- •1.Предмет та методи макроек.Аналізу. Екон.Моделювання.
- •2.Динаміка основних макроек.Показників в Україні.
- •3.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •4.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін.
- •5.Основні макроекономічні теорії сучасної всесвітньої думки.
- •6.Особливості економічної системи України.
- •7.Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем.
- •Типи економічних систем
- •8.Система національних рахунків – система взаємопов’язаних показників.
- •9.Взаємозв’язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва.
- •10.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
- •11.Сукупна пропоз. І фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
- •12.Ринок праці в Україні. Безробіття і його наслідки.
- •13. Методи вимірювання ввп. Виключення подвійного рахунку при підрахунку ввп.
- •14. Мультиплікатор. Парадокс ощадливості.
- •15. Структура сучасної кредитної системи.
- •16.Проблеми збалансованості державного бюджету. Бюджетний дифіцит.
- •17. Політика регулювання доходів. Економічна нерівність. Крива Лоренца.
- •18.Соціальні гарантії та соціальний захист населення.
- •19. Грошовий мультиплікатор та пропозиція грошей.
- •21. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
- •23. Альт джер інфляції. Інфляц та дефляц розрив.
- •23. Альтернативні джерела інфляції. Інфляційний та дефляційний розрив.
- •24. Суб'єкти, об'єкти та структура національного ринку.
- •25. Сукупний попит та сукупна пропозиція у довго та короткостроковому періоді
- •26. Зміст та чинники економічного зростання
- •27. Дискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори.
- •28. Нбу та грошово-кредитна політика в Україні.
- •29. Державний борг та можливості його погашення.
- •30. Пропозиція грошей. Показники грошової маси.
- •31. Інфляція: причини, види та наслідки.
- •32. Кон'юктурні коливання як наслідок порушення макрорівноваги.
- •33. Державне антициклічне регулювання.
- •34. Антиінфляційна політика держави.
- •39.Аналіз моделі ad-as.
- •40. Класична модель рівноваги.
- •41. Кейнсіанська модель макрорівноваги
- •42. Економічне зростання: типи, джерела, фактори.
- •43. Грошовий та депозитний мультиплікатори.
- •44. Причини нестабільності грошово-кредитної системи і заходи щодо стабілізації.
- •45. Інфляційний розрив: причини та наслідки
- •Дефляційний розрив: причини та наслідки.
- •Економічні та соціальні наслідки інфляції.
- •48. Державне регулювання ринку робочої сили і державна система забезпечення зайнятості.
- •49. Економічні та соціальні наслідки кон’юктурного безробіття.
- •50. Особливості валютного режиму в Україні в перехідний період.
- •51.Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.
- •52. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла -Флемінга.
- •53. Ввп та чистий економічний добробут.Порівняльний аналіз для у.
- •54. Структурний та циклічний бюджетні дефіцити: причини та наслідки для економіки України.
- •55. Модель Кейнсіанського хреста та її застосування для аналізу макрорівноваги.
- •56. Рівновага ринку товарів і платних послуг. Модель is.
- •57. Рівновага ринку грошей та цінних паперів.
- •58. Загальна рівновага нац-го ринку. Графік Хікса-Хансена для нац-го ринку.
- •59. Рівновага ринку товарів та платних послуг і ринку грошей та цінних перів. Модель is-lm.
- •60. Застосування моделі is-lm для аналізу економіки України.
10.Макроекономічні суб’єкти та їх взаємодія.
Суб’єктами макроаналізу виступають:
-
Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджень.
-
Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни (мета діяльності фірм – отримання прибутку). Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності : пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.
-
Державний сектор – містить усі державні інститути та установи.
Основне завдання держави – створення суспільних благ, які надходять споживачами «безоплатно» ( безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної, виробничої інфраструктур)
Основні цілі державного сектору - задоволення потреб у суспільних благах, а не отримання прибутку; зростання суспільної продуктивності праці та зниження витрат на споживання домашніх господарств.
