45. Типи закритих питань, які використовуються в маркетингових дослідженнях.

Типи закритих питань:

1. дихотомічне ( запитання з двома варіантами відповідей « Так » і « Ні » )

2. багатоваріантне ( запитання з трьома та більше варіантами відповідей)

3. з використанням шкали значущості (шкала оцінки значущості для споживача товару або послуги)

4. з використанням оцінної шкали ( шкала передбачає ранжирування ознак за будь-якою кількістю балів)

5. з використанням шкали Лікерта (запитання, відповіді на яке відображають ступінь згоди із певним твердженням)

6. з використанням графічної рейтингової шкали (розміщення на лінії точки, яка відповідає власним відчуттям респондента)

7. з використанням семантичного диференціалу (пропонується біполярна шкала. Респондент обирає точку, яка найбільше відповідає його оцінці товару або послуги)

8. з використанням шкали Степела ( пропонується визначити рівень згоди з позитивною або негативною оцінкою)

46/ Відкриті питання – дозволяють респондентові вільно формулювати свою відповідь, без примусу і встановлення попередньо будь-яких меж для підказування. Такі запитання є найкращими при проведенні пробного дослідження , бо дозволяє чітко визначитись з майбутніми запитаннями: як за змістом, так і за формою.

До переваг застосування відкритих питань відносяться також:

1. актуалізація мови дослідників , для яких є характерною деяка консервативність через звичку застосовувати суто наукові терміни .

2. окремі фрази та ключові думки можуть бути основою для створення рекламних звернень.

Недоліками та обмеженнями застосування відкритих питань є:

1. при фіксації інтерн»Юром відповідей можливо перекручення дійсної думки респондента;

2. 2)при стандартному і точному записувані існує ризик після зауваження іетерв»Юром відносно повторів отримувати у відповідь від респондента короткі фрази,які не розкриватимуть істинної думки респондента;

3. Запитання стимулюють до відповіді споживачів і вимагають від інтерн»юєра, з одного боку, уважного вислуховування респондента, з іншого, дотримування обмежень загального часу відведеного на інтерн»ю.

4. На зміст відповіді може впливати інтерн»юєр реагуючий підсвідомо на процес опитування і респонденти стежачи за виразом обличчя інгтерв»юєра, інколи змінюють свою думку.

5. Обробка анкета з відкритими запитаннями вимагає багато часу

6. Добре сформульовані та ґрунтовні відповіді ерудованих та освічених можуть відкривати загальну картину

7. Деякі відкриті запитання взагалі не двють можливості отримати таі відповіді, на основі яких можна було б опрацювати релевантних класифікаторів.

Відкриті запитання створюють у респондента відчуття власної значущості, можливості вплинути на розв'язання проблеми, про яку йдеться в опитному листі. Активна життєва позиція респондентів, свобода у думкзх г хорошим підґрунтям для дослідників, які отри­мують у результаті опрацювання анкет велику кількість цінних ідей для подальшого використання в процесі інших маркетингових дослі­джень та в процесі прийняття управлінських рішень.

Типи:

• Неструктуроване – запитання, відповідь на яке можна дати в будь-якій словесній формі

• Словесна асоціація – запитання, відповідь на яке відображає асоціативне ставлення споживача до об’єкта, який подається

• Закінчення речення – пропонується речення, яке респондент повинен закінчити

• Закінчення розповіді або якогось опису – пропонується незакінчена історія, до якої треба придумати закінчення , що відображатиме ставлення опитуваного до даного об’єкту

• Опис малюнка – запитання знаходиться на малюнку, до якого треба придумати розповідь, що відображатиме ставлення респондента до проблеми

47.Особливості застосування функціональних питань в листах опитування

У дослідженні можливе використання трьох головних типів запитань: за змістом, за формою й за функціями.

Серед функціональних запитань виокремлюють, по-перше, запитання-фільтри, які дають можливість розподілити респондентів за якоюсь ознакою (наприклад, на тих, хто хворів та не хворів минулого року). Запитання-фільтр ставлять тоді, коли на наступне за ним запитання за змістом треба отримати відповідь від тієї частини респондентів, яка стикалася з досліджуваним явищем.

