- •1.Предмет та методи макроек.Аналізу. Екон.Моделювання.
- •2.Динаміка основних макроек.Показників в Україні.
- •3.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •4.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін.
- •5.Основні макроекономічні теорії сучасної всесвітньої думки.
- •6.Особливості економічної системи України.
- •7.Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем.
- •Типи економічних систем
- •8.Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників.
- •9.Взаємозв’язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва.
- •10.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
- •11.Сукупна пропоз. І фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •12.Ринок праці в Україні. Безробіття і його наслідки.
- •13. Методи вимірювання ввп. Виключення подвійного рахунку при підрахунку ввп.
- •14. Мультиплікатор. Парадокс ощадливості.
- •15. Структура сучасної кредитної системи.
- •16.Проблеми збалансованості державного бюджету. Бюджетний дифіцит.
- •17. Політика регулювання доходів. Економічна нерівність. Крива Лоренца.
- •18.Соціальні гарантії та соціальний захист населення.
- •19. Грошовий мультиплікатор та пропозиція грошей.
- •21. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
- •23. Альт джер інфляції. Інфляц та дефляц розрив.
- •23. Альтернативні джерела інфляції. Інфляційний та дефляційний розрив.
- •24. Суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку.
- •25. Сукупний попит та сукупна пропозиція у довго та короткостроковому періоді
- •26. Зміст та чинники економічного зростання
- •27. Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.
- •28. Нбу та грошово-кредитна політика в Україні.
- •29. Державний борг та можливості його погашення.
- •30. Пропозиція грошей. Показники грошової маси.
- •31. Інфляція: причини, види та наслідки.
- •32. Кон'юктурні коливання як наслідок порушення макрорівноваги.
- •33. Державне антициклічне регулювання.
- •34. Антиінфляційна політика держави.
- •39.Аналіз моделі ad-as.
- •40. Класична модель рівноваги.
- •41. Кейнсіанська модель макрорівноваги
- •42. Економічне зростання: типи, джерела, фактори.
- •43. Грошовий та депозитний мультиплікатори.
- •44. Причини нестабільності грошово-кредитної системи і заходи щодо стабілізації.
- •45. Інфляційний розрив: причини та наслідки
- •Дефляційний розрив: причини та наслідки.
- •Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •48. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •49. Економічні та соціальні наслідки кон’юктурного безробіття.
- •50. Особливості валютного режиму в Україні в перехідний період.
- •51.Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.
- •52. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла -Флемінга.
- •53. Ввп та чистий економічний добробут.Порівняльний аналіз для у.
- •54. Структурний та циклічний бюджетні дефіцити: причини та наслідки для економіки України.
- •55. Модель Кейнсіанського хреста та її застосування для аналізу макрорівноваги.
- •56. Рівновага ринку товарів і платних послуг. Модель is.
- •57. Рівновага ринку грошей та цінних паперів.
- •58. Загальна рівновага нац-го ринку. Графік Хікса-Хансена для нац-го ринку.
- •59. Рівновага ринку товарів та платних послуг і ринку грошей та цінних перів. Модель is-lm.
- •60. Застосування моделі is-lm для аналізу економіки України.
27. Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.
Фіскальна політика – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох заходів.
Є два види фіскальної політики: стимулююча та стримуюча.
Стимулююча фіскальна політика має на меті подолання циклічного спаду економіки і передбачає збільшення державних видатків, зниження податків або комбінацію цих заходів.
Стримуюча фіскальна політика має на меті обмеження циклічного підйому економіки і передбачає зниження державних витрат, підвищення податків або комбінацію цих заходів.
Дискреційна фіскальна політика – це цілеспрямоване маніпулювання доходами і витратами з метою досягнення економічного зростання, зниження рівня безробіття, контролю за інфляцією та ін.
Дискреційна фіскальна політика передбачає зміну в податковій системі та програмі видатків внаслідок цілеспрямованих дій уряду. Вона використовує такі інструменти як зміна ставок оподаткування, скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг, державні інвестиційні проекти, трансферти, обсяги яких нейтральні щодо розмірів доходів.
До застосування інструментів дискреційної фіскальної політики уряди переважно вдаються у випадках, коли дія автоматичних стабілізаторів є недостатньою. Для реалізації цієї політики потрібна зміна фінансового законодавства. Дискреційна політика пов'язана з так званими паушальними податками, надходження за якими не залежать від обсягів доходу. Це передусім податки на майно, власність, землю. Збільшення надходжень за цими податками забезпечується зміною податкових ставок. Дискреційна політика передбачає також зміну податкових баз, запровадження або скасування окремих видів податків і податкових пільг.
До інвестиційних проектів, що здійснюються в межах дискреційної політики, належать, наприклад, проекти громадського залучення (громадські роботи). Вони передбачають державні капіталовкладення у створення додаткових робочих місць у періоди економічної депресії і високого рівня безробіття.
Автоматична фіскальна політика передбачає встановлення певної системи податків і видатків, яка забезпечує автоматичні зміни надходжень і витрат без додаткового втручання уряду. Вона використовує такі інструменти як податки, надходження за якими залежать від обсягів доходів, трансферти, що змінюються залежно від обсягів доходів і загальної економічної кон'юнктури.
Автоматичні стабілізатори - це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВВП на зміни сукупного попиту. До таких стабілізаторів відносять прогресивну систему оподаткування доходів фізичних осіб, допомогу з безробіття та ін.
Автоматична фіскальна політика стосується податків і видатків, що змінюються автоматично, оскільки залежать від розміру загальних доходів (продукту) і стану економіки. Це уможливлює виконання фіскальною політикою стабілізаційної функції без додаткового втручання уряду. Зміст цієї функції такий: а) за поліпшення економічної кон'юнктури і збільшення доходів податкове навантаження на платників зростає, а державна допомога скорочується, отже, економічний розвиток стримується; б) за погіршення кон'юнктури і зменшення доходів, навпаки, податкове навантаження скорочується, державна допомога у зв'язку з малозабезпеченістю та безробіттям зростає, отже, економічний розвиток стимулюється.
До податків, що змінюються автоматично — зростають із збільшенням доходів і скорочується з їх зменшенням, належать передусім особистий прибутковий податок і податок на прибутки корпорацій, відрахування до соціальних фондів. Чутливість (еластичність) податків до зміни доходу суттєво залежить від принципу оподаткування: за збільшення прогресії в оподаткуванні доходів чутливість збільшується.
До соціальних трансфертів, що залежать від економічної кон'юнктури, відносять допомогу у зв'язку з безробіттям та малозабезпеченістю.