56.Зайнятість і безробіття.Ринок праці і відтворення.

Зайнятість-це сукупність економ.,правових,соц.,національних та інших відносин,пов*язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльностю з метою одержання доходу.

Типи зайнятості:1)Ефективна зайнятість є результатом ефективного розподілу трудових ресурсів; 2) Фактична зайнятість фіксує результат розподілу ресурсів праці.

Суб*єкт зайнятості-це економ. активна частина населення.

Форми зайнятості: 1.стандартна повна зайнятість; 2.Самозайнятість 3.Нетипові форми зайнятості (–тимчасова –часткова –випадкова)

Безробіття-соц.-економ. явище, пов*зане з перевищенням пропозиції роб. сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економ. активного населення.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер.

Типи безробіття: 1. технологічне; 2.фрикційне; 3.структурне; 4.циклічне; 5.конверсіне; 6.регіональне.

Причини безробіття: 1)невідповідність між попитом і пропозицією роб. сили; 2)спад ділової активності в умовах ціиклічних коливань; 3)трансформаційний спад; 4)надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці; 5)маштабна структурна трансформація; 6)зниження рівня державного патерналізму.

Рівень безробіття- відсоток працездатного населення країни незайнятих в певний момент суспільно-корисною працею.

Ринок праці-1)Як економічна категорія виражає сукупність економ. відносин з приводу купівл-продажу специфічного товару- роб. сили; 2)Як економічне явище є системою економ. механізмів,суспільних норм та інститутів,що регулюють рух роб. сили та її використання.

Відтворення-це поновлення матеріальних благ.

57.Зайнятість і безробіття: суть,причини,форми Закону Оукена роб. Сили.

Зайнятість-це сукупність економ.,правових,соц.,національних та інших відносин,пов*язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльностю з метою одержання доходу.

Форми зайнятості: 1.стандартна повна зайнятість; 2.Самозайнятість 3.Нетипові форми зайнятості (–тимчасова –часткова –випадкова)

Безробіття-соц.-економ. явище, пов*зане з перевищенням пропозиції роб. сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економ. активного населення.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер.

Причини безробіття: 1)невідповідність між попитом і пропозицією роб. сили; 2)спад ділової активності в умовах ціиклічних коливань; 3)трансформаційний спад; 4)надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці; 5)маштабна структурна трансформація; 6)зниження рівня державного патерналізму.

Рівень безробіття- відсоток працездатного населення країни незайнятих в певний момент суспільно-корисною працею.

Закон Оукена- відобраз співвідношення між рівнен безробіття і відставанням обсягу ВВП.Згідно з ним,щорічний приріст ВВП на 2.5 % утримує к-сть безробітних на постійному рівні.Кожні наступні 2 % приросту ВВП знищує рівень безробіття на 1 %,а скороч. ВНП на 2.5 %.

21. Закон вартості, його суть та функції.

У товарному виробництві діє закон вартості. Його сутність полягає у тому, що обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку здійснюються відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. Закон вартості — особливий економічний закон (тобто закон, що діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв'язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарами та послугами між виробниками та їх купівлю на ринку відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення.Його важливою рисою є наявність сталого зв'язку між попитом і пропозицією. Якщо їх баланс порушується, то обмін товарами не відповідає кількості витраченого на них суспільно необхідного робочого часу. Закон вартості виконує такі основні функції:Функція закону вартості як стихійного регулятора виробництва полягає в тому, що через механізм цін він сприяє поділу праці за різними галузями відповідно до суспільних потреб. Якщо, наприклад, певного блага виробляється менше, ніж існує суспільна потреба в ньому, то попит на нього зростатиме, і відповідно ціна буде вищою, ніж вартість. Той, хто виробляє такі товари, отримуватиме більші прибутки, що сприятиме припливу в цю галузь капіталу. Виробництво товарів розширюватиметься. Проте, як тільки випуск цієї продукції перевищить платоспроможний попит, ціна стане нижчою за суспільну вартість. Тоді розпочнеться зворотний процес. Функція закону вартості як рушійної сили зумовлена тим, що обмін товарів за суспільною вартістю стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні випрати виробництва. Кому це вдається, той отримує найбільші вигоди і додатковий прибуток. Закон вартості активно впливає на суспільну диференціацію товаровиробників, перетворюючи певну частину з них на тих, хто збільшує масштаби виробництва, і на тих, хто розорюється і виштовхується з ринку. Цей процес охоплює різні групи товаровиробників, особливо дрібних і середніх, посилюючи їхню майнову диференціацію. Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспільний прогрес.