фразеотворення стала май­же аксіомою.

2. Лексичне і фразеологічне значення. Є риси, які об'єднують (зближують) слово і фразеологізм за багатьма загальнофункціо-нальними, формальними, семантичними ознаками, і, відповідно, риси, які кваліфікують названі одиниці як різнорідні об'єкти.

Як і слова, ФО виконують номінативну функцію (соромити­ся — пекти раків), виступають фразеотворчою базою (оскалювати зуби —► оскалюватися), їм притаманні парадигматичні форми (мід­ний лоб, мідного лоба.., мідні лоби), ті самі класифікаційні розря­ди — морфологічні (субстантивні, ад'єктивні, адвербіальні та ін.) і синтаксичні (підметові, присудкові, додаткові, обставинні). Фразео­логізми (власне, їх значення) вступають у синонімічні (стерти з лиця землі (кого), не лишити і на насіння), антонімічні (курча пух-насте — битий жук) та інші системні зв'язки. Фразеологізмам, як і словам, поряд з історичною змінністю властива гнучкість живого функціонування. Так, фразеологізм душа (серце) розривається (рветься) надвоє (навпіл) (у кого, чия, чиє і без додатка) реалізуєть­ся й дериватами душа розривається на дві половини, але розри­вається душа надвоє. До реєстрової одиниці за царя Гороха (Панъ-ка, Тимка, Хмеля) академічний фразеологічний словник додає ще й деривати за царя Гороха (Митрохи), як (коли) людей було трохи; за царя Горошка, коли людей було трошки; за царя Панька (Тимка, Томка), як була (стане) земля тонка [262].

Семантичну й функціональну близькість слова і ФО підтвер­джує й лексикографічна практика, коли передаються об'єктивні зв'язки загального семантичного ядра названих утворень. Так, чис-

60

Семантика фразеологізму

ленні статті "Короткого словника синонімів української мови" (1993) П. Деркача поряд зі словами {дременути, чкурнути, махну-ти, майнути, дмухнути) містять і усталені звороти кинутись навті­кача, дати драла, дати дьору, дати драчки, п 'ятами накивати. На основі визнання синонімічних зв'язків фразеологізму й слова, де останнє виступає домінантою фразеологічного синонімічого ряду (добре — як слід, як по писаному, як по маслу, як по нотах), укладе­ний, зокрема, "Словник фразеологічних синонімів" (1988) М. Коло-мійця та Є. Регушевського. За цим самим принципом виділяються й ідеографічні класифікаційні групи.

Однак слово і фразеологізм — різні мовні одиниці.

Звернемося до словників. Тільки окремі фразеологізми в лекси­кографічних працях ідентифікуються одним словом: іти в [сиру] землю "умирати", іти до вінця "одружуватися" [262], у роках "немо­лодий" [305]. У дефінітивній частині вживається або декілька си­нонімів — до останньої крапки "абсолютно, зовсім", без краю "дуже, надзвичайно" [262], вимотувати октли (з кого) "виснажува­ти; знущатися" [305], або тлумачаться розгорнуто — винаходити велосипед "займатися пошуками того, що вже давно відоме" [305], зімкнулися кліщі "завершилося повне оточення супротивника" [317]. Основними функціями ФО є зображувальна і характерологічна, у той час як номінативна й комунікативна, характерні для слова, від­сунуті на другий план. Яскраво виражена конотація, відчутна екс­пресивність, ускладнена семантична структура ФО, певна дифуз-ність фразеологічного значення потребують і адекватної, часом ба­гатослівної, розгорнутої передачі семантико-стилістичних обер­тонів вторинних найменувань. Ідентифікація однією лексемою ФО з граматичною структурою речення досить утруднена: язик свер­бить (у кого) "хтось має нестримне бажання розповісти що-не-будь", руки опускаються (у кого) "хтось впадає в апатію, стає па­сивним, бездіяльним". Вигукові ж ФО, у яких номінативний аспект значення зведений до мінімуму, а конотативний виходить на пер­ший план, узагалі тлумачаться описово: крий мати божа "ужи­вається для вираження оцінки, міри чого-небудь (з відтінком неба­жаності чи застереження)"; хай тебе Господь покарає "уживається для вираження досади, незадоволення з приводу чого-небудь".

