- •1.Предмет та методи макроек.Аналізу. Екон.Моделювання.
- •2.Динаміка основних макроек.Показників в Україні.
- •3.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •4.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін.
- •5.Основні макроекономічні теорії сучасної всесвітньої думки.
- •6.Особливості економічної системи України.
- •7.Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем.
- •Типи економічних систем
- •8.Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників.
- •9.Взаємозв’язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва.
- •10.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
- •11.Сукупна пропоз. І фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •12.Ринок праці в Україні. Безробіття і його наслідки.
- •13. Методи вимірювання ввп. Виключення подвійного рахунку при підрахунку ввп.
- •14. Мультиплікатор. Парадокс ощадливості.
- •15. Структура сучасної кредитної системи.
- •16.Проблеми збалансованості державного бюджету. Бюджетний дифіцит.
- •17. Політика регулювання доходів. Економічна нерівність. Крива Лоренца.
- •18.Соціальні гарантії та соціальний захист населення.
- •19. Грошовий мультиплікатор та пропозиція грошей.
- •21. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
- •23. Альт джер інфляції. Інфляц та дефляц розрив.
- •23. Альтернативні джерела інфляції. Інфляційний та дефляційний розрив.
- •24. Суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку.
- •25. Сукупний попит та сукупна пропозиція у довго та короткостроковому періоді
- •26. Зміст та чинники економічного зростання
- •27. Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.
- •28. Нбу та грошово-кредитна політика в Україні.
- •29. Державний борг та можливості його погашення.
- •30. Пропозиція грошей. Показники грошової маси.
- •31. Інфляція: причини, види та наслідки.
- •32. Кон'юктурні коливання як наслідок порушення макрорівноваги.
- •33. Державне антициклічне регулювання.
- •34. Антиінфляційна політика держави.
- •39.Аналіз моделі ad-as.
- •40. Класична модель рівноваги.
- •41. Кейнсіанська модель макрорівноваги
- •42. Економічне зростання: типи, джерела, фактори.
- •43. Грошовий та депозитний мультиплікатори.
- •44. Причини нестабільності грошово-кредитної системи і заходи щодо стабілізації.
- •45. Інфляційний розрив: причини та наслідки
- •Дефляційний розрив: причини та наслідки.
- •Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •48. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •49. Економічні та соціальні наслідки кон’юктурного безробіття.
- •50. Особливості валютного режиму в Україні в перехідний період.
- •51.Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.
- •52. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла -Флемінга.
- •53. Ввп та чистий економічний добробут.Порівняльний аналіз для у.
- •54. Структурний та циклічний бюджетні дефіцити: причини та наслідки для економіки України.
- •55. Модель Кейнсіанського хреста та її застосування для аналізу макрорівноваги.
- •56. Рівновага ринку товарів і платних послуг. Модель is.
- •57. Рівновага ринку грошей та цінних паперів.
- •58. Загальна рівновага нац-го ринку. Графік Хікса-Хансена для нац-го ринку.
- •59. Рівновага ринку товарів та платних послуг і ринку грошей та цінних перів. Модель is-lm.
- •60. Застосування моделі is-lm для аналізу економіки України.
13. Методи вимірювання ввп. Виключення подвійного рахунку при підрахунку ввп.
ВВП – заг. ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, виготовлених у країні протягом певного періоду часу. Методи обчислення ВВП:
-
метод підрахунку витрат усіх макроек. суб’єктів.
-
метод підрахунку доходів усіх макроек. суб’єктів
При обчисленні ВВП методом підрахунку витрат враховуються такі показники
ВВП=С+І+G+NE
С - спож. Витрати домогосподарств на купівлю товарів і оплату послуг
І – валові приватні інвестиції, тобто витрати підприємств як на заміщення зношеного в процесі вир-ва капіталу, так і на його розширення
G – держ. витрати, які фінансуються з бюджетів на утримання держ. сектору, реалізацію держ. інвест. програм.
NE – чистий експорт, різниця між вартістю вивезених за межі території країни товарів і вартістю ввезених товарів.
При обчисленні ВВП методом підрахунку доходів додаються такі показники:
ВВП =W+i+r+p+A+T
W – зарплата найманих працівників разом з усіма додатковими виплатами до неї
і – відсотки і дивіденди, які отримують власники акцій, облігацій, банківських вкладів, ін. фінансових активів.
r – рентні доходи, які отримують власники рухомого і нерухомого майна від передавання його в оренду.
р – прибуток, який отримують підприємства усіх форм власності і господарювання
А – амортизаційні відрахування
Т – непрямі податки, які входять до складу ціни переважної більшості товарів(ПДВ, акциз, мито).
Виробничий метод визначає ВВП як суму доданих вартостей.Оскільки участь у створенні ВВП бере сектор державного управління, то
ВВП=сума валових доданих вартостей+чисті податки
Чисті податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукти і імпорт.
