§ 2. Обсяг фразеології

Установилося два погляди на обсяг фразеології, які чітко підсу­мував О. Ожегов у праці "Про структуру фразеології*" (1974): фра­зеологія в широкому розумінні і фразеологія у вузькому розумінні. До фразеології в широкому розумінні традиційно відносять при­слів'я, деякі приказки, крилаті вислови, "різні стійкі змеханізовані вирази, штампи та народно-розмовні кліше (традиційні формули ві­тань, побажань, запрошень), дотепні каламбури" (Ф. Медведев). Фразеологам добре відомі слова М. Шанського: будь-який мовний утвір, яким би він щодо розміру, структури й значення не був, є фразеологізмом, "якщо він надслівний і відтворюваний". Услід за М. Копиленком і 3. Поповою, зазначає Т. Шев'якова, ми називаємо фразеосполученням (ФС) "будь-яке номінативне сполучення лек­сем (від так званих вільних до ідіом)". Розшифровуючи дещо за­гальну дефініцію, вона називає такі ознаки фразеосполучень, як ці­лісність номінації ФС, семантичну самостійність, стійкість їх скла­ду, не виключаючи варіювання й факультативності компонентів ФС, а також регулярність уживання не менше ніж у двох різних мов­леннєвих жанрах, для термінологічних ФС — регулярне вживання в певній термінологічній сфері [328: 42]. Зважаючи на дефініцію — предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються в процесі мовлення як готові словесні формули, — Л. Скрипник, наприклад, до фразеології відносить прислів'я (згода будує, а незгода руйнує); приказки (вивести на чисту воду); лексичні ідіоми (власне фразео­логізми) (пекти раків); традиційні формули, як-от: формули вітань (скільки літ, скільки зим), усталені формули припрошування, запро­шення до столу (ласкаво просимо), формули побажань, віншувань (від краю до краю усім добра бажаю), формули прокльонів (бий би її трясця), узвичаєних відповідей на певні запитання, прохання ("Як поживаєш? — А так! Жию —хліб жую"), формули дражніння (заплач, Матвійку, дам копійку), каламбурні сполуки (тринди-рин­ди коржі з маком) (усі перераховані групи народнорозмовних клі­ше авторка об'єднує терміном примовки); крилаті вислови (слова) (оживуть степи, озера, Т. Шевченко); складені терміни (атомна

27

Розділ 1

енергія) [246: 24—72]. Подібної думки про обсяг фразеології дотри­муються й деякі інші вчені, наприклад Н. Бабич.

Проте навіть таке розуміння обсягу фразеології не вичерпує того, що підводиться під поняття "фразеологія в широкому розумін­ні", оскільки, наприклад, за О. Єфімовим, "фразеологія звичайно по­чинається там, де вільне лексичне значення слова заступається фразеологічно зв'язаним". Згідно з таким розумінням, обсяг фразео­логії стає безмежним: фразеологічна зв'язаність властива для біль­шості лексем — "немає слів абсолютно вільних за сполучуваністю" (О. Ожегов).

Значно читкіше друге розуміння обсягу фразеології: їй властиві певні структурні особливості; семантика ФО співвідносна з семан­тикою слова; поряд з окремими словами ФО слугують засобом по­будови речень або є елементами речень. Тоді до фразеології у вузь­кому розумінні увійдуть:

1. метафоризовані сполуки різної структури й походження: су­шити голову, до схід сонця, вітер у голові (кого), до сьомого поту, крик моди, ні в тин ні в ворота ("Якийсь він такий, прости біг, ні в тин, ні в ворота...", А. Іщук);

2. метафоризовані професійні словосполучення: на живу нитку (з мовлення кравців), закласти фундамент (з мовлення будівельни­ків), скласти зброю (з мовлення військових), питома вага (з мов­лення фізиків);

3. компаративні фразеологізми, які постали на основі порівняль­них словосполучень чи речень: як корова язиком злизала, мов на долоні, наче в усі. Вони часто вживаються зі словами фразеологіч­ного оточення, які до складу компаративізмів не входять. Найчасті­ше це дієслова (боятися як вогню) та прикметники (схожий як дві краплі води, "Фросинка була, як дві краплини води, схожа на Степ­ку...", М. Зарудний). Лексикографічно подібні сполуки розробля­ються за формулою "фразеологічний зворот + зі сл. + слово (слова) фразеологічного оточення": як за своїм оком, зі сл. доглядати, диви­тися тощо — дуже старанно, дбайливо, постійно і т. ін.; як (мов, ніби і т. ін.) осика на вітрі, зі сл. тремтіти, затремтіти тощо [262];

4) допустові фразеологічні одиниці, найчастіше структурно оформлені за участю допустового сполучника хоч та дієслова нака­ зового способу (хоч водою розливай, хоч око вийми, "Удень ще сяк-

28

фразеологізм як лінгвістична одиниця

так.., а притюпає ніч — хоч вий по-вовчіГ, Григорій Тютюнник); проте див. хоч у пекло, хоч з мосту та в воду, хоч би де;

5. сполучення повнозначного слова зі службовим (зі службови­ми): з-під поли, на кістках (чиїх), не за горами;

6. метафоризовані крилаті вислови різного походження: справ-на цифра, синій птах, буря в склянці води;

7. метафоризовані дериватеми, тобто еліптичні (вилучені) час­тини ширших усталених висловів: піймати синицю в руку (з паремії краще синиця в руках, ніж журавель у небі), кувати залізо <— куй залізо, поки гаряче.