Назвемо й інші відмінності слова і фразеологізму. Слово має лексичне значення, фразеологізм — своє специфічне фразеологічне

61

Розділ З

значення (М. Алефіренко, В. Жуков, А. Мелерович), яке постає внаслідок метафоризації вільного словокомплексу (переінтеграції сем). Семантика слова переважно контекстно обумовлена, тоді як семантика ФО здебільшого не залежить від контексту. Слова — прості чи складні — одиниці ціліснооформлені, фразеологізми — при цілісності значення — мають розчленовану структуру, наріз-нооформлені. Ця глибинна суперечність динамізує фразеологічну одиницю, відчутно впливає на багато її властивостей. Компонент-ність ФО спричинює складність її семантичної структури, умож­ливлює квантитативну варіантність словокомплексу, обумовлюючи специфічні для надслівної мовної одиниці оказіональні (принагідні) зміни в мовленні (еліпсис, нарощення, поширення компонентного складу, подвійна актуалізація тощо), обмежує її валентні зв'язки зі словами [301: 15], але розширює стилістично-смислові можливості її адаптації в різних видах дискурсу. Специфічні властивості смис­лової структури ФО формуються внаслідок інтегративної взаємодії лексичної і граматичної семантики лексем-компонентів, чого не бу­ває зі словами.

3. Внутрішня форма. У кожній мові за образну основу прий­мається будь-яка суб'єктивна риса, найхарактерніша для певної ре­алії. У свою чергу вона лежить і в основі внутрішньої форми мовної одиниці. Поняття внутрішньої форми (ВФ) було розроблено насам­перед для мови (В. Гумбольдт) і слова (X. Штейнталь, О. Потебня); під ним розуміли спосіб поєднання думки й звука в слові. У О. По­тебні ВФ — це знак значення попереднього слова, спільний елемент відомого й нового слова, "найближче етимологічне значення слова, той спосіб, яким виражається зміст" [214: 193, 146]. За В. Виногра­довим, ВФ — культурно детермінований образ, що виражає не тіль­ки тлумачення дійсності, але і її оцінку. У Б. Ларіна внутрішня фор­ма пов'язується з метафоризацією, "семантичним збагаченням" "у бік образної типовості" [141: 145—148]. У В. Жукова внутрішня форма — це образ, створений "взаємодією вільного словосполучен­ня з переосмисленим на його основі фразеологізмом" [95: 8]. Нареш­ті, внутрішня форма ФО для А. Куніна та М. Коломійця, — це "мо­тивуюча образність фразеологічної одиниці, основана на дерива­ційних зв'язках її значення із значенням прототипу" [135: 146; 120: 8].

Внутрішня форма фразеологізму може базуватися на перемін­них словосполученнях {обдерти до нитки (кого) "обібрати"), стій-

62

Семантика фразеологізму

ких лексичних сполученнях, термінах {друге дихання "новий при­плив сил": коли бігун втомлюється, він продовжує бігти через силу й через деякий час втома проходить і сили ніби відновлюються), може виступати конденсатом ширших контекстів {я не я, перевес-тися на пшик),

"Знаком значення" виступає сема, що єднає прототип і ФО. Та­кою семою для ФО (прибути) на розбір шапок "під кінець" і відпо­відного прототипу-словосполучення є сема "пізній", оскільки шап­ки розбирають останніми. Культурно детермінованим образом з виразною оцінкою для зневажливого фразеологізму сіра свита "бідний селянин у дореволюційній Україні" є омонімічна назва-сим-вол, метонімічна ознака, яка найвиразніше репрезентує його майно­вий і соціальний стан. Навпаки, неадекватність ситуації, вербалі-зованої малоймовірним, неприродним поєднанням компонентів "пан" — "постоли" {озути пана в постоли), створює неочікуваний ефект, оскільки постоли — це взуття найбідніших.

