- •1.Предмет та методи макроек.Аналізу. Екон.Моделювання.
- •2.Динаміка основних макроек.Показників в Україні.
- •3.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •4.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін.
- •5.Основні макроекономічні теорії сучасної всесвітньої думки.
- •6.Особливості економічної системи України.
- •7.Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем.
- •Типи економічних систем
- •8.Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників.
- •9.Взаємозв’язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва.
- •10.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
- •11.Сукупна пропоз. І фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •12.Ринок праці в Україні. Безробіття і його наслідки.
- •13. Методи вимірювання ввп. Виключення подвійного рахунку при підрахунку ввп.
- •14. Мультиплікатор. Парадокс ощадливості.
- •15. Структура сучасної кредитної системи.
- •16.Проблеми збалансованості державного бюджету. Бюджетний дифіцит.
- •17. Політика регулювання доходів. Економічна нерівність. Крива Лоренца.
- •18.Соціальні гарантії та соціальний захист населення.
- •19. Грошовий мультиплікатор та пропозиція грошей.
- •21. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
- •23. Альт джер інфляції. Інфляц та дефляц розрив.
- •23. Альтернативні джерела інфляції. Інфляційний та дефляційний розрив.
- •24. Суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку.
- •25. Сукупний попит та сукупна пропозиція у довго та короткостроковому періоді
- •26. Зміст та чинники економічного зростання
- •27. Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.
- •28. Нбу та грошово-кредитна політика в Україні.
- •29. Державний борг та можливості його погашення.
- •30. Пропозиція грошей. Показники грошової маси.
- •31. Інфляція: причини, види та наслідки.
- •32. Кон'юктурні коливання як наслідок порушення макрорівноваги.
- •33. Державне антициклічне регулювання.
- •34. Антиінфляційна політика держави.
- •39.Аналіз моделі ad-as.
- •40. Класична модель рівноваги.
- •41. Кейнсіанська модель макрорівноваги
- •42. Економічне зростання: типи, джерела, фактори.
- •43. Грошовий та депозитний мультиплікатори.
- •44. Причини нестабільності грошово-кредитної системи і заходи щодо стабілізації.
- •45. Інфляційний розрив: причини та наслідки
- •Дефляційний розрив: причини та наслідки.
- •Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •48. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •49. Економічні та соціальні наслідки кон’юктурного безробіття.
- •50. Особливості валютного режиму в Україні в перехідний період.
- •51.Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.
- •52. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла -Флемінга.
- •53. Ввп та чистий економічний добробут.Порівняльний аналіз для у.
- •54. Структурний та циклічний бюджетні дефіцити: причини та наслідки для економіки України.
- •55. Модель Кейнсіанського хреста та її застосування для аналізу макрорівноваги.
- •56. Рівновага ринку товарів і платних послуг. Модель is.
- •57. Рівновага ринку грошей та цінних паперів.
- •58. Загальна рівновага нац-го ринку. Графік Хікса-Хансена для нац-го ринку.
- •59. Рівновага ринку товарів та платних послуг і ринку грошей та цінних перів. Модель is-lm.
- •60. Застосування моделі is-lm для аналізу економіки України.
51.Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.
Грошова одиниця кожної країни є її валютою.
Розрізняють валюти:
а) вільно конвертовані;
б) частково конвертовані;
в) неконвертовані (замкнені).
Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти — грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належать долар США, марка Німеччини, єна Японії, фунт стерлінгів Великої Британії та деякі інші. Практично це валюти розвинутих держав.
Частково конвертованими є валюти держав, які вводять певні валютні обмеження, наприклад заборону оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою, концентрацію в руках держави іноземної валюти тощо. Валютні обмеження з боку держави можуть охоплювати багато заходів. Частково конвертованими є валюти менш розвинутих країн та країн із перехідною економікою (наприклад гривня України, злотий Польщі та ін.).
Неконвертованими (замкненими) є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн. До цієї групи належать валюти країн із командною економікою, в яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції.
Використання нац.валюти для придбання чи продажу іноземної валюти пов’язане з її конвертованістю ,тобто здатністю обмінюватись на іноземні валюти. Конвертація національної валюти у іноземну відбувається на валютних біржах, у банках, спеціальних обмінних лавках та ін. фін-кред. закладах. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталів.
Умови конвертованості:
-
високорозвинена грошова і банківська система
-
чітко налагоджений механізм
-
нагромадження певних золотовалютних резервів
-
свобода експортно-імпортних відносин.
Основними критеріями конвертованості національної валюти є:
-
наявність високорозвиненого і динамічно зростаючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін.
-
достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства у поєднанні з регулярними імпортними закупівлями.
-
розширення виробничого потенціалу має не лише повязуватися з потребами власного ринку ,а й узгоджуватися з можливостями зовнішньго ринку.
-
наявність валютних резервів ,які потрібні для підтримання стабільності міжнародних розрахунків на час можливих відхилень рівноваги платіжного балансу. Покриваючи розриви у платежах країна створює необхідні умови для покращання ситуації без девальвації.
Для забезпечення конвертованості нац. валюти необхідні певні умови:
-
реальний та єдиний курс валюти
-
свобода доступу до чужоземної валюти
-
офіційний або вільний валютний ринок
-
зняття обмежень на використання нац. грош. одиниці в зовнішньоекономічній діяльності
-
виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей у внутрішньому товарно-грошовому обороті.
52. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла -Флемінга.
Вивіз капіталу- вилучення частини капіталу з процесу національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах з метою отримання прибутку.
Мета вивозу капіталу- отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг,пов’язаних з використанням інтернаціональн фактора виробництва порівняно з національними умовами господарювання.
