§ 51. Основні фразеологічні словники літературної мови

У другій половині XX ст. інтенсивно видавалися насамперед збірники паремій — "Українські народні прислів'я та приказки" (1955; 1961; 1963); "Вік живи —вік учись" (1961); "Народ скаже, як зав'яже" (1971); "Українські прислів'я та приказки" (1976; 1984); "Шляхами народних приповідок" (1994) та ін. Найповніше з них тритомне зібрання паремій М. Пазяка — "Природа. Господарська діяльність людини", "Людина. Родинне життя. Риси характеру" і "Взаємини між людьми" — публікувалося протягом трьох років (1989—1991). Широко відомі два видання довідника А. Коваль та В. Коптілова "1000 крилатих виразів української літературної мови" (1964) і "Крилаті вислови в українській літературній мові" (1975). Виокремимо й удалу спробу М. Коломійця та Є. Регушевського по­дати одну з груп системно організованих виразів у "Словнику фра­зеологічних синонімів" (1988), в якому опрацьовано понад 300 си­нонімічних рядів, що об'єднують 2000 ФО.

Розглянемо детальніше інші види словників.

1. Тлумачні фразеологічні словники літературної мови

Короткий — для школи, учня, вчителя — "Фразеологічний словник" (1966) Н. Батюк включає насамперед фразеологію творів тих письменників, що вивчаються в школі, — І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Глібова, П. Гулака-Артемовського. Ретельний відбір найужи-

410

Українська фразеографія

ваніших реєстрових одиниць, добірні літературні ілюстрації, до­ступний лінгвістичний апарат, оптимальний коментар, що розкри­ває зміст і слововжиток фразеологізму, зробили словник своєрідним фразеологічним бестселером. Переважна більшість наведених ви­словів різної структури {але за вухами лящить, баки забивати, без ножа різати, виводити на чисту воду, де козам роги правлять, до нових віників) використовується в літературі досить часто. Фразео­логізми розміщені в алфавітному порядку — за першим словом-компонентом. Цитати-ілюстрації (якщо їх декілька) наводяться в хронологічному порядку. Однакові за змістом вислови з компонен-тами-синонімами чи компонентами однієї тематичної групи об'єд­нуються в одну статтю: зуби замовляти (заговорювати), копійка водиться (волочиться), кричати на живіт (на пуп), драти горло (рот).

Зразок розміщення й розробки статей:

Сіль на рину сипати. Нагадувати про горе; завдавати душевно­го болю.

Старий ледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану! (Ю. Яновський, Під яблунею).

Сім мішків гречаної вовни. Див. Три мішки гречаної вовни.

Сісти не в свої сани. Взятися за діло, до якого немає хисту.

• І чого б я боявся?

• Нема певності! А що, як сяду не в свої сани? (І. Тобілевич, Суєта, II, 7).

Двотомний "Фразеологічний словник української мови" (1984) Г.М. Удовиченка, який містить близько 7500 питомих та ін­шомовних з походження самостійних (не зведених) ФО, — це най­повніший словник національної фразеології для свого часу. До ньо­го введені ідіоматичні фразеологічні одиниці з різним ступенем мотивування (баглаї бити, смалити халявки, класти під сукно, поле брані, на всю губу), фразеологічні вирази, що сформувалися з лек-сикалізованих прислів'їв і приказок {своя хата скраю, куди не кинь, ще прийде коза до воза), фразеологічні сполучення, в яких реалі­зується зв'язане значення одного з компонентів {збіг обставин, недорогим коштом, поглядати скоса, на всі руки майстер). Саме такі три групи називає укладач у вступній частині словника.

Стаття становить ціле гніздо фразеологічних одиниць, їх форм, контекстів — реєстровий вислів, синоніми, варіанти, ілюстрації,

411

Розділ_і7

покликання на вже проаналізовані звороти. Наприклад, під реєстро­вим фразеологізмом бучу збити "закричати, залементувати" міс­титься 17 фразеологічних зворотів. Тут не тільки лексичні варіанти ФО — бучу підняти, забити бучу, їх граматичні форми — бучу здіймати, зняти, бучу зчиняти, зчинити, збивати, збити бучу, але й синоніми — бурла бити, зводити колотнечу, зчинити ґвалт, зчинити хай, зчинити шарварок, наробити галасу, наробити крику та ін. Проти такого "усуспільнення" фразеологічного матеріалу в рецензії на словник критично відізвався М. Мокієнко, оскільки воно спричинює "стирання семантичної відмінності" між об'єднуваними ФО. Однак водночас таке розташування є дуже актуальною і сміли­вою спробою продемонструвати семантичні зв'язки української фразеології, пов'язати їх воєдино саме системою смислу.