Процес становлення внутрішньої форми ФО як результат згу­щення думки, стиснення розгорнутого дискурсу О. Потебня аналі­зував у напрямі від синтаксично ширших утворень (байка, казка, анекдот, прислів'я) до вужчих (слово). Вислів як з дуба, зазначає вчений, взято з такої казки: дурень заліз на дерево, ховаючись від розбійників, і звідти кинув на них ступу. У нас вислів як з дуба за­стосовується до несподіваної дії, вчиненої здуру [221: 82]. При цьо­му опускається або ширший мотивувальний контекст, як, напри­клад, для ФО засмикати як циган сонце (результат згущення думки, розгорнуто поданої в оповіданні про цигана, див.: 310, № 10057), або вужчий — на руку (від це мені на руку) [295: 24—25].

Звичайно розрізняють ФО з живою і втраченою внутрішньою формою. У перших мовці легко переходять від елементів значення вихідних систем (вільних словосполучень, фраз, лексичних стійких словосполучень, словом, прототипічних утворень) до цілісного ме­тафоричного значення ФО {віддавати життя, втоптати в багню­ку (кого), вуха насторожилися (в кого), підняти завісу). Другі втра­тили внутрішню форму {забивати баки (кому), точити баляси, ні Богу свічка, ні чорту кочерга, вилами по воді писано, (прочитати) від дошки до дошки, виходити сухим з води) й потребують етимоло­гічних розшуків. В останньому випадку з'являється вагання у визна­ченні етимона. Цю ФО часом пояснюють "Божим судом", коли об-

63

Розділ З

винуваченого кидали у ставок, річку чи озеро, щоб установити його вину. Якщо його "вода приймала", то він був невинний. Якщо ж він випливав, тобто "вода його не приймала", то був винний. За цією версією, вийти сухим з води означало "уникнути Божого суду". Насправді ж джерелом виразу було стійке порівняння як з гуски вода, що стало основою для розгорнутих формул у замовляннях типу що з гуся вода — небулі (небувалі) слова. Образ гуски, з якої стікає вода, не змочуючи пір'я (через особливу жирову змазку), ле­жить і в основі порівняння, і в основі фразеологізму виходити сухим з води. Ці звороти ґрунтуються на реальних життєвих спостережен­нях, які зазнали в складі замовлянь міфологічного осмислення й се­мантичного збагачення [20: 90].

У процесі становлення внутрішньої форми ФО можуть актуалі­зуватися будь-які семеми чи семи. У виразах викликати на герць, збиратися на герць слово герць — "окрема сутичка перед боєм, по­єдинок, двобій" — запозичення зі старопольської мови: here "окрема сутичка перед боєм", пов'язане з harcowac "гарцювати". Укр. герц(ь) замість гарц, можливо, є результатом зближення зі словом грати (пор. вираз конем грати) [87, І: 501]. Проте й герць у складі ФО виявляється для "наївного" пересічного мовця немотивованим чи недостатньо мотивованим. Ось чому такий компонент зазнає й ін­ших змін — за правилом народної етимології, коли на основі випад­кової формальної подібності з іншою одиницею, знайомішою мов­цеві, помилково приписується мотивація, аналогічна цій останній. Ось контекст П. Куліша із праці "Записки о Южной Руси" (про Україну): "А де тепер живе Головачевський, то звався Грецький Куток. Було як збираються на грець, чи то, бач, навкулачки, то зі­йдуться на той куток самі старі та й розкладають раду, як зайти, чи з того, чи з того боку..." [133: 106]. Тут наявна "прив'язка" до міс­цевого топоніма ("Грецький Куток — грець"), хоч так само легко польське з походження й тому немотивоване грець може асоціюва­тися з на грецця "для чого".

