Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
61.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
645.26 Кб
Скачать

44.Природа та генезис торговельного капіталу. Торговельний прибуток.

Поглиблення суспільного поділу праці сприяє відносно самосітйному функціонуванню торгового капіталу, історичним попередником якого був купецький капітал. Купецький капіта л –це рання форма торговельного капіталу,яка самостійно функціонує і в якій зовнішня торгівля є провідною. З появою капіталістичних відносин зявляється торгівельний капітал. Торговельний капітал – це відокремлена частина промислового капіталу яка функціонує в обігу з метою отримання прибутку.Форми торговельного капіталу: грошово-торгівельний(авансування на купівлю товарів) та товарно-грошовий(авансування на обслуговування процесу продажу товару).Функції торговельног капіталу: 1. Здійснення торговельних операцій 2. Скорочую час обороту капіталу 3. Сприяє зростанню продуктивності 4. Сприяє зростанню середньої норми прибутку. Торговельний капітал поділяється на капітал авансований на купівлю товарів та на виртати обігу(капітал витрачений на обслуговування процесу продажу товару).Торговельний прибуток – це прибуток,що ств працею найманих працівників у сфері торгівлі, а також у р-ті перерозподілу частини доходів різних секторів економіки та різних верств населення. Витрати п-ва сфери обігу пов’язані з реалізацією продукції. Витрати обігу – це витрати на реалізацію товарів. Поділяються на чисті витрати(пов’язані із зміною форми вартості) та дадаткові витрати(пов’язані із Доробкою зберіганням та з доставкою до місця реалізації). Мірою ефективності торговельного капіталу є норма торговельного прибутку яка у середньому дорівнює нормі промислового прибутку. Норма прибутку дорівнює додаткова вартість створена у промисловості і торгівлі поділено на суму промислового та торговельного капіталу та це все помножити 100%.

13. Продуктивні сили і економічні відносини як матеріальна і соціальна форма організації економічної системи.

Продуктивні сили —сис-ма факторів вир-ва які створюють мат та дух блага. Вони виступають серцевиною економічної системи, становлять її матеріальну основу. Структура прод сил: земля,робоча сила, засоби вир-ва. Місце людини у сис-мі вир-ва:виробник,споживач,суб’єкт ек відносин,наук потенціал, носій кінцевої мети вир-ва. Продуктивні сили, виражаючи ставлення людини до природи не вичерпують зміст ек сис-ми. Загальними тенденціями розвитку продуктивних сил є: а) ріст озброєності працівника засобами виробництва, б) інтелектуальний і професійний розвиток працівника, в) перевороти в технології. Структуризацію продуктивних сил забезпечує суспільний поділ праці. Поділ праці являє собою процес відособлення різних видів виробничої діяльності, завдяки чому окремі групи виробників закріплюються на тривалий період за певними видами виробничої діяльності. Розрізняють кілька типів, або видів поділу праці. Сучасні продуктивні сили виступають у двох формах: 1) безпосередніх органів матеріального виробничого процесу; 2) духов­но-соціальних продуктивних сил. Перша форма продуктивних сил є первинною, тобто є базою, на якій здійснюється розвиток духовно-соціальних продуктивних сил. Синтетичним показником розвитку продуктивних сил прийнято вважати рівень продуктивності праці. Продуктивність праці — це ефективність, плідність праці людського фактора, тобто основ­ної продуктивної сили суспільства, галузі, підприємства.Економічні відносини- відносини які визначають спосіб поєднання робочої сили із засобами вир-ва і привласнення результату вир-ва.Структура ек відн: техніко ек відносини,ор-ційно ек відносини,соц.-ек (виробничі) відносини. Соц.-ек (виробничі) відносини- відносини між людьми в процесі вир-ва,розподілу, обміну і споживання. Техніко-економічні відносини знаходять своє вираження у спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні виробництва, його концен­трації, обміні діяльністю між людьми, в економічних нормативах тощо. З ними тісно пов’язані організаційно-економічні відносини, які виникають у процесі організації виробництва, розподілу, обміну і споживання, в управлінні цими процесами. Соціально-економічні відносини — це така суспільна форма виробництва, суть і основу якої становлять відносини власності на засоби виробництва, природні ресурси, людський фактор, життєві блага. Господарський механізм- узгоджує функ-ня і розвиток ланок ек сис-ми приводить у відповідність прод сили і ек відносини.Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]