Особливу увагу приділено граматичним властивостям ФО, зо­крема їх функціям у реченні (позначки "в ролі підмета", "присуд­ка", "додатка", "обставини" чи "означення").

Помітне місце посідає й стилістична характеристика фразеоло­гізмів, що допомагає визначити їх експресивно-образні потенції (іронічний, жартівливий, лайливий, грубий, вульгарний, з позитив­но-оцінним значенням), функціонально-стилістичну належність (мі­фологічний, книжний, історичний, народнопоетичний, обрядовий та ін.).

Оскільки для систематизації фразеологічного матеріалу автор обрав не зовсім зручний спосіб розміщення — за алфавітом першо­го слова, значно полегшує користування словником "Покажчик слів", поданий наприкінці другого тому (с. 287—371).

Зразок розміщення й розробки статей:

весь часу ролі обст. — безперервно.

Федора Тимофіївна хотіла весь час бачити дівчину перед очима (Дереч, Зелений хміль, 1973, с 16).

вечір добрий — див.: добрий вечір-1.

вже чия б гарчала (а твоя б мовчала) з мод. знач.; груб. — кра­ще мовчати тому, хто сам у чомусь провинився.

Пріська. ...Ох, тіточко, я вся тремтю, мов від пропасниці! Данило (до Хведька). Ну, вже чия б гарчала, а твоя б мовчала! (Кропивницький, Тв., т. І, 1958, с 531).

Великий академічний "Фразеологічний словник української мови" в 2-х книгах (1993), виданий під егідою Національної ака-

412

українська фразеографія

демії наук, становить нині одне з найавторитетніших зібрань сучас­ної фразеології. До нього включені активно вживані загальномовні фразеологізми, кожен з фразеологізмів отримав семантичну, грама­тичну й стилістичну характеристики, які надають словнику сучас­ної української літературної мови нормативності: не гурт кого, чого; не давати / не дйти продиху кому і без додатка; мамина донечка (доця); біла кість, зневажл.; ні одв'іту, ні привіту, перев. зі сл. н є м а, не мати /w. ін., жарт. Незначна частина висловів позначена ремарками заст. (погубити душу і тіло, покривати косу) чи діал.

Кожен реєстровий фразеологізм представлений у багатьох варіантах: ділити хліб-сіль (хліб і сіль), ділити хліб-сіль пополам (порівну); дорога (стёжка) тёрном (ожиною, кропивою / т. ін.) поросла (заросла; дорога тёрном та ожиною заросла. У словнику розкриваються всі значення ФО та їх відтінки, подані ілюстрації: верстати дорогу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Ку­ди верстаєте дорогу? — вклонилася до них [чумаків] / Явдоха (О. Ільченко); не викурити і ладаном (сіркою) кого. Ніяк не можна вигнати кого-небудь звідкись. — Та часом і свій брат, запорожець, як було вбереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мир­ний); // Ніяк не можна змусити поступитися чим-небудь. Найздо-ровіші та найспритніші захоплювали верхні полиці і їх звідтіля вже, мабуть, не викурив би й сіркою (Ю. Збанацький).

Словникова стаття складається: 1) із заголовного фразеологізму (у найтиповішій формі разом з варіантами); 2) граматичної характе­ристики; 3) стилістичної характеристики; 4) семантичної характе­ристики (з показом, де це можливо, синонімічних і антонімічних зв'язків певного фразеологізму з іншими); 4) ілюстраційного ма­теріалу.

Тільки незначна частина фразеологізмів (близько 5 %) тлума­читься одним словом, інші — шляхом розгорнутого опису. При цьо­му форма тлумачення залежить від категоріального значення фра­зеологізму.

Опорні слова, при яких розробляються фразеологізми, у словни­ку подаються в алфавітному порядку в межах кожної літери в тих формах, у яких вони вживаються у фразеологізмі як їх компоненти. Фразеологічні одиниці зі спільним реєстровим компонентом групу-

413

_Розді^гі7

ються в словнику під цим словом за алфавітом буквених знаків усіх компонентів.