Під втраченою внутрішньою формою ФО розуміють такі їх озна­ки номінації, які з тих чи інших причин уже не усвідомлюються мовним загалом, оскільки "перервався ланцюг", що єднав вільний прототип і фразеологічне словосполучення [301: 32], "спосіб поєд­нання думки і звука в слові" (О. Потебня), затемнився образ, ство­рений, за В. Жуковим, "взаємодією вільного словосполучення з пе-

64

Семантика фразеологізму

реосмисленим на його основі фразеологізмом". Інколи усталений уже зворот "припасовують" до якогось вузького факту й омислю-ють як його наслідок. Вислів (стояти) як укопаний тільки випадково збігся зі словами документа "Уложення й Указ царя Олексія Ми­хайловича" (1663) — за вбивство чоловіка жінку закопували в зем­лю стоячи до самої голови, тоді як це звичайний еліпсис (як укопа­ний <— як укопаний у землю [стовп]).

Підсумовуючи сказане, можна зробити деякі висновки.

Внутрішня форма вторинної мовної одиниці постає як результат взаємодії словосполучення-прототипу й метафоризованої похідної одиниці — фразеологізму; мотивувальної вербальної бази мотиву­ючого словокомплексу й мотивованого фразеологізму; деривацій­ної бази (матеріал мови чи мовлення, який підлягає матеріалізації) і нового фразеологічного словосполучення. Важливо також знати си­туацію, що спричинила образ, виявити вихідну модель, тобто ре­конструювати вихідне вільне словосполучення з прямим значенням компонентів, які й формують образ ФО, стають матеріальним вира­женням її внутрішньої форми. Ширше — ВФ фразеологізмів як еле­мент їх значення з'ясовується (встановлюється) тільки на тлі ма­теріальної та духовної культури етносу. Звідси й зростаюча увага до лінгвістичного статусу компонентів ФО, ідеографічного групуван­ня фразеологічного фонду.

4. Лінгвістичний статус компонента ФО. Актуальне й на сьо­годні питання — чим є компонент ФО? Словом чи десемантизова-ним словом? Десемантизованим елементом-компонентом ФО чи складовою певного "хімічного поєднання"? Зазначимо, що "слів-ність" виділених компонентів фразеологічних словосполучень {ма­линовий дзвін, брати до уваги) чи прислів'їв {останню сорочку зні­ме та оддасть, совість гризе без зубів) або багатьох крилатих ви­разів (у всякого своя доля, коні не винні), тобто розгорнутих синтак­сично й розчленованих семантично висловлювань, що передають самостійне судження і які базуються на семантичній спеціалізації їх загального змісту, а іноді й на образному переосмисленні компо­нентів, — поза всяким сумнівом. Предметом дискусій є статус ком­понентів ідіоматичних висловів. Прихильники вузького розуміння обсягу фразеології, як уже зазначалося, обстоюють погляд на десе-мантизацію слів у фразеологічному звороті, їх "розчинення", на втрату словами індивідуального значення й категоріальних ознак.

З 7 254 65

Розділ З

Проте й серед них практично ніхто не заперечує генетшчного зв'яз­ку між вільним і омонімічним фразеологічним словожомплексом. Так, В. Жуков (а слідом і Л. Скрипник) виділяє у ФО смисловий центр — такий повнозначний компонент, який викошує в складі фразеологізму смислоутворювальну функцію. Його шаявність ви­кликана нерівномірністю фразеологізації, тобто різниш ступенем деактуалізації компонентів. У ФО на живу (скору) руту, білі мухи (про сніг) смисловими центрами є слова живий, скоршії, білий, які відповідно співвідносяться із системою їх значень у вільному вжи­ванні (В. Жуков). Так само порівняно прозоро співвідшоситься ФО мороз хапає за плечі з холодом (мороз), а на високих но>тах — з під­вищеним тоном розмови (високий). Семантичний центр, правда, ча­сом важко визначити у зрощеннях, однотипно сконструйованих оди­ницях (душею й тілом), організованих за типом повтору однокоре-невих слів (зуб за зуб), у компаративних зворотах з кількома повно­значними словами (як сніг наголову), каламбурних структурах (сьо­ма вода на киселі) [246: 79]. Проте плідні ідеї В. Жукова і Л. Скрип­ник про семантичний центр ФО варто враховувати прш аналізі се­мантичної структури ФО, внутрішньої форми, у фраїзеотворенні, при визначенні культурно-національної специфіки ФЮ, напрямів індивідуально-авторських змін, взагалі при аналізі зміссту й форми ФО. Відоме твердження О. Райхштейна (на базі німецької фразео­логії) про діапазон утрати словесних якостей — від нушя до повної десемантизації — необхідно завжди мати на увазі.

