30.Попит і пропозиція як елемент ринку. Закони попиту і пропозиції.

Фундаментальними категоріями ринкової економіки є попит і пропозиція. Попит – це платоспроможна потреба, тобто потреба яку споживач готовий придбати за певним рівнем цін. Пропозиція – це обсяг товарі та пропозиція;виробники можуть і хочуть поставити на ринок за різною ціною та за різний проміжок часу. Закон попиту – це причино-наслідковий зв'язок між ціною товару і величиною попиту. Форми прояву закону: 1. Ефект доходу – зниження ціни товару збільшую куп спроможність грош доходу споживача.2.ефект заміщення – переміщення попиту на дешевий товар змінний. На графіку вісь у – ціна(Р), вісь х – кількість товару(Q). Крива увігнута до осі. Закон пропозиції – полягає в тому що чим вища ціна тим більше товару товаровиробники готові запропонувати на ринку упродовж певного часу. Фвктори впливу на пропозицію : ціна на споріднені товари,ціна на ресурси,зміни в технології,податки. Еластичність попиту і пропозиції – здатність однієї екон змінної реагувати на зміни що відбуваються в іншій економіці.Коефіцієнт еластичності попиту дорівнює зміна попиту у відсотка поділена на зміну ціни у відсотках, для пропозиції формула аналогічна. Ринкові методи регулювання економіки: свобода підприємництва; конкуренція; інформованість суб’єктів ринку;автономність дій; рівноправність. Еластичність попиту вимірюється кількісно через коефіцієнт еластичності за формулою:

Ko — коефіцієнт еластичності попиту

Q — відсоток зміни кількості продажів

P — відсоток зміни ціни. Еластичність пропозиції обчислюється через коефіцієнт еластичності пропозиції за формулою:

Km- коефіцієнт еластичності пропозиції

G — відсоток зміни кількості пропонованого товару

F — відсоток зміни ціни

1.Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними школами.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є піз-нання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності. Політична економія досліджує економічні категорії і закони функціонування та розвитку сус-ва. Термін „економіка” ввів Арістотель у ІІІ ст. до.н.е. (гр.- мистецтво ведення домашнього господарства). Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Ко- лумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо. Основні етапи розвитку економічної науки: 1) Меркантилізм ( А.Монкретьєн, Т. Манн, Д.Юм): основне джерело багатства – сфера обігу торгівлі; багатство ототожнювалося з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних.2) Фізіократи (Ф.Кене, А. Тюрбо, В.Мірабо, Д.Нюре) – Франції в сер XIXст., як реакція на меркантилізм. Джерелом багатства вважали тільки працю у с/г вир-ві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – непродуктивні галузі господарства.3) Класична політична школа (У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо) Відстоювання ідеї лібералізму, невтручання держави в ек-ку. Започаткували трудову теорію вартості.4) Марксизм К. Маркс, Ф. Енгельс зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, ек. криз, земельної ренти.5) Маржиналізм (К.Менгер, Ф.Візер, У.Джевонс,Л.Вальрас) Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як „гранична корисність”, „гранична продуктивність”, „граничні витрати”. Сучасні напрямки ек.теорії: Неокласицизм(засновники- А.Маршалл,А.Пігу;послідовники-Л.Мізес, Ф.Хайєк, М.Фрідмен, А.Лаффер, Дж.Гілдер) - заперечує необхідність втручання держави в ек-ку, розглядає ринок як само регульовану ек. с-му, здатну самостійно встановлювати необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Кейнсіанство (засновник-Дж.Кейнс; послідовники-Дж.Робінсон, П.Сраффа, А.Хансен). Це теорія, яка обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринк. ек-ки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.Інституціоналізм (Т.Веблен, Дж. Коммонс, У.Мітчелл) розглядає ек-ку, як с-му, в якій відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом ек-них, пол-них , правових, соціологічних і соц-психологічних фкторів. об’єкти вивч. – „інститути”, держава, корпорації, профспілки, правові, морально-етичні норми, звичаї.Неокласичний синтез (Д.Хікс, П.Самуельсон)- обґрунтовує принцип поєднання ринкового і держ.регулювання ек.процесів, наголошує на необхідності руху до змішаної ек-ки. Предмет політичної економії- сусп. наука яка вивчає вир.віднос.між людьми в процесі розподілу,обміну і спожив благ на основі розкриття сутності законів ек.розвитку на основі викор.обмежених ресурсів.