45. Інфляційний розрив: причини та наслідки

Інфляційний розрив-це відхилення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік збільшення при сталій пропозиції.

ON- рівноважний обсяг ВНП

KL- інфляційний розрив

Q- реальний ВВП

N* - лінія повної зайнятості;

N – рівноважний дохід

Інфляційний розрив утворюється, коли сукупний попит зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції Дефляційний розрив має місце, коли загальний рівень цін (Р) падає.

46. Дефляційний розрив: причини та наслідки.

Дефляційний розрив характеризує відхилення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості у бік зменшення, при сталій пропозиції. Дефляцій ний розрив має місце, коли загальний рівень цін (P) падає. Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до не інфляційного рівня повної зайнятості: якщо фактичний рівноважний рівень випуску (Y) менший за потенціальний (Y*) – сукупні витрати недостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага досягнута. Недостатність сукупного попиту чинить депресивний вплив на економіку.

46. Економічні та соціальні наслідки інфляції.

Інфляція є дуже небезпечною для економіки, порушуючи макроекономічну стабільність. Головними економічно – соціальними наслідками є:

• Перерозподіл доходів та падіння рівня життя населення

• Прихована державна конфіскація грошей у населення через податки

• Прискорена матеріалізація грошей

• Нестабільність економічної інформації

• Падіння реальної процентної ставки

• Зниження ефективності функціонування нац. економіки

Вона ускладнює макроекономічні перетворення. Зростання цін призводить до порушення системи економічних зв’язків між галузями; обумовлює диспропорції між попитом і пропозицією. Посилює процес термінового обміну грошей на товар. Призводить до знецінювання надходжень від податків, які сплачують суб’єкти господарювання. Руйнує податкову систему, погіршує фінансовий стан держави, призводить до дефіциту бюджету, а ефективність урядових заходів низькою. Велика шкода заощадженням населення. Зубожіння населення, відставання темпів зростання зарплати.

За передбаченої помірної інфляції отримувачі доходів можуть ужити заходів, щоб перешкодити або зменшити негативні наслідки інфляції,. Непередбачена інфляція перерозподіляє доходи від тих, хто отримує фіксовані номінальні доходи (пенсії, допомогу з безробіття, службові оклади тощо), до інших груп населення. запроваджуючи індексацію (підвищення рівня номінальної зарплати та інших виплат населенню відповідно до рівня інфляції.) Особливо потерпають від інфляції працівники державного сектора й ті, що працюють у застійних галузях, які позбавлені підтримки впливових трудових спілок.

Інфляція перерозподіляє доходи між боржниками і кредиторами. ( повертають борги знеціненими грішми). Уряд, який нагромадив значний державний борг, також виграє від інфляції. Інфляція дає йому можливість оплачувати державні борги грошима, які мають меншу купівельну спроможність, ніж узяті в позику. Водночас зі зростанням у періоди інфляції номінального національного доходу зростають і податкові надходження, що дає змогу урядові усувати дефіцити державного бюджету. Отже, інфляція, яка є своєрідним неявним податком, полегшує урядові реальний тягар державного боргу.

Інфляція негативно відбивається на реальній вартості заощаджень. У періоди інфляції зменшується реальна вартість готівки, вкладів у банках, страхових полісів тощо. Кожен новий стрибок цін скорочує кількість благ, яку можуть придбати заощадники. Найменших збитків від інфляції зазнають ті, хто вкладає заощадження у нерухоме майно, а також у золото, дорогоцінності тощо.

Інфляція нерідко знижує рівень життя населення..

Номінальний дохід — це сума грошей, які особа отримує у вигляді заробітної плати, пенсії тощо. Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити за суму номінального доходу. В Україні в останні роки реальні доходи, а отже й рівень життя населення, знижувалися.

Інфляція негативно позначається на ефективності функціонування національної економіки,

Інфляція спотворює й динаміку номінальної процентної ставки. Як нам відомо, реальна процентна ставка г дорівнює різниці номінальної процентної ставки і та темпу інфляції ж. Отож непередбачені стрибки інфляції можуть різко змінювати рівень номінальних процентних ставок, що підриває стимули до інвестування.

Значна частина економістів уважає, що досягти повної зайнятості можна лише за помірного рівня інфляції, який стимулює сукупні видатки. Інакше кажучи, помірна інфляція супроводжується зростанням обсягу національного виробництва.(кривої А8), в національній економіці існує зворотна залежність між рівнем інфляції та обсягом виробництва й безробіттям. Однак в останні роки більшість економістів уважають, що можливість альтернативного вибору між рівнями інфляції та безробіття є лише у короткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді такий вибір неможливий.

За певних обставин інфляція зменшує обсяг виробництва і рівень зайнятості у національній економіці.

Загалом інфляція знижує стимули до трудової діяльності, бо підриває можливість нормальної реалізації зароблених грошей. Крім того, вона посилює диспропорції між виробництвом промислової та сільськогосподарської продукції. Продаж сільськогосподарських продуктів звужується, оскільки їх виробники очікують підвищення цін на продовольство.

Якщо наслідки нетривалої непередбаченої інфляції добре відомі та здебільшого несприятливі для всіх господарських одиниць, то наслідки повністю передбаченої тривалої інфляції в аналітичній економії ще до кінця не досліджені Зміна цін нерідко передбачає значні витрати, наприклад, це може потребувати передруку та розповсюдження нових каталогів. Ці збитки, як уже зазначалося, називають витратами меню. За вищих темпів інфляції люди в середньому мають на руках меншу кількість грошей, тому їм доводиться частіше відвідувати банки і їхнє взуття швидше зношується. Звідси й назва — витрати на стоптані черевики.

Відомі й інші несприятливі наслідки передбаченої інфляції. Наприклад, вона може спричиняти неефективний розподіл ресурсів, оскільки відносні ціни часто й несинхронно змінюються. Крім того, інфляція завдає багатьох незручностей населенню, зокрема індукує психологічні напруження і стреси. Так, широке соціологічне опитування громадян СІЛА, Німеччини та Бразилії показало, що в умовах інфляції більшість населення перебуває у стані невдоволення й дис-комфорту. Тому 84% американців згодні із твердженням про те, що "управління інфляцією є одним із найважливіших завдань економічної політики США". У Німеччині та Бразилії відповідно 94 і 88% опитаних погодилися із цим. Опитування виявило й основну причину дискомфорту від інфляції — це впевненість у тому, що інфляція знижує рівень життя внаслідок ерозії номінальних доходів.

Управління інфляцією дає значні вигоди суспільству загалом, зокрема зростають його задоволення життям та згуртованість. Незважаючи на тривалу й затяжну депресію в економіці України та на безпрецедентні масштаби фактичного безробіття, приборкання гіперінфляції помітно зміцнило дух народу, посилило довіру до держави та сприяло суспільній злагоді й стабільності.

Фахівці нерідко говорять і про позитивні наслідки інфляції. Одні з них указують на те, що помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення. Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної зарплати у напрямі зниження можна розв'язати за допомогою інфляції, знижуючи, отже, реальну зарплату. Ще одна група економістів стверджує: чим вища інфляція, тим нижча природна норма безробіття, що забезпечує певне підвищення темпів економічного зростання. Однак очевидно те, що інфляція, яка виходить за граничну межу, завдає суспільству значних утрат, які в період гіперінфляції сягають гігантських масштабів.