Показові семантичні зв'язки між компонентами ФО), які експлі-цитно виражають, наприклад, антонімію й поза межамиї ФО (легкий хліб — тяжкий хліб, діставати відсіч — давати відсіч)). Прикметні й узуальні та мовленнєві варіанти фразеологізмів — лекссичні: надя­гати (надівати) личину; тематичні: за плечима (за спитою) не носи­ти (що); варіанти, що постали на основі метонімічного співвідношен­ня: обертати очі (погляд) (до чого, на кого), тобто називані зв'язки виникають не хаотично, а запрограмовані компонентами ФО, які утворюють ці зв'язки й у вільному вжитку. Компоненти' ФО можуть згортатися до слова, формувати деривати-слова, які "намагнічують­ся" цілісним значенням фразеологізму (бити байдики — байдикува­ти), що свідчить не тільки про функціонально-семантгичну близь­кість слова і ФО, а й про різний ступінь семантичного "виокремлен­ня", про ступінь збереження ними словесних ознак — ;від прямого значення до повного семантичного переосмислення.

66

Семантика фразеологізму

Компоненти ФО, отже, різною мірою втрачають свої словесні властивості (автономність лексичного значення, предметну співвід­несеність, можливість поєднуватися з іншими мовними одиницями), проте не перестають бути словами. Відсутність у компонента ФО певної риси слова (деяких сем, певних комбінацій сем як наслідок їх транспозиції, властивих лексемі вільного вжитку) не може бути підставою для позбавлення його статусу слова. Подібні "словесні ознаки" характеризують далеко не кожне слово. Досить зіставити, наприклад, такі лексичні одиниці, як але, в, гей, можливо, він, Василь, щоб переконатися, наскільки різні набори "словесних властиво­стей" у кожної з одиниць, проте всі вони мають статус слова [3: 98—99]. Однак і без особливих коментарів цілком очевидно, що роль повнозначних у вільному вжитку компонентів у формуванні семантики ФО на зразок на носі "скоро, незабаром", ні аза "абсо­лютно нічого" і т. ін. значно вагоміша, ніж службових лексем.

Прихильники погляду про повну втрату слівності компонента­ми підходять до питання формування семантики ФО з позиції син­хронії. Проте, визнаючи важливість синхронного вивчення, треба погодитися зі словами Б. Ларіна, що лише діахронічний підхід дасть змогу "установлювати шкалу знебарвлення, розмивання значень слів-компонентів в ідіомах" [141: 129]. З цього погляду виділяється декілька функцій компонентів у формуванні семантики фразеоло­гічних одиниць, зокрема енциклопедична (культурно-інформатив­на) (плаває як риба, як Мамай пройшов), соціально-інформативна (здох як собака, бити як Сидорову козу), дейктична (ні пава ні воро­на, від Понтія до Пілата), експресивна (свиня свинею, єгипетський полон), образно-експресивна (пор. компоненти фразеологічних ка­ламбурів — на риб'ячому хутрі) [272: 95—106].

Розглянемо детальніше першу і другу функції.

5. Енциклопедичну інформацію несуть, зокрема, численні ані-малізми. Усебічний аналіз компонентів-зоонімів одного з авторів Цього посібника показав, що спостереження над поведінкою тварин відклалися в численних фразеосемантичних групах зоофразеологіз-мів (ЗФ): 1) ЗФ зі значенням якісної характеристики, які передають: ^а) загальну характеристику особи (покірливе телятко); б) вікову характеристику й досвід (старий вовк); в) фізичну силу (сильний як віл); 2) ЗФ зі значенням фізичного й психічного стану людини (і во-^{ла 3 Ів} би, мурашки забігали по спині); 3) ЗФ зі значенням поведінки

