Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Uzhchenko.docx
Скачиваний:
17
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
1.33 Mб
Скачать

§ 21. Творення фразеологізмів на базі прислів'їв та приказок

Обґрунтування фразеологічної деривації знаходимо насампе­ред у працях О. Потебні ("згущення думки"), Б. Ларіна ("уламки прислів'їв"), В. Архангельського, який, базуючись на роботах І. Бо-дуена де Куртене та Є. Поливанова про "економію мовної роботи", усебічно висвітлив еліптичні процеси в стійких фразах. Певний внесок у розв'язання названої проблеми зробили В. Гаврись,М. Дем-ський, Л. Скрипник та ін. Поняття "фразеологічна деривація" ро­зуміють неоднозначно. Л. Ройзензон пропонує чітко розрізняти лексичну деривацію і фразеологізацію (процес утворення ФО). Сло­вотворення — явище строгої модельованості, а фразеологізація подвійна за природою. Вона виступає, на думку самаркандського

146

Гтруктурно-екстралінгвістична підоснова фразеологізмів

вченого, і як явище модельоване (фразеологічні серії), і як дерива­ційний акт немодельованого типу (Л. Ройзензон). І. Чернишова ши­роко розуміє названий термін, підводячи під деривацію утворення слів від стійких сполучень нефразеологічного типу і від ФО [325: 137—189]. О. Кунін фразеологічну деривацію, навпаки, розуміє як утворення ФО від ФО шляхом відокремлення фразем, що входять до складніших фразем або до ФО зі структурою речення [136: 20]. Термін "фразеологічна деривація" ми вважаємо найкоректнішим, оскільки він співвідноситься з терміном "лексична деривація".

Осібною є концепція деривації фразеолога Г. Удовиченка. У її основу були покладені внутрішні зв'язки компонентів, розроблені у свій час В. Архангельським (детермінація, взаємна детермінація, ін-детермінація), і поняття твірної фразеотворчої основи (сталої твір­ної основи). Автор розрізняє прогресивну й регресивну фразеоло­гічні деривації. Прогресивна — це процес інтегрального зрощення лексично повнозначних слів, які відображали найістотніше, найсут­тєвіше в усіх сферах людської діяльності; сполучення лексично повнозначних слів з розрядами службових; процес сигніфікації лек­сично повнозначних слів, унаслідок чого зневиразнювалася або зов­сім втрачалася мотивованість лексичними значеннями семантичної структури фразеологізмів, часткова або повна нейтралізація синта­гматичних і парадигматичних форм вираження граматичних зна­чень. Твірною основою (твірною базою) для ФО виступають:

  1. поширювальні компоненти (вони підкреслені. —Авт.): три­мати під сукном, на ладан дихати;

  2. топоономастичні назви: іти на Голгофу:

4) усі взаємно детерміновані елементи: солом 'яна вдова, свіжа копійка [289: 23].

Ці та інші приклади — засукати рукава, десятому заказати, у власному соку, до ноги, ну й ну, приший кобилі хвіст та ін. — свід­чать, що в авторському тлумаченні прогресивна деривація фактич­но накладається на те, що звичайно розуміють як фразеологізацію. Процес регресивної деривації виявляється насамперед у фразеоло-гізації прислів'їв і приказок шляхом експліцитної актуалізації, як правило, першої частини приказок і прислів'їв та опускання другої частини: про вовка помовка <— про вовка помовка, а вовк в хату, рада б душа врай <— рада б душа врай, та гріхи не пускають. Сюди ж, на думку автора, належать і вислови типу гав ловити <— ґав лови-

147

Розділе

ти та витрішки продавати, точити ляси <— точити ляси з ба­ляндрасами, хоч сядь (та й плач), ні бе пі ме (ні кукуріку) [289; 23—24].