питання - "фільтри", що дозволяють виділити частину респондентів по якій-небудь ознаці, скажемо, відсеїти ту їхню частину, думку якої по наступному за "фільтром" питанню представляється або особливо коштовним, навпаки, або не дуже Розробляючи текст анкети, варто уникати одноманітності

використовуваних типів і форм питань, пам'ятати, що кожний з них має свої достоїнства і недоліки. Не слід забувати при цьому і про наступну обробку анкетних даних. Відкриті питання, скажемо,переважніше закритих, якщо важливо виявити всі нюанси думок респондентів, але отриману на їхній основі інформацію важко буде формалізувати й обробити. Закриті питання, особливо у формі "меню", шкал, таблиць і дихотомій, більш зручні для обробки, але не дають гарантії обліку повноти респондентських

48.Відмінності анкет для поштового опитування, телефонного та особистого інтерв’ю.

Опитування поштою

Організація поштових опитувань здійснюється таким чином: респондентові надсилається поштою опитний лист разом із супровід­ним листом, в якому викладаються цілі дослідження та прохання заповнити анкету і повернути її. У листі може бути зазначено, що надана респондентом інформація буде використана в конфіденційному порядку і його прізвище не з'явиться ні в одній публікації дослід­ницької фірми. У цілому, нереально очікувати високий рівень відпо­відей від звичайного опитного листа, надісланого поштою, тому з метою стимулювання повернення заповнених анкет використову­ються наступні тактичні прийоми: для відповіді вкладається конверт з маркою та адресою; встановлюється контакт з респондентом перед тим, як йому буде надісланий опитний лист; нагадується респонденту по телефону, поштою; надсилається анкета у вигляді рекомендова­ного листа або листа зі спеціальною доставкою; персонально зверта­ються до респондента; надаються невеликі грошові заохочення або подарунки; зазначаються телефони, за якими респондент може передати свої відповіді, не заповнюючи при цьому анкету і т.д.

Телефонне інтерв'ю

Використання телефону для проведення опитування респонден­тів має ряд переваг та недоліків. До переваг належать:

1) низькі витрати на опитування одного респондента порівняно з поштовими або особистими опитуваннями, але ця перевага зникає, якщо телефонне опитування відбувається по всій Україні, а не лише, наприклад, у Києві;

2) можливість швидкого отримання даних: період часу, який мине від постановки завдання до отримання результатів опитування, що в деяких дослідницьких фірмах Києва складає до 5 днів;

3) можливість контролю коректності процедури опитування. Якщо телефонне інтерв'ю проводиться зі спеціально обладнаного приміщення, де працюють паралельно декілька інтерв'юерів, до їх телефонів можуть підключатися контролери дослідницької фірми. Більшість цих досліджень в Україні проводяться з домашніх теле­фонів інтерв'юерів, тому в цьому випадку контроль здійснюється

лише шляхом повторного контакту контролера з респондентом. Практика використання домашніх телефонів пояснюється тим, що більшість респондентів бувають вдома лише у вечірній час;

4) зменшується ризик для інтерв'юерів при проведенні інтерв'ю, оскільки виключається можливість зіткнення зі злочинцями, в процесі відвідування респондентів вдома;

5) відсутність особистого контакту з респондентом дає можли­вість отримати інформацію з делікатних тем, наприклад, проти­заплідні засоби, алкоголь, товари особистої гігієни і т.д.;

6) зменшується вплив сторонніх осіб на відповіді респондентів.

Особисте стандартизоване інтерв'ю

Із усіх різновидів опитування цей метод є найбільш поширеним в Україні.

Опитування «обличчя до обличчя» передбачає безпосередній контакт (вербальний та невербальний) інтерв'юера та респондента з метою отримання від останнього визначеної дослідником інформації. Цікаво визначив інтерв'ю один американський дослідник: «бесіда, яка направлена на досягнення визначеної мети, крім отримання задово­лення від самої бесіди» [20, с. 49]. Особисте стандартизоване опиту­вання здійснюється згідно з низкою правил, яких інтерв'юер повинен неухильно дотримуватись. Інтерв'юер повинен керуватися опитним листом, ставити запитання без змін, а також керуватися інструкцією інтерв'юера та загальними правилами інтерв'ювання. Він може продемонструвати рекламу, упаковку, товар, завдяки повтору питань одержати більш повну відповідь, оцінити точність демографічних даних, врахувати словесну реакцію. Оптимальним за часом вважають інтерв'ю в межах 30-40 хв.

Особисте інтерв'ю може здійснюватися вдома у респондента, в офісах (бізнес-опитування), на території підприємств, які здійснюють продаж товарів і послуг (магазини, кафе, ресторани, будинки побуту, виставки-продажі та ін.), на вулицях міст і сіл та в спеціально орендованих приміщеннях.

