- •§ 1. Ознаки фразеологізму
- •§ 2. Обсяг фразеології
- •§ 3. Олександр Потебня — предтеча української фразеології
- •§ 4. Вибірковість фразеології
- •§ 5. Ідеографічна класифікація фразеологізмів
- •§ 6. Фразеологічне значення
- •§ 7. Творення слів на базі фразеологізмів
- •§ 8. Символ як структурно-семантична основа формування фразеологізмів
- •§ 9. Багатозначність фразеологізмів
- •§ 10. Синонімія у фразеології
- •§ 11. Фразеологічні варіанти
- •§ 12. Антонімія фразеологічних одиниць
- •281. Ляпати язиком // тримати язик на защіпці розголошувати щось, не розголошувати чогось,
- •336. Наче на світ народився // як у воді намочений
- •§ 13. Семантична класифікація
- •§ 14. Генетична класифікація
- •§ 15. Функціональна класифікація
- •§ 16. Фразеологізми
- •§ 17. Творення фразеологізмів
- •§ 18. Творення фразем на базі сполучень слів
- •§ 19. Творення фразеологізмів на базі окремих слів
- •§ 20. Творення фразем на базі народних оповідань
- •§ 21. Творення фразеологізмів на базі прислів'їв та приказок
- •§ 22. Творення українських фразеологізмів на базі іншомовних
- •§ 23. Моделювання як структурно-семантичний чинник фразеотворення
- •§ 24. Метафоризація як образно-семантичний чинник фразеологізації
- •§ 25. Метонімізація як образно-семантичний чинник фразеологізації
- •§ 26. Евфемізація як семантичний і культурологічний фактор формування фразеологізмів
- •§ 27. Евфемізація як засіб формування фразеологічних універсали
- •§ 2& Структурно-семантичні й стилістичні фактори формування фразем
- •§ 29. Історичні зміни у фразеології
- •§ 31. Індивідуально-авторське використання фразеологізмів (лексичні видозміни)
- •Їх уживаності;
- •Експресивно-стилістичного забарвлення;
- •Закріплення (співвіднесеності) за певними стилями.
- •§ 32. Активні і пасивні фразеологізми
- •§ 33. Експресивно-стилістичне забарвлення фразеологізмів
- •§ 34. Функціонально-стильові розряди фразеологізмів
- •§ 35. Стилістичні функції фразеологізмів
- •§ 36. Ареальні фразеологізми української мови
- •§ 37. Фразеологізми професійного мовлення і жаргонів
- •§ 38. Духовний код національної культури
- •§ 39. Ціннісні орієнтації в семантиці фразеологізмів
- •§ 40. Слово-концепт як фразеотворчий чинник
- •§ 41. Відображення матеріального й духовного життя у фразеології
- •§ 42. Сфера первісного функціонування фразеологізмів
- •§ 43. Українська зоофразеологія
- •§ 44 Звичаї, обряди, вірування
- •§ 45. Етимологічне коментування в збірниках паремій
- •§ 46. Становлення української фразеологічної етимології
- •§ 47. Моделювання як метод етимологізації фразеологізмів
- •§ 48. Етнокультура як засіб етимологізації фразеологізмів
- •§ 49. Недооцінка українського матеріалу при етимологізації фразеологізмів
- •§ 50. Збір і систематизація фразеологізмів
- •7690. Через лад (надто, через міру). Пир., л.
- •7700. Тільки свічі й воску. К, л., Пир., Кр., Гр. — воску й ладану (або: світла и кадила). Ил.
- •§ 51. Основні фразеологічні словники літературної мови
- •1. Тлумачні фразеологічні словники літературної мови
- •2. Перекладні фразеологічні словники
- •§ 52. Фразеологічні словники говірок
- •§ 53. Інші види фразеологічних словників
- •Яворнщький д.І. Словник української мови. — Катеринослав: Слово, 1920. — 411 с
- •Яким м, Зубрицька м. З діалектології Бойківщини: іменникова словозміна, іменникова фразеологія. — Дрогобич: Коло, 2002. — 148 с
- •Янкоускі ф.М. Беларуская фразеалогія. — Мінск: Нар. Асве-та, 1981. —79 с.
- •Zaoralek j. Lidova гбепі. — Praha: Nakladatelstvi Ceskoslovenske akademie Ved, 1963. — 779 s.
