24. Грошовий обіг і його закони. Рівновага грошової і товарної мас. Рівняння і. Фішера.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до іншого. Грошовий обіг – це рух грошей при виконанні ними ф-цій засобів обігу і платежу. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Закони грошового обігу передбачають – к-ть грошей необхідних для реалізації суспільних продуктів за різних умов. Визначення кількості грошей залежить від кількості товару;ціни на товар; швидкості обертання. За умов нерозвинених кредитних відносин суть закону грошового обігу, сформульованого К. Марксом, полягає в тому, що к-ть грошей, які є в обігу, визначаються сумою цін усіх товарів і послуг, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв'язок виражається за формулою: , де М – маса грошей,Q – к-ть товарів;P – ціна товарів;V – швидкість обертання. Амереканський економіст І.Фішер запропонував формулу збалансованості грошової і товарної маси : , де M – к-ть грошей;V – швидкість обігу грошей протягом року;P – середня ціна;Q – фізичний обсяг товарів і послуг. Дана формула відображає закон грошового обігу. У сучасній економіці для виконання ділових операцій використовують різноманітні види грошей(активів). Грошова маса – вся к-ть грошей,що знаходиться в грошовому обігу. Існує 2 форми: готівкова(банкноти,казначейські білети,розмінні білонні монети) і безготівкова(чекові внески, депозитні сертифікати,державні цінні папери). Грошовий агрегат – це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Ліквідність – це здатність активу обмінюватись на будь які блага. Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжируються і зводяться у грошові агрегати :показники грошової маси М₁,М₂, М₃,L.

9. Демонополізація, роздержавлення та приватизація – основа ринкових перетворень економіки.

Реформування адміністративно-командної системи передбачає формування різноманітних форм власності.Демонополізація — здійснювана державою та її органами політика, спрямована на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й од­ночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння створенню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо. Демонополізації, як правило, не підлягають підприємства-монополісти, які відповідно до чинного законодавства не приватизуються, за винятком випадків, коли демонополізацію можна провести шляхом відокремлення непрофільних структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об’єднань), а також зниження або усунення бар’єрів, які обмежують вступ господарюючих суб’єктів на існуючі ринки. Роздержавлення- передача майна держ підприємства у володіння,розпорядження та використання трудового колективу роздержавленого підприємства. Напрями роздержавлення 1) роздержавлення процесів привласнення, признання робітників труд колективу рівноправними учасниками привласнення 2) створ різноманітних форм господарювання, надання їм рівних прав на свободу госп діяльності в межах закону 3) виникнення нових організаційних структур(концерни,консорціуми,асоціації і т.п.) Приватизація-перехід на безоплатній або платній основі об’єктів держ власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом,групою осіб та окремими особами. Мета роздержавлення і приватизаціії : *залуч іноземних інвестицій,*підвищення результатів діяльності,*створення конкурентного середовища,* сприяння процесу стабілізації фінансово-кредитної системи. Об’єкти приватизації:*земельний фонд,*житловий фонд,*майно підприємств. Суб’єкти приватизації: приватна особа,трудовий колектив,банки,акціонерне товариство.Висновок: Отже з вище сказаного можна сказати що роздерж і приватизація створюють об’єктивну основу формування конкурентного середовища ринкової економіки.