49. Обов’язки осіб, що працюють інтерв’юерами

Інтерв'юери є важливою складовою маркетингових досліджень і від їх роботи залежать надійність та ефективність досліджень.

Інтерв'юер -той, хто проводить інтерв'ю, або людина, яка всту­пає в безпосередню взаємодію з респондентом з метою отримання від нього інформації. Найбільш універсальними інтерв'юерами, як свід­чить досвід дослідницьких фірм різних країн, є жінки середнього віку, старші ЗО років, з вищою освітою. Мінімальним рівнем освіти інтер­в'юера є середня освіта, а вік 18 років. Дослідник Е. Рінг вважає за доцільне використовувати як інтерв'юерів людей старших 50 років, бо вони є більш відповідальними.

Від інтерв'юера вимагається готовність чітко виконувати всі розпорядження та вказівки, які даються в опитному листі та інструкції інтерв'юеру, навіть, якщо вони незрозумілі, складні для виконання або здаються грою. Неможливо пояснити всім інтерв'юерам, чому слід опитати не того відвідувача магазину, котрий йому «до вподоби», а лише третього відвідувача, котрий вийшов із дверей магазину після відвідувача, який «сподобався» інтерв'юерові; чому не слід опитувати осіб, що приїхали гостювати менше, ніж на 6 місяців; чому одним респондентам слід пред'являти зразок товару, а іншим - не потрібно і т.д. Пояснення інтерв'юерам усіх нюансів маркетингового дослідження може навіть шкодити, бо незнання гарантує щирість бесіди, неспотворення відповідей респондента та спостере­ження за ним. Незнання цілей дослідження сприяє нейтральності процедури опитування.

Освічені інтерв'юери намагаються діяти на власний розсуд, «покращуючи» результати опитування. З цієї причини інтерв'юерами частіше за все є не дослідники, а сторонні особи. Залучення спеці­алістів до роботи інтерв'юерами недоцільно ще й тому, що процедура опитування повинна перевірятися дослідниками. Чим більша кількість інтерв'юерів бере участь у зборі первинної інформації, тим скоріше можна виявити вплив інтерв'юера (його досвіду, особистих якостей, очікувань, симпатій).

Важливим завданням інтерв'юера є підібрати прийнятний стиль комунікації до респондентів різного типу:

1) активного, зацікавленого;

2) занадто балакучого, що вимагає підвищеної уваги до себе;

3) несерйозного, схильного до «розіграшів»;

4) суперечника, критикана;

5) сором'язливого, невпевненого в собі.

50.

Анкета повинна бути чітко структуризована, що сприяє більшій готовності респондента відповідати на запропоновані питання і більшій надійності його відповідей, довірі і зацікавленості респондента. Для цього слід:

чітко розміщувати комунікативні блоки анкети (вони необхідні для звернення до респондента, преамбули, інструкції до її заповнення, виразу вдячності тощо. (Так, анкета може починатися з епіграфа і звернення до респондента, які виконують функцію своєрідної настройки. Вони повинні підкреслювати роль та призначення суспільної думки, необхідність мислити самостійно, бути відповідальними за свої відповіді, повідомляти про мету дослідження і використання його результатів, давати інструкції про правила заповнення анкети);

ідентифікаційні дані («паспортичка», анкетні дані респондента) розміщувати в анкеті в залежності від проблеми, що вивчається, або на початку (після комунікативного блоку), або в кінці (що є більш ефективним);

використовувати контактні питання, які сприяють адаптації респондента, мотивації його участі в роботі (наприклад: «Ми знаємо Вас як відомого спеціаліста …»). Такі питання дозволяють респонденту повірити в свою компетентність, відчути впевненість, необхідність висловити свою думку;

використовувати буферні питання, які пом’якшують взаємовплив окремих питань. Вони є перехідними при зміні тем опитування, а також нейтралізують ефект випромінювання;

анкета повинна закінчуватися вдячністю респонденту за співробітництво у проведенні опитування

Питання анкети слід конструювати у відповідності зі стилем респондента, тобто манерою поведінки людей під час опитування. Стиль респондента — одна з причин різних відповідей на одні і ті ж питання. Безумовно, кожному респонденту окрему анкету розробити неможливо, а тому повинні бути варіанти в залежності від того, які відповіді дають різні групи респондентів

56. Переваги та недоліки використання мовірносних методів відбору об’єктів дослідження.