Під фразеологічною деривацією ми далі розумітимемо процес творення похідних ФО на базі вже наявних ідіом чи паремій унаслі­док лінгвістичних чи екстралінгвістичних факторів через модифіка­цію в семантиці, граматичному оформленні (нерегулярно) і струк­турі (регулярно) [301: 138]. Вона є наслідком динамічних процесів і становить частину ширшого явища — фразеологізації, становлення національної ідіоматики. Як слушну, ми виокремлюємо авторову думку про "поширювальні компоненти" й "топоономастичні на­зви": фразеотворчі потенції слів далеко не однакові. Проте деякі часткові моменти потребують уточнення. Форма ґав ловити та витрішки продавати справді фіксується деякими джерелами [310, №10926; 309: 436]. Проте вона зустрічається все ж таки значно рід­ше, ніж форма ґав (ґави) ловити. Останню як двокомпонентну спо­луку вживали Д. Білоус, В. Кучер, Марко Вовчок, Панас Мирний, М. Коцюбинський, М. Кропивницький, Остап Вишня та ін. — прак­тично всі письменники; див. ще словники [254; 260; 317; 262; 18; 305]. "Словник української мови" П. Білецького-Носенка (рукопис укладений в 30—40-ві pp. XIX ст.) як окремі ФО подає ґавьі ловити і вытришки мне "нічого не робити, никати". Ця форма органічно вписується в модель двокомпонентних сполук з тотожним значен­ням: мух ловити, ворон ловити, граків ловити... ґав ловити (ґаву піймати). Очевидно, сполуку ґав ловити та витрішки продавати варто розглядати як контаміновану форму двох окремих ФО — ґав ловити і витрішки продавати. Саме як окремі їх подають й ака­демічні фразеологічні словники [317; 262]. Фразема хоч сядь та її плач належить до численних утворень з допустовим сполучником хоч: хоч відбавляй, хоч вовків ганяй, хоч воду з лиця пий, хоч до рани прикладай та ін., які можуть бути відшаруваннями складних речень або утвореними за моделлю "хоч + дієслово у формі наказового способу". Вираз /// бе ні ме усталився як мовна формула симетрич­ної будови (без компонента кукуріку) ([310, 18, 317]; пор. ще /// а ні бё). Л. Скрипник припускає, що спочатку фразема ні бе німе виник­ла у шкільному середовищі, потім почала пов'язуватися з беканням чи меканням тварин, а потім до неї додався ще один звукона­слідувальний елемент і стало ні бе німе ні кукуріку [246: 171]. А це

148

Структурно-екстралінгвістична підоснова фразеологізмів

не деривація, а нарощення або принаймні контамінація, якщо зва­жати на варіанти ні бе ні кукуріку (М. Стельмах), ані дзень ані ку­куріку [309: 386]. Фразеологічну деривацію ілюструють (з певними застереженнями) такі фраземи. історично (діахронічно) вторинні частини, "уламки" ширших усталених виразів, як-от: м 'яко стели-ти <— м 'яко стелить, та твердо спати; наздогад буряків <— наздо­гад буряків, щоб дали капусти; хата скраю <— моя хата скраю, я нічого не знаю; за двома зайцями, за двома зайцями ганяти, забити двох зайців <— за двома зайцями погонится, жодного не піймаєш (не уб 'єш); молоко на губах (у кого), ще материне молоко на губах, молоко не обсохло (в кого), губи в молоці (в кого), з молоком на гу­бах (хто), материне молоко на губах (у кого); гце молоко не обсохло коло губів (Панас Мирний) тощо <— ще материне молоко на губах не обсохло. Генетично співвідносні ФО ложка дьогтю ("Втома всіх приспала. Вночі ложка дьогтю могла проскочити непомітно", М. Терновський; "Не треба ложки дьогтю, яка зіпсує враження від спектаклю", Н. Зінець) і матерня фразеотвірна паремія ложка дьог­тю в бочці меду. Такі еліптичні (усічені, відокремлені, редуковані) частини — переважно початкові — фіксуються тлумачними (фра­зеологічними) словниками як окремі ФО, вони вживані в різних жанрах красного письменства, публіцистики, в усному мовленні, деякі з них мають паралелі в інших мовах [301: 138].

Фраземи-деривати кристалізуються побіч численних мовленнє­вих варіантів, коли деривація стикається з іншими структурно-се­мантичними явищами. Наприклад, кодифіковані утворення як по­топаючий за соломину, хапатися за соломину, пор. англ. catch at a straw "хапатися за соломину" з прислів'я a drowning man catches at a straw "потопаючий [і] за соломину хапається" [136: 21], хапатися (схопитися) за соломинку; рос. хвататься (схватиться) за соло­минку [198]; біл. схапіцца за саломінку (за саломіну) [188], див. ще рятівна соломинка, по суті, становлять семантичну конденсацію паремії-основи, супроводжуються структурними видозмінами, роз­ширюють компонентний склад тощо. Наприклад: "Тепер же я під­кис, вишукуючи рятівну соломинку..." (М. Стельмах); "Юрко, не вагаючись, погоджується, хапається за останню соломинку поря­тунку" (Ф. Малицький) [317: 920]; "Була це остання й одинока поті­ха Левенгавпта, стебло соломи, якої він ухопився.., тримаючись за вутлу соломинку (В. Козлов).

149

Розділ8

Динаміку дериваційного фразеотворення засвідчують і мовлен­нєві "уламки" троянди й виноград, красиве і корисне, пор.: "Нотат­ки між монологами про красиве і корисне", красиве з корисним, два крила, щастя два крила, два крила і... безкрилля, троянди і виноград (із газет 80-х років), які зіставляються з відомою "живою" твірною формулою — крилатим висловом М. Рильського: У щастя людсь­кого два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне.