Не всі вчені погоджуються з термінами фразеологія в "широко­му" чи "вузькому" розумінні. Деякі дослідники (В. Архангельський, М. Шанський, Р. Еккерт, І. Пете та ін.) вважають, що не можна роз­глядати фразеологію у вузькому й широкому розумінні. Якщо взяти за основу той безперечний факт, що фразеологія є такою ж лінгві­стичною дисципліною, як фонетика, морфологія, синтаксис та ін., то як же їх можна розглядати у вузькому й широкому розумінні? Ніяк, — різко опонує Б. Татар. "Фразеологію треба розглядати як лінгвістичну дисципліну, що вивчає фразеологічні одиниці", — ро­бить висновок угорський дослідник. О. Молотков також дотриму­ється думки, що немає обсягу фразеологічних одиниць мови в "ши­рокому" або "вузькому" смислі слова. Правда, подальші слова про­яснюють, що він під цим розуміє. До складу фразеологізмів "кіль­кісно включаються в с і одиниці мови, які визначаються якісно як фразеологізми" (розрядка О. Молоткова. —Авт.). І далі: фразео­логічні одиниці "за категоріальною сутністю розрізнятися не мо­жуть" [ 187: 18]. Виходить, що О. Молотков виступає проти термінів, а не проти такого поділу. Навряд чи можна провести чітку межу між фразеологічними і нефразеологічними одиницями. До складу різних видів зв'язаних словосполучень належать фразеологічні сло­восполучення типу брати до уваги (за В. Виноградовим), у яких лексичне значення одного зі слів реалізується тільки з одним строго окресленим словом або небагатьма словами (горобина ніч, тріску-чий мороз), що за ознакою цілісності, звичайно, протиставляються ідіомам. Багато складених термінів, метафорично осмислених, ста­ли класичними ідіомами (ланцюгова реакція), пор. ще в І. Лепеше-ва: антонів вогонь, гусячі лапки, ведмеже вушко, божа корівка. Так само численні перифрази, уведені, наприклад, до "Короткого слов-

29

Розділ^

ника перифраз" (1985) М. Коломійця та Є. Регушевського (гармат­не м 'ясо, золоте весілля, зелений змій, зелена вулиця "вільний шлях без перешкод і затримок" тощо), фіксують і академічні фразеологіч­ні словники, тому більш адекватним буде поділ ФО за шкалою "центр/периферія". Тоді центр становитимуть фразеологічні зро­щення й фразеологічні єдності (за термінологією В. Виноградова), або ідіоми. Практично ніхто не заперечує їх належності до фразео­логічного складу мови. Сюди увійдуть вислови: від альфи до омеги, бальзам на рану (кому), не бачити смаленого вовка, з жиру, брати в шори (кого), ноги не буде (чиєї, де), / вдень і вночі, врізати дуба, не всі дома (в кого), паном діло, жива думка, хоч землю їж, не києм, то палицею, одним миром мазані та ін. Які ж групи словосполучень не належать до фразеологізмів? За Л. Юрчук та укладачами ака­демічного "Словника фразеологізмів української мови", сюди не належать: 1) сталі словосполучення, у яких немає метафоричного чи метонімічного переосмислення (наживати ворогів); 2) прислів'я (дарованому коневі зубів не лічать); 3) приказки (коса — дівоча кра­са); 4) усталені порівняння (червоний як рак); 5) крилаті вирази (усе тече, все змінюється); 6) перифрастичні звороти, які замінюють слова в описовій формі (виявляти піклування = піклуватися); 7) скла­дені терміни (електрична дуга); 8) нефразеологізовані тавтологічні словосполучення (ридма ридати); 9) словосполучення, у яких один із компонентів реалізує свою семантику лише в поєднанні з іншими компонентами (вовчий апетит); 10) складені прийменники й спо­лучники (у зв 'язку з; через те що); 11) деякі дієслівно-іменні слово­сполучення, близькі до перифразів (вводити в оману) [262: 4—5].

