1.Предмет та методи макроек.Аналізу. Екон.Моделювання.

Макроекономіка досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства. Вона досліджує екон.явища та процеси, котрі відбуваються на рівні нац.економіки.

Специфічним завданням макроек. є пізнання, систематизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування нар.гос-ва у цілому.

Макроек.аналіз має 2 рівні:

• Ex post – нац.рахівництво;

• Ex ante – прогностичне моделювання.

Ex post аналіз базується на визначенні макроек.параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як нац.економіка функціонувала і які результати досягла. На основі результатів еx post аналізу робиться корегування макроек.концепцій та розробка нових.

Аналіз ех ante – це прогнозне моделювання екон.явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ех ante аналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроек.показників у майбутньому.

Об’єктом макроек.аналізу виступає екон.система в цілому та її агреговані параметри.

Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ та послуг.

Типи економічних систем:

Ринкові екон.системи:

• Ринкова економіка вільної конкуренції чистий капіталізм (19ст.-перші десятиліття 20ст.)

Основні ознаки:

1)приватна власність на інвестиційні ресурси;

2)вільна конкуренція;

3)свобода учасників економічної діяльності;

4)ринкове ціноутворення;

5)стихійне ринкове регулювання.

• Сучасна ринкова економіка – сучасний капіталізм (друга половина 20ст.)

Основні ознаки:

1)колективна приватна та держана власність;

2)ДРЕ з метою стимулювання споживчого попиту та пропозиції;

3)маркетингова система управління виробницвом.

Неринкові екон.системи:

• Традиційна екон.система (притаманна слаборозвинутим країнам).

Основні ознаки:

1)відстала технологія;

2)ручна праця;

3)багатоукладність;

4)натур.вир-во;

5)переважання дрібнотоварного вир-ва;

6)активна роль держави.

• Адміністративно-командна система

Основні ознаки:

1)державна власність на засоби вир-ва;

2)монополізація та бюрократизація економіка;

3)централізоване планування та управління вир-вом;

4)централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Вивчаючи ефективність функціонування нац.економіки, макроек.приділяє особливу увагу поведінці осн.екон.суб’єктам – домогосподарств, фірм та держави. При цьому макроекономіка розглядає поведінку не конкретних господарських одиниць, а їх сукупності, яку вона отримує через агрегування. Агрегування – це поєднання окремих одиниць або даних в одну одиницю. Ці сукупні одиниці наз. агрегатами. Макроекономіка, досліджуючи зв’язки між агрегатами, оперує агрегатними узагальненими показниками (напр., ВВП – це ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, що вироблені у країні за рік). Водночас ця наука широко використовує середні величини,напр., сер.продуктивність праці вбо подушні доходи.

Макроекон.використовує загальнонаукові методи дослідження, зокрема:

• Аналіз і синтез (пізнання зв’язків у нац.економіці, виведення законів і теорій з фактів);

• Індукція і дедукція (виведення теорії з фактів наз.індукцією, за допомогою використання логіки або інтуїції, дослідник може сформулювати попередню неперевірену теорію, тобто гіпотезу – суть дедукції);

• Наук.абстракція (досліджуючи економічний факт або процес, виділяють його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки від усталених і типових);

• Метод порівнянь тощо.

Однак, головним методом є метод економічного моделювання. Макромоделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Макроекон.моделі поділяються на:

• Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

• Динамічні моделі зображують екон.процеси з урахуванням фактора часу.

У макроек.моделях використовують 2 види змінних: екзогенних та ендогенних. Створити модель – це означає знайти таку функцію, яка пов’язує ендогенні та екзогенні параметри моделі. Ендогенні – це змінні, які модель намагається пояснити (обсяг нац.вир-ва, рівень зайнятості, рівень інфляції тощо), екзогенні – це змінні, які модель бере як дані (державні видатки, ставки оподаткування, величина пропозиції грошей та ін.). Одним із важливих у макроекмоделях є припущення щодо швидкості, з якою ціни і зар.плата реагубть на зміну ринкових умов. У реальній діяльності одні види цін є гнучкими, а інші – негнучкими. Більшість економістів вважають, шо припущення про гнучкість цін є прийнятним для дослідження довгострокових явищ (зростання ВВП), а у короткостроковому періоді реальнішим є припущення про негнучкість цін.