Зразок розміщення й розробки статей:

БАТЬКА

як за рідного батька (тата), з сл. п р а в и т и , гнути і т. щ. Занадто дорого. Тільки кажи [Мордку], що тобі дати за "про-шеніє"? Та не заправ, як за рідного батька! (М. Коцюб.)...як за батька. В повоєнні літа... за голку правили на ярмарках, як за бать­ка (М. Зар.).

як на [свого (рідного)] батька, з сл. кричати. Не стримуючи себе; безцеремонно, розв'язно. Кричать, як на батька (Укр. присл.).

БАТЬКІВСЬКИХ

на батьківських, жарт. Пішки. Було, й замочу ноги, і захоло­джу, а кочу на батьківських до дітей по селах та на місто (Барв.).

Однотомний тлумачний "Фразеологічний словник україн­ської мови" (1998) В. Ужченка та Д. Ужченка містить близько 2500 найуживаніших виразів сучасної української літературної мови й призначений насамперед для учнів, учителів, а також для широкого кола читачів. Таким колом адресатів зумовлені й певні обмеження в доборі фразеологізмів і їх розробці: фіксуються тільки найужи­ваніші варіанти й значення, серед стрижневих слів не розрізняють­ся омоніми, подається лише одна цитата-ілюстрація, до мінімуму зведена довідкова частина. Укладачі відмовилися від алфавітного принципу подачі фразеологізмів, а обрали гніздовий спосіб з еле­ментами структурно-граматичного. Фразеологізми групуються на­вколо стрижневого (заголовного, опорного) слова-компонента, яким звичайно виступає іменник. У середині гнізда фразеологізми подаються за алфавітом. Щоб полегшити користування словником (й одночасно зробити його компактним), той самий фразеологізм наводиться стільки разів, скільки в ньому є іменників, хоча розроб­ляється лише під першим іменником.

У ролі стрижневого слова вживається перший іменник фразео­логізму в найтиповішій формі. Якщо іменника немає, то заголовним виступає повнозначне слово іншої частини мови в такому порядку: прикметник, дієслово, займенник, числівник, прислівник. Напри­клад: ПЕРЕМИТИЙ: як перемитий. Дуже хороший, відбірний. ПИСАТИ: пиши [все] пропало. Неминуча невдача, втрата і т. ін-

414

Українська фразеографія

Якщо в складі фразеологізму немає повнозначних частин мови, то стрижневим виступає перше службове слово, наприклад, ЗА: за і проти.

Уперше в українській фразеографії так широко подаються істо­ричні, етимологічні та культурно-етнічні коментарі. Довідка може вказувати на джерело походження вислову, на спосіб його утворен­ня, значення застарілих компонентів, на культурно-етнічний фон. Наприклад, довідкова частина для ФО прокотити на вороних кого і б/д (тобто "без додатка") — "забалотувати на виборах кого-не-будь" матиме такий вигляд: На основі гри слів, пор. вороний — "кінь" і вороний — "чорна куля під час голосування" (означала "проти"). Для виразу глуха тетеря "той, що погано чує" подається екстралінгвістичний контекст, тобто опис умов життя птаха, який і уможливив виникнення фразеологізму: Під час шлюбної пісні (то­кування) в тетерука-самця закривається слуховий прохід і він де­який час не чує. Знання "народження" й "біографії" фразеологізму допоможе читачеві визначити тональність змісту того чи іншого ви­разу, уписати його в епоху й мовний дискурс.

Зразок розміщення й розробки статей:

ЛАД: на всі (всякі, різні) лади, з дієсл. Всякими способами; по-різному, всіляко і т.ін. — Все скаржилась [Бобренчиха], ходила якось боком. Кляла Бобренка на усі лади. (Л. Костенко. Маруся Чу-рай.) С и н о н і м и : і так і сяк; як тільки можна.

На свій лад. По-своєму. — Сон і дрімота на свій фантастич­ний лад перетворювали пароплавні розмови, що їх наслухався ху­дожник. (І. Волошин. Озеро серед діброви.)

Нема ладу. Погано, незугарно. — Заграли знов — ще гірш нема ладу. (Л. Глібов. Музики.)