- •6Vww в кочергах, 175 бу/ww в старій скрині, 175 буяш яя божій (останній) до-
- •399 Зложити голову, 175 змінити ковбасу на сало, 109,424
- •169 Пити шоломом з Дону, 348 питома вага, 28, 350 пиши пропало, 122,414 півтора людського, 228, 260 підаршин ставати, 181, 340 під віконню собак дратовати,
- •01034, М. Київ-34, вул. Стрілецька, 28
§ 45. Етимологічне коментування в збірниках паремій
Етимологія, тобто походження та історія, фразеологізмів була предметом принагідної уваги уже в першій половині XIX ст. у за-гальномовних словниках і фольклористичних збірках. Автор "Словника української мови" П. Білецький-Носенко (рукопис укладений 1838—1843 pp.) робив спроби пояснити походження деяких висловів (тягати до хверта, дати тйнфу, точити баляндраси, крутити веремія, гнати в три вирви, ханьки м 'яти\ описуючи певну ситуацію. Частіше ж він просто з'ясовував значення окремих компонентів у цих висловах: Пантелйкь (Пентелйкъ). Гора в Греції. "Збити з' Пантелйку". Указував на мову запозичення: Шпетити, Висміювати. Честити проти честі. Сварити. "Шпетити на всю губу". Голосно сварити. По-німецьки: spotten. Часом додавав синонімічний вислів, утворений за тією ж структурно-семантичною моделлю, як-от: Хирй писати. Кажуть про ходу п'яного: писать мыслете.
Значний етнографічний матеріал, "брехеньки", коментарі інших укладачів, усну народну творчість залучав М. Номис у, безсумнівно, кращому пареміологічному зібранні XIX ст. "Українські приказки, прислів'я і таке інше" (1864). Наприклад, вислів я тебе пережену на гречку супроводжується таким коментарем: "В рукопису д. Марковича є до сії приказки така замітка з Пирятина: "Взято, здається, од бджіл, як їх на гречку в порожні вуллі переганяють". Не перечу: може, воно й так; додам тільки, що колись у дяків і, огулом мовлячи, в школах кара школярам... така була: ставили на гречку навколюшки і часами голими коліньми" [310, № 3632]. Фразеологічні варіанти — вирватися як Пилип з конопель, вискочити як Пилип з коноплі, гульк, як Пилип з кукурудзів — пояснюються відомим з польських джерел (Рей, Хмелевський, Вуйціцький та ін.) переказом історичного анекдота про шляхтича Пилипа, "родом із Конопель Сандомирського краю", який "вбовтнувся в річ без ладу" [310, № 3153], хоча навіть польські дослідники сумнівалися в достовірності цієї легенди, пов'язуючи слово Пилип (пилип) з його народно-діалектним значенням "заєць" (С. Скорупка, Д. Гессен, С. Стипула
368
Етимологічний аналіз української фразеології
та ін.)- Часом укладач пояснює екстралінгвістичні умови становлення вислову, як-от: допавсь як дурень до мила [310, № 12197].
Більш обґрунтовані етимології І. Франка в "Галицько-руських народних приповідках", оскільки поряд з етнографічним матеріалом він широко залучає діалектні варіанти та паралелі з інших мов. Власне, це не тільки тлумачний фразеологічний словник, а й прообраз праці з наукового етимологізування народної фразеології. Цілком придатні й нині численні авторські пояснення етимона: 1. За-гнути хвіст під себе. Втихомирити, посмирніти. Вислів узятий із обсервації пса, що вдарений або копнений, затинає хвіст під себе. 2. Вода би го не протонула ("він би не втонув у воді"). Приказка основана на віруванню, що великі грішники, чародії не тонуть у воді [49, XVI: 245]. 3. Плете банелюки. Говорить дурниці. Банелюка— титул поширеної колись італійської повісті, перекладеної в XVII в. польським письменником Твардовським на польську мову з Historya przedziwna о krolewnej Banialuce [49, XXIV: 552]. Залучення величезного екстралінгвістичного матеріалу, використання структур-носемантичних моделей (звичайно, без новітніх термінів), лаконічна манера викладу свідчать про хист І. Франка як видатного етимолога.
Названі автори апробували насамперед такий метод, як "етимологічне коментування", а їхні праці підготували твердий ґрунт для подальших дослідників.