Переваги

• здійснення спостереження одночасно з розгортанням і розвитком явищ, що їх досліджують;

• можливість безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах і реальному часі;

• можливість широкого охоплення події і опису взаємодії усіх її учасників (спостереження наводить характеристику об’єкта спостереження, описує місце проведення, типову поведінку членів групи, відхилення у ній, встановлює мету діяльності групи, описує соціально-психологічний клімат в групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників тощо);

• можливість встановлення частоти і тривалості елементів досліджуваної ситуації, її повторюваності, унікальності, типовості, і на цій підставі складання висновків щодо випадковості чи закономірності соціальної ситуації, яка підлягає дослідженню;

• незалежність дій об’єктів спостереження від спостерігача.

• При повторних дослідженнях можна встановити динаміку змін об'єкта дослідження;

• Дослідник сам формує банк інформації, свідомо ставить лише ті питання, які стосуються проблеми дослідження;

Недоліки

• обмеженість і частковий характер кожної ситуації, яку спостерігають. Це означає, що отримані висновки можуть бути узагальнені і поширені на масштабніші ситуації лише з великою обережністю;

• складність, а інколи й просто неможливість повторення спостережень.

• вплив на якість отриманої інформації суб’єктивних оцінок спостерігача, його установок, стереотипів тощо.

• Матеріал може бути поверховим, не відображати глибинних процесів життєдіяльності об'єкта, що вивчається, особливо коли опитування виконується "по гарячих слідах";

56. Особливості здійснення звичайного випадкового та послідовного відборів елементів вибірок під час маркетингових досліджень.

Простий випадковий відбір передбачає, що всі елементи генеральної сукупності (об’єкту дослідження) одержують однакову ймовірність попадання у вибірку. При цьому береться до уваги, що:

• генеральна сукупність є однорідною;

• всі її елементи є доступними в однаковій міні;

• в наявності є повний список елементів, що становлять генеральну сукупність;

• до цього списку застосовуються процедури випадкового вибору ( з використанням таблиць або генераторів випадкових чисел);

Послідовний відбір

Замість того, аби розпочати дослідження із завчасно визначе-

ного розміру вибірки, послідовний відбір передбачає поетапне збіль-

шення вибірки до того розміру, коли результати досліджень досягнуть

прийнятого рівня. Наприклад, потрібно вивчити рівень володіння

специфічним товаром. Можуть відбуватися серії інтерв'ю та аналіз Їх

результатів, після чого може бути прийняте рішення щодо потреби

додаткового дослідження або визнання вже отриманої інформації як

достатньої для визначення рівня володіння специфічним товаром.

Перевага цього методу полягає в його економічності - порівнюючи

мала вибірка може дати досить точний результат.

56. Особливості здійснення системного та маршрутного відборів елементів вибірок під час маркетингових досліджень.

Систематичний або псевдовипадковий відбір

Цей відбір відрізняється від простого випадкового тим, що не

дає однакової ймовірності відбору для усіх одиниць вибірки. Спо-

чатку розраховують інтервал вибірки, який визначають відношенням

розміру сукупності до розміру вибірки та округляють результат до

цілого числа:

Потім відбирають випадкове число між одиницею та вибірковим

інтервалом. Воно становитиме першу одиницю вибірки, наступні

визначають додаванням вибіркового інтервалу до кожного поперед-

нього числа. Таким чином, тільки початкове число відбирають випад-

ковим способом, а наступні - зумовлені вибірковим інтервалом. Тому такий відбір не є дійсно випадковим.

Метод випадкового маршруту або ПРОГУЛЯНКИ

Цей метод є дуже популярний на Заході в агентств ах, які займа-

ються ринковими дослідженнями. Відповідно до цього методу інтер-

в'юери отримують інструкцію щодо початку своєї роботи у точно

визначених місцях, які випадково вибираються у кожному районі, та

відвідати домашні господарства у певних інтервалах часу. Наприклад,

у межах адміністративного району міста можуть бути вибрані

навмання групи вулиць. Інтерв'юерам може бути вказано підійти до

третього будинку з лівого боку конкретної вулиці і потім продовжу-

вати відвідування домашніх господарств відповідно до специфічних

інструкцій, які їм видано.

цього спочатку вибирає будинок за принципом випадковості

у кварталі односімейних чи багатоквартирних будинків. Після чого

він обходить будинки згідно з правилами, які забезпечують випадковий

вибір решти респондентів. Відвідується кожний «енний» будинок,

почергово робляться повороти вліво і вправо, спеціально передбачено

випадки, коли інтерв'юер потрапляє на вже «відпрацьований» будинок.