Звичайно, названі групи й приклади подані досить узагальнено. До багатьох з них можна додати обмеження "деякі". Традиційно, наприклад, відмовляють у фразеологічності приказкам. Але ж вони неоднорідні. Компоненти деяких з них уживаються в прямому зна­ченні (Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову), В ін­ших тільки частина компонентів переосмислена (Не такий страш­ний чорт, як його малюють). Нарешті, є приказки з алегоричним характером (Куй залізо, поки гаряче). Лише третя група найближче підходить до власне фразеологізмів. Однак усі наведені групи при­казок виражають судження, а ФО як вторинні одиниці номінації предметів (ситуацій) — поняття. Вони можуть характеризувати внутрішні й зовнішні риси людини (з ґедзиком "неврівноважений",

30

фразеологізм як лінгвістична одиниця

чугуївська верства "дуже висока людина"), стан людини (кров з мо­локом "здоровий"), дію (мозком ворушити "добре думати"), обста­вини дії (ні так ні сяк "ніяк"). Граматично фразеологічні одиниці співвідносні з простим реченням (кіт наплакав), словосполученням (лудити очі), функціонально заступають іменник, дієслово, при­кметник чи прислівник (дійна корова, вивести на чисту воду, ні риба ні м'ясо, чорним по білому), становлять звороти зі словами хоч, як (хоч греблю гати, як на голках) (О. Бабкін). Відкриймо будь-який збірник паремій, наприклад "Українські народні прислів'я та при­казки", і серед них знайдемо вирази бурлацьке сонце, через губу не плюне, ні пава ні ґава, не нашого поля ягода, одчіпного дать, катюзі по заслузі, не ликом зшитий, ні пари з уст та безліч інших [309]. Більшість із них вміщено й у СФУМі чи ФСУМі як ідіоматичні ви­слови. Нам здається, що, вживаючи термін "приказки" щодо фразео­логізмів, плутають джерело (фольклорний жанр) таких одиниць і їх семантичну цілісність (лінгвістична категорія). Тому коректнішим було б уточнення: "деякі з так званих приказок". Звичайно, тільки прибічники широкого погляду на обсяг фразеології включать до фразеології вираз коса — дівоча краса. Компаративні вислови типу (червоний) як рак становлять, очевидно, третину реєстру будь-яко­го фразеологічного словника, а то й цілі словники, як-от: "Словник стійких народних порівнянь" (1993) О. Юрченка та А. Івченка чи "Красне слово — як золотий ключ: Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій" (2003) Г. Доб-рольожі, в анотації до цього словника сказано, що він є "найбіль-шим регіональним фразеологічним словником в Україні¹¹. Незро-зуміло також, чому тавтологічні словосполучення типу ридма рида­ти не належать до фразеології, а такі ж або майже аналогічні від­творювані тавтологізми (кипнем кипіти) подаються, наприклад, в академічному Словнику (2003).

Крилаті вирази, тобто такі влучні, стійкі, поширені й загальнові­домі елементи літературної мови, джерело яких можна встановити, теж неоднорідні. Звичайно, цитати на зразок Л братія мовчить собі, Витріщивши очі (Т. Шевченко); Батьку!.. Де ти? Чи ти чуєш (мене)? (М. Гоголь); Боюся я данайців, навіть коли вони приносять дари (Вергілій), які мають форми закінченого простого чи складно­го речення й конструктивно не можуть сполучатися зі словами віль­ного вжитку, до фразеології залучать тільки прибічники широкого

31

Розділу

погляду на фразеологічний склад. Але ж, наприклад, у книжці А. Ко­валь та В. Коптілова "Крилаті вислови в українській літературній мові" (1975) вміщено сотні висловів на зразок ахіллесова п'ята, бочка Данаїд, содома і гоморра, річ у собі, які розвинули переносне значення, виступають у ролі якогось члена речення ("Медовий мі­сяць Стадницького затягнувся для лісовиків на кілька років", М. Сте­льмах), поєднуються зі словами, пор. медовий місяць подружнього життя (Г. Квітка-Основ'яненко), медовий місяць українства (Ю. Смо-лич), медовий місяць своїх перемог, медовий місяць свободи (О. Гон­чар). Вони фіксуються словниками і становлять невід'ємний компо­нент загальномовної ідіоматики.

Очевидно, серед багатьох названих розрядів можлива вужча градація. І коректнішим був би розподіл, як ми вже казали, саме на центральні складники фразеологічного фонду й різною мірою від­далені від центру відтворювані одиниці — периферійні. Тоді до пе­риферії фразеологічного складу ввійдуть (а деякі й залишаться поза його межами): а) тавтологізми (криком кричати); б) дієслівно-імен­ні перифрази (допомагати — надавати допомогу); в) вирази із фра­зеологічно зв'язаним значенням слів (горобина ніч, малиновий дзвін, брати до уваги), деякі види крилатих слів, приказок тощо. А за при­слів'ями й деякими видами приказок доцільно закріпити традицій­ний термін "пареміологія". Проте, як раніше окремі фразеологічні і фразеологізовані групи (паремії) намагалися роз'єднати, так тепер ми стоїмо перед новим "об'єднувальним" етапом. Про це свідчить, зокрема, і пильна увага до пареміології в останні роки, дослідження на матеріалі різних мов і навіть різних мовних сімей — української, російської, білоруської, китайської (Л. Даниленко, Т. Рамза, Є. Селі-вьорстова, Ван їй Динь та ін.).