67

Розділ З

чи реакції особи {тримати вухо гостро, закусити вудила); 4) ЗФ зі значенням зовнішнього вигляду, портретної характеристики особи (товстий як слон, лоб — хоч кошенят бий); 5) ЗФ зі значенням дій, занять особи (звивати гніздо, забивати морського козла); 6) ЗФ зі значенням обставинної характеристики дії (липнути як бджоли до меду, набратися як лин мулу); 7) ЗФ зі значенням якісної характери­стики предмета (хоч на собаку вилий, хатка на курячій ніжці); 8) ЗФ зі значенням кількісної характеристики (міри) предметів чи кванти­тативних характеристик, пов'язаних з особою: а) "дуже багато" — [і] кури не клюють (про гроші); б) "дуже мало" —як кіт наплакав, старій жабі по коліна; 9) ЗФ зі значенням часу (до третіх півнів);

10. ЗФ зі значенням сприйняття відстані в просторі, місця або на­пряму дії (де козам роги правлять, куди ворон кісток не заносить);

11. ЗФ із значенням побажань (ні пуху ні пера, бодай тебе рак ура-чив!); 12) ЗФ як образні перифрази назв предметів, істот (осіб) (ко­зяча ніжка "цигарка-самокрутка", вовки моря "акули", діал., ірон. рисак з-під квочки "хвастун") [306: 39—43]. Компоненти зоофра-зеологізмів часто символічні, культурологічно насичені, а діапазон їхніх актуалізованих сем надзвичайно широкий. Як результат — ви­сокий коефіцієнт збереження "слівних" особливостей компонен-тів-зоонімів. Особливо показові з цього погляду фраземи-компара-тиви.

6. Соціально-інформативну функцію в українських зоофразео-логізмах добре засвідчують пейоративні зооніми-символи баран (стадо баранів "натовп, що сліпо йде за ким-небудь"), вовк (вовк в овечій шкурі), жаба (холодна жаба сидить під серцем (у кого)), коза (сунутися з своїми козами на торг "виявляти небажану ці­кавість"), козел (драти козла "погано співати"), лис (викручуватися лисом (біля кого), оса (осине гніздо), осел (ні осел ні баран "щось не зовсім визначене"), свиня (метати бісер перед свинями), собака (з собаками дружити), сорока (як сорока на хвості розносить).

Негативно забарвлена практично вся семантична група фразео­логізмів зі стрижневими компонентами-зоонімами гадюка, гадюч­ка, гадина, змія, зміюка: гадюка ссе коло серця (у кого), підколодна гадюка (гадина), гадючку вкинути "зробити капості", вигріти гади­ну за пазухою, пригріти змію (зміюку, гадину) на грудях. Відразлива семантична означеність названих компонентів спричинила, напри­клад, у гуцульських і бойківських говірках навіть численні евфеміз-ми на зразок тота, вона, довга, довганка, лазюха, паня, поганка,

68

грмантика фразеологізму

червак, язя та ін. Деякі з них увійшли й до діалектних ФО: momd довга, momd під кормом, біда довга, та то в плитт 'у сидит; пор. описові звороти, побудовані на заклинанні: гадина, пек би їй, погане їй імн'а [199: 192—201]. Виразна екстралінгвістична негація пев­них семантичних тем взагалі прагне "приховати" їх семантичну конкретність зі всіма конотаціями за евфемізованими описовими зворотами, частина яких фразеологізувалася.

У національній зоофразеології представлені насамперед (і май­же виключно) метафори, що базуються на своїх, звичних образах.

Л. Степанова вважає, що компоненти ФО, які виконують енци­клопедичну й соціально-інформативну функції, не тільки не втрача­ють своїх словесних якостей, але й "збагачують систему своїх зна­чень", повертаючись тією чи іншою стороною в різних фразеокон-текстах [272: 105]. І навпаки, слівність компонентів ФО, які викону­ють експресивну функцію (діал. баран безрогий, баран крутолобий. баран лисий "дивна, пришелепувата людина"), мінімальна. їхня функція полягає насамперед у посиленні експресії діалектних фра­зеологізмів, хоча й семантика опорних слів для мовців актуальна.