Деривація, таким чином, — не просте, лінійне відокремлення (вичленування, вилучення) частини паремії, крилатого виразу, шир­шої фраземи. Вона супроводжується структурно-семантичними ви­явами "апробації", образно-смисловою "грою м'язів", випробову­ється на стійкість.

Недостатня увага до генетичного аспекту призводить до того, що звичайно перебільшується роль фразеологічної деривації — менші за обсягом ФО найчастіше кваліфікуються як похідні, а всі­лякі ширші усталені фрази, що містять однозвучні з дериватемами частини, — як твірні. Наприклад, у нашій вибірці, зробленій на осно­ві досить повного фольклорного збірника [309] з реєстром понад 15 тис. виразів, зафіксовано сотні паремій з паралельно вживаними самостійно фраземами: на один копил дідько всю шляхту покроїв; на Новий рік прибавилось дня на заячий скік; весна днем красна, а на хліб пісна; слухай, слухай, та на вус мотай, а під старість як знахідка; грім такий, що хоч тури гони, так не почують; хоч кума, але чортом дивиться: дурному хоч кіл на голові теши, а він усе знає; вольному воля, п 'яному рай; він геть-таки скляного Бога держиться: годі ряст топтати на той світ за наймичку кли­чуть: із їв, як за себе кинув: іде на ярмарок витрішки купувати: бага­тому йти в суд тринь-трава. а бідному з пліч голова: хата покришка: що заговориш, то в хаті повинно пропасти і т. ін. Чи означає це, що виділені частини вичленовуються з широких стійких контекстів? При встановленні походження фразем із прислів'їв вар­то звертати увагу як на внутрішній смисл прислів'їв у зіставленні зі значенням стійкого сполучення, так і на ареал їх поширення. Без урахування цих моментів "є ризик спотворення семантичної дина­міки фразеологізму" [178: 93].

Насторожує, зокрема, твердження про вичленування деривата з паремій із широкою варіантністю: старість не радість <— старість не радість, а горб не користь', ...а смерть не весілля; ...а вмирать не

150

Структурно-екстралінгвістична підоснова фразеологізмів

хочеться. Природніше при цьому припустити можливість нарощен­ня на усталену основу, на подальший розвиток уже існуючого обра­зу. Нарощення, слушно зазначає Л. Скрипник, може бути своєрід­ним "уточненням" або "запереченням" висловленого попередньо [246: 140]. Чи обов'язково сполуки рання пташка (птиця), ранній птах виводити із фразеологічних паремій типу рання пташка пше­ничку клює, а пізня очки дере? Адже звороти рання пташка (птиця), ранній птах тощо вільно корелюють з іншими ад'єктивно-субстан­тивними фраземами цього ж типу. І це не тільки закладено в па­ремії, семантика якої ґрунтується на протиставленні образів (рання пташка «-» пізня пташка — "внутрішній смисл прислів'я"), а й упи­сується в розгалужену серію одноструктурних ФО з концептом-"орнітонімом": обстріляна птиця, перелітна птиця (пташка), пере-літний птах, валена (важлива) птиця (пташка, птаха). їх ареал не обмежується українською мовою (і це додатковий аргумент їхньої первинності): рос. обстрелянная птица, ранняя птичка, перелет­ная птица; біл. ранняя птушка, стрэляная птушка; пол. rannyptak, ranny ptaszek "про людину, яка любить дуже рано вставати".

Як тенденцію треба визнати тезу: чим більше варіантів, тим вірогідніше, що перед нами або просто різновиди "твірного" виразу (паремії), пізніші нарощення (введення ідіоми до паремії), спричи­нені необхідністю експлікації вже дещо затемненої внутрішньої форми, або розгортання, умотивовування образної основи, а то й гумористичне народнорозмовне доповнення — часом з локальними чи ситуативними елементами, наприклад, як у М. Номиса: ловися (берися, имайся), рибко, велика ймаленька (малая й великая)... бери, чорте, Дениса й Омелька; оттака ловись ...хоч дрібна, але сві­жа; ...ловись, яка влізла; ноги на плечі а ну ноги на плечі!, ...та й чухрай!, ...та навдьори; а нуте ноги!., та не лускайте! [310, № 1650, 7857,1777,4408,4409].

Крайнім виявом деривації є скорочення (згортання) виразу до одного слова, що узгоджується з висловлюванням О. Потебні про "згущення думки". Згадаймо й позицію І. Срезневського: усілякі вирази "придатні для утворення слів": заноситися <— заноситися вгору, молоти <— молоти язиком, крутихвіст <— крутити хвостом, шкуродерні ціни (М. Стельмах) <— шкуру драти (з кого).