Розподільчий метод виходить із того, що величина ВВП визначається як сума первинних доходів макроекономічних суб’єктів.
ВВП=W+P+ir +R+Tнч+А
W – зарплата
Р - прибуток
іr – чистий процент
R – рента
Tнч – непрямий чистий податок на бізнес
А – амортизація основного капіталу
В основі методології обчислення ВВП перебуває концепція господарського кругообороту, відповідно до якої доходи одних господарських суб’єктів перетворюються на витрати інших і навпаки.
Показник ВВП не враховує результати діяльності фінансового сектору, продаж товарів, які були у вжитку, а також тіньові схеми і операції.
14. Мультиплікатор. Парадокс ощадливості.
Мультиплікатор — це коефіцієнт, на який треба помножити зміну в сукупних видатках, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного ВВП. Інакше кажучи, мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст сукупного обсягу виробництва (доходу) перевищує приріст сукупних видатків. Мультиплікатор діє в обох напрямах, спричиняє багаторазове зменшення або збільшення.
Початкова зміна у сукупних видатках викликає нескінченний ланцюг вторинних споживчих видатків, які зменшуються з кожним наступним циклом і у підсумку багаторазово змінюють обсяг національного виробництва. Величина видатків постійно зменшується в міру віддалення кожного нового циклу від початкового. Сумарний приріст обсягу виробництва обчислюєть так: ВВП = І (І + МРС + МРС2 + МРС3 + ...). Суму (I + r + r2+ r3 + ...) знаходять за формулою: 1/(1 — r). Знайдене число є не чим іншим, як мультиплікатором. Звідси мультиплікатор можна обчислити як m=1/(1-MPC) або m=1/MPS.
Висновки. По-перше, розмір мультиплікатора залежить від того, яка частка доходу перетворюється на споживчі видатки, тобто від МРС. Що вища МРС, то більший розмір мультиплікатора, і навпаки.
По-друге, мультиплікатор перебуває в оберненій залежності від МРS. Що вища МРS, то менший розмір мультиплікатора.
Ефект мультиплікатора виникає при зміні рівня споживання, витрат, інвестицій. Його можна показати графічно. Припустімо, що початково економічна рівновага досягалася у точці Е1, в якій інвестиції дорівнювали заощадженням (І1 = S1=10 млрд грн). На ринку складається сприятлива інвестиційна кон'юнктура і створюються можливості для додаткових інвестицій у сумі 5 млрд грн.
Крива інвестицій переміщується угору в положення І2, і економічна рівновага досягається в точці Е2. Приріст рівноважного ВВП становить 25 млрд грн. Отже, приріст рівноважного ВВП уп'ятеро разів більший, ніж початкова зміна інвестицій. Тому катет Е1F трикутника Е1Е2F у 5 разів більший за катет Е2F. Довжина катета Е1F відповідає зміні ВВП, а катета Е2F — зміні інвестицій. Відношення катета Е1F до катета Е2F становить 5 (25 : 5), отже дорівнює мультиплікатору для національної економіки. Уразі повної зайнятості мультиплікатор зовсім не спрацьовує. Намагання усіх економічних суб'єктів заощаджувати якомога більше може спричинити зменшення споживання, сукупних видатків і реального ВВП, а відтак інвестицій та фактичних заощаджень загалом. У цьому полягає парадокс заощадження.
Якщо зі збільшенням заощаджень одночасно на ту саму величину зростають і заплановані інвестиції, то створюються сприятливі умови для економічного зростання, що, втім, може обмежити поточне споживання населення. Припустімо, що національна економіка перебуває у рівноважному стані з обсягом виробництва Y1. Несприятливі прогнози спонукають домогосподарства заощаджувати більше. Функція заощаджень переміщується з S1 у S2, а інвестиції залишаються на попередньому рівні. Зниження споживчих видатків, підсилене мультиплікативним ефектом, зменшує рівноважний обсяг виробництва з Y1 до Y2. Внаслідок зниження обсягу виробництва і доходу з Y1 до Y2 заощадження у точці Е2 є такими ж, як і у точці Е1 Однак якщо зі збільшенням заощаджень від рівня F1 до F2 одночасно зростуть на таку саму величину й заплановані інвестиції, то рівноважний обсяг виробництва залишається попереднім (Y1), і економіка не ввійде у фазу спаду. Проте зросте частка інвестиційних благ, що створить сприятливі умови для економічного зростання, але може відносно обмежити поточне споживання населення.
Висновки: на економіку, яка перебуває у стані повної зайнятості, сприятливо впливає підвищення рівня заощаджень, тоді як на депресивну економіку — зниження цього рівня. Інакше кажучи, збільшення заощаджень є необхідною умовою стримування інфляції, а їх зменшення — неодмінною умовою подолання спаду.