Набір ознак "співності" залежить насамперед від способів і особливостей фразеологізації (пор., наприклад, ФО з так званим "семантичним центром", про які писали В. Жуков і Л. Скрипник), метафоричного зміщення окремих компонентів, розряду фразеоло­гізмів, див., наприклад, суміщені омоніми на зразок відмахнутися рукою, чухати потилицю, у семантиці яких поєднуються назва жес-ту-міміки й метафоричне значення, від глибини вертикального культурно-національного контексту {оббивати пороги (у кого, чиї)), етнографічної відзначеності компонентів (максимально мотивовані, наприклад, численні весільні фразеологізми, дефініція яких нерідко включає і пояснення реалії-прототипу, як-от: рушник {подавати руш­ники, готувати рушники, ставити на рушник (кого) "одружувати"), вінець {стати під вінець (з ким) "одружитися"), коса, хустка (заст. зав'язати косу (хустку) "одружитися"), посад {заводити на посад 'весільний обряд: саджати молоду за стіл на почесне місце").

Таким чином, занурені в комунікативний простір етносу, фра­зеологізми виявляють своє специфічне, узагальнено-цілісне стійке Фразеологічне значення, відмінне від лексичного за багатьма пара­метрами. Як продукт вторинного семіозису, коли готове словоспо­лучення (переважно) використовується для позначення іншого

69

Розділ З

змісту, ФО засвідчують транспозицію сем у лексемах-компонентах, вирізняються ускладненою семантичною структурою і домінантою в ній конотативного компонента, способом представлення внутріш­ньої форми, енциклопедичністю інформації й негацією переважної більшості фразем.

Окремі моменти, які виявляються внаслідок порівняння ФО і слова, фразеологічного й лексичного значення, детально розглянуті в наступному розділі.

70

Розділ 4

СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ І СЛОВА

Вивчення фразеології пов'язане з так званим укрупненням лек­сики. Принцип укрупнення реалізується таким чином: чим ширше вивчається синтагматична сполучуваність слів, тим виразніше ви­являються глибші парадигматичні групування в лексиці. Розроб­ляється так звана лексикологія словосполучень — фразеологія. Якщо в працях кінця 50-х — початку 60-х років фразеологізми ще так чи інакше трактуються стосовно окремого слова (мають опорне слово чи не мають його; розуміються як еквівалентні слову чи не еквівалентні йому), то пізніше вони кваліфікуються як специфічні одиниці лексичної системи мови, які безпосередньо не можна при­рівняти до слова, але які входять в систему лексики на тій самій підставі, що і слово — на основі відношень синонімії, антонімії, омонімії й варіативності [270: 30].

Співвіднесеність слова і фразеологізму переконливо доводить­ся лексикографічною практикою. Так, до складу багатьох рядів лек­сичних синонімів "органічно, як повноправні члени входять фразео­логічні синоніми" [120: 13]. У "Короткому словникові синонімів Української мови" П. Деркача на 4279 рядів припадає 80 рядів лек-сико-фразеологічних синонімів; у "Словаре синонимов русского языка" 3. Александрової (1968) на 9000 рядів — 1281; у "Словнику

71

Розділ 4

виразів близькозначних" польської мови за редакцією С. Скорупки (1982) на 3000 синонімічних рядів — 1100 рядів лексико-фразеоло-гічних синонімів. Синонімічна співвіднесеність цих двох різ-ноструктурних мовних одиниць використовується і як засіб тлума­чення фразеологізмів у словниках. Цілком очевидна й функціональ­на їх співвіднесеність.

Таким чином, фразеологізм, крім загального змісту поняття, який об'єднує слово і ФО, має у своїй семантичній структурі ще й "невловиму додатковість значення", "семантичну додатковість", "додаткову семантичну множинність", фразеологія семантично і функціонально пов'язана зі словом, а структурно — зі словосполу­ченням, що й засвідчують численні динамічні процеси, як-от тво­рення слів на базі фразеологізмів чи окремі слова-символи як се­мантична основа формування фразеологізмів.