4.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін.

Номінальний ВВП – це вартісний показник, обчислений за поточними ринковими цінами. На величину номінального ВВП впливають два процеси:1)динаміка обсягу вир-ва; 2)динаміка обсягу цін.

Реальний ВВП – це вартісний показник, обчислениз за незмінними (базовими) цінами. Реальний ВВП=Номінальний ВВП/Дефлятор ВВП. Темп зростання реал.ВВП=Темп зростання номінального ВВП - дефлятор ВВП. Зведення номін. до реал.ВВП відбувається шляхом інфлювання та дефлювання.

ІСЦ=Ціна певного спож.кошика у поточному році/ціна певного спож.кошика у базовому році. Якщо величина індексу цін менша за одиницю, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке наз-ся інфлюванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю, то відбувається дефлювання - номінального ВВП у бік зменшення. За рівнем НД Україна відноситься до числа найбідніших і світі, щорічні прирости ВВП не наближують нас до рівня навіть відносно небагатих держав (скажімо Польщі), а ще далі віддаляють. Щоб зрівнятися з країнами останнього поповнення ЄС, Україні треба збільшитит нац.вир-во не на відсотки, а в 5-8 разів. Рівень цін ВВП (дефлятор ВВП) дає змогу порівнювати ціну обсягу продукції кожного року з ціною аналогічного обсягу продукції в цінах базового року. Набір індексів цін для різних років дозволяє нам порівнювати рівні цін у різні роки. Зростання індексу цін ВВП у деякому році порівняно з попереднім роком указує нам на інфляцію; зниження індексу цін указує на дефляцію.

Індекс Пааше, обчислений для набору товарів та послуг, що входять до ВВП країни, наз-ють дефлятором ВВП. Іп=, де q₁ – обсяг вир-ва у розрахунковому році.

5.Основні макроекономічні теорії сучасної всесвітньої думки.

Макроекономіка є однією з наймолодших економічних наук. В університетах її почали виклдати як окрему науку лише у другій половині 20 ст.

Першою теоритичною концепцією, яка макроек.уявлення, був меркантилізм. Його впровадив Адам Сміт. На думку меркантилістів, екон.політикою, що сприяла зростанню нац.багатства, був протекцонізм – обмеження доступу іноземних купців до внутр.ринку, наприклад, через запровадження високого мита. Така політика, на думку меркантилістів, забезпечувала перевищення експорту над імпортом і приплив золота до країни. На відміну від меркантилістів, які вважвли багатством гроші, фізіократи виходили з того, що багатством є продукти землі, а джерелом багатства є сільськогос-ке вир-во, а не торгівля. Основоположник Франсуа Кене розробив так звану економічну табл., яка відображала рух продуктів між основними секторами нац.економіки й класами сус-ва. Ця таблиця давала уявлення про механізм функціонування нац.економіки. Засновник класичної школи був Вільєм Петі, який вперше дав оцінку НД Англії. Джерелом багатства Адам Сміт убачав у розподілі праці та нагромадженні капіталу. Представник класичної школи – Дейвид Рікардо сформулював теорію порівняльної переваги, яка в сучасних умавах викорисовується для обгрунтування перерваг «відкритох економіки» над «закритою». Протилежний погляд на можливості ринкової економіки розвинув Карл Маркс. Він вважав, що в умовах екон.потрясінь та соц.катаклізм 19ст. Ринкова економіка є марнотратною та експлуататорською, яка прямує до своєї загибелі. Річ у тім, що рівновага в нац.економіці може досягатися за неповної зайнятості, і для її усуненнянеобхідне державне втручання у вигляді стимулювання сук.попиту. Існують також неокласичні теорії – монетаризм, теорія раціональних сподівень, економіка пропозиції, які обгрунтовують переваги ринкового механізму над державним регулюванням економіки. Загалом макроекономіка як наука ще не досягла своєї цілісності, оскільки низка питань потребують свого вирішення.