5. Економічні потреби суспільства, їх суть та структура.

.Економічні потреби- бажання володіти життєвими благами що створюються завдяки ек діяльності людини.Структура Потреби,що мають об’ктивно-субєктивний характер класифікують:За способом задоволення виділяють індивідуальні, колективні та суспільні потреби.За ступенем задоволення розрізняють абсолютні та платоспроможні потреби. Абсолютні економічні потреби визначаються максимально можливим обсягом виробництва за найбільш сприятливих умов, матеріальних благ і послуг, які могли б бути спожиті суспільством. Платоспроможні (фактичні) потреби виступають у формі задоволеного платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення. За формою вираження матеріальні,духовні,соціальні. _За критерієм раціональності раціональні(науково-обгрунт) і ірраціон(не обгрунт науково) Ієрархія потреб за А.Маслоу 1. Фізіологічні 2. Безпека 3. Любов / Належність до чого-небудь4. Повага 5. Пізнання 6. Естетичні 7. Самоактуалізація Потреби людини-праівника насамперед потреби у якісному вдосконаленні умов праці, з відтворенням робочої сили(пов’язані з процесом праці, з можливістю працювати) Потреби людини-власника потреби в отриманні гідної для сучасного суспільства величини заробітної плати, у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства, в отриманні частини доходу від вкладених в ощадні банки заощаджень

8.Ефективність виробництва. Її сутність, фактори та економічні і соціальні показники.

Ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірити через коефіцієнт — відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури. Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при визначеній взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці й предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію чи виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й упредметненої праці, а з іншого — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу й рівня їхнього використання. Соціальна ефективність — відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, як правило, — за один рік. Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живо! та уречевленої праці. Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.