Академічний "Словник фразеологізмів української мови" (2003), укладений колективом авторів Інституту української мови НАН України (В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк, В.В. Дятчук, Н.М. Неровня, Т.О. Федоренко), містить 7922 ФО. Основою його реєстру став академічний фразеологічний двотомник 1993 р. Знач­ною мірою він базується на тих самих видавничих засадах, що й академічний словник у двох книгах (імена всіх п'ятьох авторів зна­ходимо й серед укладачів двотомного словника 1993 р.). У словни­ку представлені найуживаніші ФО сучасної української літератур­ної мови. Словникова стаття включає опорне слово, заголовну фра-

415

_Розді/гі7

зеологічну одиницю, граматичні й стилістичні ремарки, формулу тлумачення, яка залежить від лексико-граматичного розряду фразео­логізму, ілюстрації до кожного значення (якщо ФО полісемантич­на) чи відтінки значення. Після заголовного слова за потреби вміще­но супровідні слова. Досить широко наведені фразеологічні дерива­ти, які вказують на особливості функціонування реєстрової одини­ці, її мовленнєвого вживання. Укладачі слушно відмовилися від численних відсилань ("див."), що заощадило корисну площу слов­ника для великого за обсягом покажчика (с. 788—1097). Він не тіль­ки полегшив користування великим реєстром словника (787 а), а й упорядкував сам реєстр, що конче важливо для найрізноманітніших наукових фразеологічних студій. Широка джерельна база словника: художні, публіцистичні й фольклорні твори та збірки, наукові й на­уково-популярні праці, підручники й посібники для навчальних за­кладів, мемуарна та перекладна література, біографічні нариси, пе­ріодичні видання. Ілюстративний матеріал помітно оновлений за рахунок творів І. Багряного, В. Барки, В. Винниченка, М. Грушевсь-кого, Б. Лепкого, У. Самчука, Ю. Шевельова (Шереха). З інших особливостей словника назвемо вимогливий відбір реєстрових оди­ниць; нормативну мовленнєву динаміку надслівних стійких оди­ниць; вибір оптимального заголовного варіанта та достатню (опти­мальну) дефініцію; значну увагу до стилістичного опрацювання реєстрових одиниць; ширше вживання ремарки "етн." (етнічне) й відповідних ФО, часом замість "заст." (застаріле). До словника вве­дені нові чи у свій час пропущені з різних причин усномовні, діа­лектні або публіцистичні вислови, що засвоєні літературною мовою (і через тин не перегнеться, страшків син, на Рахманський Великдень, конотопська відьма, старший брат, сидіти на хуто­рах, поїхати на оглядини, натискати кнопку, гаряча точка, но­мер один та ін.). Виокремимо також вимогливе стилістичне, техніч­не й поліграфічне опрацювання тексту. Увага до змісту, форми й стилістичного забарвлення, до висловів, які з найбільшою повно­тою передають національно-фразеологічну мовну картину світу, урахування новітніх досягнень фразеологічної науки, уведення довідкового розділу, якого ще не знала українська фразеографічна наука, компактність словникових статей та ін. — такі позитивні риси цієї помітної праці, що на тривалий час, безсумнівно, визна­чить напрям розвитку української фразеографії (детальніше про

416

Українська фразеографія

відчутні здобутки, а також про деякі прорахунки укладачів словни­ка див. у рец.: 292: 107—117).

Опорні слова в словнику розташовані в алфавітному порядку в межах кожної літери, але не у вихідних формах, а в тих, у яких вони вживаються як компоненти ФО:

ДЖМЕЛЕМ

ПІД ДЖМЕЛЕМ, жарт. У нетверезому стані, напідпитку. Не раз і не два сам Сміт, бувши під джмелем, устрягав поміж танцю­ристів (Ю. Яновський)...

ДЖМЕЛІ

ДЖМЕЛІ ГУДУТЬ У ГОЛОВІ чиїй і без додатка, несхв. Хто-небудь перебуває в стані сп'яніння, запаморочення і т. ін. — Не йдуть бісові ноги, наче їх відібрало! І в голові джмелі гудуть, хоч горілки не пив і не нюхав (М. Пригара)...

Див. ще зразок розміщення й розробки статей:

ГРАТИСЯ

260. ГРАТИСЯ В КОТА І МИШКУ {рідше мишу), несхв., жарт. Бути нещирим, хитрувати, лицемірити і т. ін. — Не приду­рюйся, Остапе, ми з тобою люди дорослі і не годиться нам грати­ся в кота і мишку (М.Ю. Тарновський). грітися в кота-ми'шки. — / що ми вигадаємо? І далі гратимемося в кота-мишки? Адже коли-небудь змушені будемо розрубати цей гордіїв вузол! (В. Ма­лик).