Часом до регресивної деривації відносять і ФО точити ляси ні­бито від точити ляси з баляндрасами. Однак вона швидше авто-

151

Розділ8

номна, подібна за структурою до дволексемних ФО з тотожною се­мантикою: ляси підпускати "говорити"; рос. точить лясы "базіка­ти" [313, II: 552], діал. новг., пек., твер., ряз., тамб., іркут. лясы ве­ять, волог., влад, лясы разводить, ряз. лясы распускать [253, XVII: 284—285], урал. лясы строчить, томск. лясалки точить, горьк. лясы строить [100: 20]. Припускають, що слово ляси пов'язане з ляскати "базікати" [87, III: 343]. Додамо, що подібні утворення ге­нетично походять від твірної основи ляс-\ див. ще: ляскуха "вітро­гонка, балакуха, цокотуха" [207: 130], ляскуха "пустомеля, котра голосно говорить" [22: 217]; рос. лясник "балакун" [253, XVII: 283]; вони тільки язиком ляскають [254, II: 393]; ляский, ляскіт, ляско, ляскотіти, ляскотливий, ляскучий та ін. усе це однозвучні слова з основою ляс- [260]. Вислів точити ляси етимологи вважають "безсумнівно давнім" [165: 64], тобто не дериватом з ФО точити ляси з баляндрасами.

Лексема баляндраси теж формує "мовленнєві" фраземи, як-от: баляндраси точити, баляндраси правити, баляндраси торочити [235,1: 30], рос. точить балендрасы [206: 335]. Так само, як основа ляс-, спільнослов'янська основа бал- (bal-J репрезентує поняття "го­ворити, балакати, гомоніти": балабун, балабони, балабонити, бала­болка, балабон "базіка", балагур, балагурити, балакати, балаки "розмови", баляка "безглузда розмова", балакай "говорун, балакун, базіка"; фраземи балабони бити "говорити дурниці", баляки підпу­скати "дурити, обдурювати" [87, І: 122—124], балачки розводити, бали розводити [260, І: 96]; рос. балабонить языком, баланду пе­реть, творить баланды [252, І: 13—15] та ін. Компонент точити також пов'язаний з номінацією процесу говоріння й формує багато двокомпонентних фразеосполук (дієслово + іменник): "А тим часом розмова точиться та точиться" (Марко Вовчок), бали точити, брехні точити, побрехеньки точити, теревені точити, точити ба­лачку [260], гуц. точити бредн'і, точити бандиті "плести нісеніт­ниці" [255: 238, 140]; рос. точить балы (лясы, балясы, балендрасы, пешки) [206: 334—335]. Усталений уже вираз точити ляси з ба­ляндрасами можна було б розглядати як контаміновану сполуку двох фразем {точити ляси + точити баляндраси). Цікаво, що цю схильність до поєднання ми бачимо також у фіксації Б. Грінченка в "Словарі": точити баляндраси, теревені, ляси "базікати дурницю" [254, IV: 277].

152

Структурно-екстралінгвістична підоснова фразеологізмів

Таким чином, можливість скорочення (деривація) ґрунтується на здатності мовців співвідносити еліптовану частину з її ширшою твірною основою. У такому разі структурно складніша мовна оди­ниця передає у спадок дериватам семантику, мотивування, сти­лістичне забарвлення. При скороченні вторинні утворення стають абстрактнішими, що дає змогу включати їх до ширшого кола кон­текстів.

Протилежним до деривації є процес нарощення, у результаті якого утворюються структурно ширші паремії. Іноді, наприклад, вважають, що фразема стріляний (старий) горобець вичленувалася з паремії старого горобця на полові не обдуриш [310, № 5790]. Про­те тут же, у збірнику М. Номиса, вміщені й варіанти цього прислів'я: старого горобця на м 'якинах (на м 'якині) не обдуриш, старого го­робця на полові не зловиш. Крім того, двокомпонентні прикметни­ково-іменникові сполуки на означення "досвідчена, загартована життям, бувала, витривала людина, яку важко перехитрити, обду­рити" широко вживаються в слов'янських і неслов'янських мовах: укр. стріляний горобець, обстріляний горобець, старий горобець, стріляна птиця, стріляний птах, стріляна ворона, рос. стреляный воробей, старый воробей, стрелянная птица; біл. стары верабей, стрэляны верабей; пол. stary wrobel; чес. paleny ptacek, доел, "пале­на пташка"; італ. passero veccio, доел, "старий горобець", англ. old bird, доел, "стара птиця". До цього можна додати й інші метафори­зовані одноструктурні "непташині" вислови: старий вовк, стара лисиця, старий собака.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]