Модель міжнародного руху капіталів.
M(i+1)=M/e0(1+iz)e1
Із рівняння випливає:
-
якщо і- iz=е^,то інвестору однаково вигідно вкладати гроші як в національну економіку,так і за кордоном.
-
Якщо і>iz-e^,то капітал ввозиться в країну.
-
Якщо і<iz-e^,то капітал вивозиться із країни.
Модель Манделла –Флемінга допомагає оцінити вплив грошово-кредитної та бюджетно-податкової, у тому числі торгової,політики на сукупний дохід у відкритій економіці.Ця модель описує функціонування економіки у короткостроковому періоді та є модифікацією моделі IS-LM.
Тому у моделі М.-Ф. зберігаються вихідні передумови моделі
IS-LM.,тобто заданість рівня цін, рівність номінальної та реальної ставок відсотка.Але до моделі включено нові змінні:чистий експорт, світову ставку процента та курс національної валюти.Модель розраховано на малу відкриту економіку.(економіка,що не здатна суттєво впливати на світову процентну ставку).
Формалізовано модель можна записати таким чином:
Y=Y(i,e,m*) (1)
M/P=Md(Y,i) LM(2)
S(Y)+Z(Y,m*)=I(i)+E(i*,e) IS(3)
i=i* (4)
де Y- дохід
e- курс національної валюти
m*- гранична схильність до імпорту
Z-імпорт
E-експорт
i*- світова ставка процента(екзогенна вел-на)
I- інвестиції
S-заощадженя
Md(Y,i)-попит на гроші.
Економічний зміст зсуву лінії IS за цією моделлю:
-
коли світова ставка процента(i*)менша за вітчизняну,тобто
i*< I,то іноземні інвестори зацікавлені у вкладанні інвестицій в економіку країни,це призводить до зростання попиту на вітчизняну валюту і відповідно до зростання її курсу(e)
-
від ставки процента і курсу валюти одночасно залежить лише крива IS,тому саме вона зсувається на графіку.
`1
Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу Припустімо, що уряд проводить стимулювальну фіскальну політику шляхом зниження податків або збільшення державних видатків.
У малій відкритій економіці
Стимулювальна фіскальна політика спричиняє інші наслідки порівняно із закритою.Річ у тім,
що у малій відкритій економіці з підвищенням
процентної ставки понад світову внаслідок стимулювальної фіскальної політики відбувається приплив капіталу з-за кордону. Це означає розширення пропозиції іноземної валюти та збільшення попиту на валюту країни. Курс валюти країни зростає, що здорожчує вітчизняні вироби і зменшує чистий експорт. Як наслідок, зменшення чистого експорту
нейтралізує вплив стимулювальної фіскальної політики на дохід, тобто на обсяг національного виробництва.
Тепер проаналізуємо наслідки монетарної політики у відкритій економіці. Припустімо, що центральний банк хоче стимулювати економічне зростання, зменшуючи норму резервування. Якщо рівень цін незмінний у короткостроковому періоді, то збільшення пропозиції грошей збільшує реальні грошові залишки у національній економіці. Це означає, що крива LМ переміщується вправо.
Зростання пропозиції грошей збільшує дохід. Монетарна політика у відкритій економіці впливає на обсяг національного виробництва у тому самому напрямі, що й у закритій, але механізм цього впливу інший. У малій відкритій економіці за абсолютної мобільності капіталу внутрішня процентна ставка дорівнює світовій. Зі збільшенням пропозиції грошей внутрішня процентна ставка дещо знизиться, що спричиняє не стільки зростання обсягу інвестицій, скільки відплив капіталу за кордон, де він може здобути дещо вищий дохід. Водночас відплив капіталу за кордон збільшує пропозицію національної валюти на міжнародних ринках, тому її обмінний курс знижується, що стимулює експорт та стримує імпорт.Отже, у малій відкритій економіці монетарна політика впливає надохід через зміну валютного курсу, а не процентної ставки
Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу. Оскільки модель Мандела—Флемінга описує короткостроковий період, в якому ціни незмінні, то запровадження номінального обмінного курсу рівнозначне встановленню фіксованого обмінного курсу. Тепер можна з'ясувати, як макроекономічна політика впливає на малу відкриту економіку за фіксованого обмінного курсу.
Фіскальна політика. Припустімо, що уряд намагається стимулювати економічне зростання через зниження податків та збільшення державних видатків. Отже, стимулювальна фіскальна політика за фіксованого валютного курсу збільшує сукупний дохід, а нова рівновага на товарних і грошових ринках встановлюється за попередніх рівнів фіксованого обмінного курсу та процентної ставки.
Монетарна політика. В умовах фіксованого валютного курсу практично неможливо проводити національну монетарну політику. Для прикладу припустімо, що у малій відкритій економіці центральний банк намагається використати важелі монетарної політики для стимулювання зростання обсягу національного виробництва. Наприклад, він знижує норму резервування І купує державні облігації в економічних суб'єктів, що збільшує пропозицію грошей. Зі зниженням ринкового курсу національної валюти спекулянти продаватимуть її центральному банкові, який обмінює національну валюту на іноземну за фіксованим курсом. Пропозиція грошей у малій відкритій економіці зменшується, крива ІМ* повертається до свого попереднього положення. У результаті обсяг національного виробництва і валютний курс не змінюються.
Отже, у системі фіксованих валютних курсів монетарна політика у своєму звичному розумінні не дає результатів.
Монетарна політика впливає на ділову активність лише за зміни офіційного рівня валютного курсу шляхом девальвації або ревальвації. Зниження рівня фіксованого обмінного курсу національної валюти, як нам уже відомо, називають девальвацією, а підвищення обмінного курсу — ревальвацією.