Для здійснення своєї діяльності держава збирає податки, за рахунок яких здійснює закупки товарів та послуг. Для спрощення аналізу реальних процесів на основі макромоделювання будемо вважати, що податки збираються тільки з домашніх господарств, а державні закупки включають всі державні витрати (державні інвестиційні витрати та державні споживчі витрати).
Для забезпечення своєї діяльності державний сектор проявляє такі види економічної активності: збирає податки, здійснює державні закупки товарів та послуг, а також надає пропозицію грошей для всіх макроекономічних суб'єктів.
4. Сектор закордон містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути.
Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.
Макроекономічні суб'єкти приймають рішення під впливом таких факторів:
-
в силу своїх переваг;
-
під дією кон'юнктури;
-
у відповідь на дію інших макроекономічних суб'єктів.
11.Сукупна пропоз. І фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
Сукупна пропозиція — це величина реального рівень національного виробництва, який підприємства готові виробляти і продавати протягом року за певного рівня цін.
Крива сукупної пропозиції є висхідною. Додатний нахил цієї кривої економісти пояснюють зміною витрат на одиницю продукції, коли реальний національний продукт збільшується. Крива сукупної пропозиції має 3 відрізки — кейнсіанський, проміжний та класичний. Кейнсіанський відрізок відбиває ситуацію, коли економіка перебуває у стані спаду і значна частка виробничих потужностей та робочої сили не використовується, рівень безробіття перевищує природний (5-6%). Збільшення обсягу виробництва на кейнсіанському відрізкові не веде до помітного зростання цін, бо витрати на одиницю продукції відчутно не змінюються. Висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін. Економіка наближається до стану повної зайнятості. Витрати на одиницю продукції збільшуються. Щоб виробництво залишалося прибутковим, фірми встановлюють вищі ціни на свою продукцію. Класичний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що економіка досягає повної зайнятості, тобто усі виробничі потужності завантажені, рівень безробіття не перевищує природного значення. Зростають ціни ресурсів і витрат і, зрештою, цін продуктів, але реальний обсяг виробництва помітно не змінюється. Чинники, що визначають сук.пропозицію. Крива сукупної пропозиції показує величину пропозиції товарів і послуг за кожного рівня цін. На сукупну пропозицію впливають 2 групи чинників: цінові та нецінові. До цінових чинників належать різноманітні змінні, які зі збільшенням обсягу національного виробництва сприяють або протидіють зростанню витрат на одиницю продукції та підвищенню рівня цін. Коли зі збільшенням обсягу національного виробництва витрати на одиницю продукції і рівень цін починають швидко зростати, крива сукупної пропозиції стає крутою. Це означає, зростання цін і незначне збільшення обсягу виробництва. Основними ціновими чинниками є: процентна ставка, рівень цін. По-перше, це змінні, що починають діяти, коли національна економіка виходить за меж природного рівня виробництва (використання резервного устаткування з нижчою продуктивністю; залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації; виникнення слабин у виробництві — проблеми із забезпеченням сировиною, транспортом тощо). По-друге, це структурні та природні умови (неодночасне досягнення повної зайнятості в окремих галузях; використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються; збільшення обсягу виробництва на менш ефективних підприємствах та ін.). По-третє, це зовнішньоекономічні чинники (запровадження мита і квот на товари, що є ресурсами виробництва; розширення збуту на дорогих ринках — віддалених, захищених митом, корумпованих тощо). По-четверте, це інституційні чинники (екологічні нормативи та санкції; прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії; ставки непрямих податків та ін.). Зі збільшенням обсягу національного виробництва дія всіх цих чинників веде до зростання витрат виробництва на одиницю продукції. До нецінових чинників сукупної пропозиції належать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Нецінові чинники переміщують криву ліворуч і вгору, коли сук.пропозиція скорочується і праворуч і вниз, коли сук.пропозиція зростає. До нецінових чинників відносять: рівень цін на виробничі ресурси, продуктивність праці, бюджетно-податкова політика.