56. Особливості здійснення розшарувального та випадкового відборів елементів вибірок під час маркетингових досліджень.

Простий випадковий відбір

Цей відбір здійснюється за методом лотереї або за таблицею

випадкових чисел. Важлива мета випадкового відбору - це уникнути

суб'єктивних суджень, а звідси - і зміщень, які виходять з особистого

відбору одиниць вибірки.

За методом лотереї кожний елемент сукупності ідентифікують

за допомогою бланка із зазначеним на ньому числом. Бланки вкла-

дають в урну, добре перемішують, потім виймають з урни доти, поки

не отримають бажаного розміру вибірки. Після кожного відбору

бланк повертають знову в урну для збереження тієї самої ймовірності

відбору для всіх бланків.

Другий метод полягає у використанні таблиць випадкових чисел,

які спеціально розроблено для вибіркового дослідження. Деякі з цих

таблиць знаходяться у додатках підручників зі статистики. Кожний

елемент сукупності визначають числом. Числа відбирають з таблиці

будь-яким систематичним способом (по горизонталі, по вертикалі,

по діагоналі та т.д.), і ті одиниці сукупності, числа яких збігаються

з випадковими числамн таблиці, включають у вибірку.

Використання обох методів обмежується здебільшого невеликими

сукупностями.

Розшарувальний (стратифікаційний) випадковий відбір

Він зумовлює поділ досліджуваної сукупності на групи зі

схожими характеристиками. У кожній такій групі населення є більш

однорідним. ніж у сукупності, і це значно підвищує точність вибірки

й дає можливість виявити та оцінити думки кожної групи. Також

треба мати на увазі, шо розшарування сукупності провадиться лише

за значної варіації міркувань, суджень, оцінок людей різних груп.

Поширеними є такі ознаки розшарування сукупності: за статтю,

віком, розміром сім'ї, належністю до певної соціально-економічної

групи та ін. Надто велика кількість шарів або груп населення може

значно погіршити дослідження та процес обробки результатів, тому

слід визначити найбільш важливі ознаки розшарування.

Для розшарувального відбору одиниць вибірки використовують

два методи:

1) однакова вибіркова доля (пропорційний відбір);

2) змінна вибіркова доля (оптимальний або непропорційний відбір).

Пропорційний відбір має місце тоді, коли з кожної групи

сукупності відбирають однакові частки. Необхідність у цьому може

виникнути тоді, коли У дослідника є мало достовірної інформації про

сукупність.

Невропорцій ний відбір здійснюється у випадках, коли середнє

значення та дисперсія значно відрізняються у групах сукупності, тому

з однієї групи беруть більшу вибірку, ніж з іншої, згідно з існуючою

мінливістю всередині груп.

56. Особливості здійснення серійного, територіального та багатофазового відборів елементів вибірок під час маркетингових досліджень.

cері'иvнии й ввіІлДбіір

Цей відбір має місце тоді, КОЛИ дослідники концентрують свою

увагу на порівняно малому числі груп людей, об'єднаних за певною

ознакою. У межах відібраних випадкових груп вибираються одиниці

вибірки. Цей метод вибіркового дослідження є особливо доцільним

тоді, коли сукупність є дуже розпорошеною на великій території.

у США метод серійного відбору відомий як територіальний

відбір та використовується у поєднанні з картами. Для цього великі

області можуть бути поділені на декілька маленьких районів або

ділянок, із яких робиться випадковий відбір, і потім досліджується

кожна одиниця вибірки. Наприклад, серійний відбір для дослідження

ефективності роботи магазинів.

Багатофазовий відбір

Цей метод не слід плутати з багатостадійним відбором. Якщо

під час багатостадійного відбору на різних етапах відбираються різні

типи одиниць відбору (області, міста, виборчі округи, квартали, індивіди), то за багатофазним методом відбирається той самий тип

одиниці відбору, але до деяких із них висувається вимога щодо

збільшення інформації, порівнюючи з іншими. Усім членам вибірки

ставляться певні запитання, але перед підвибіркою - більш деталі-

зовані. Наприклад, опитування усіх респондентів за всіма аспектами

дослідження може призвести до непотрібних витрат, а також до

можливого зниження ефективності роботи інтерв'юерів та надійності

відповідей респондентів. Крім зниження витрат, цей метод дозволяє використовувати

головну вибірку як основу для відбору подальших підвибірок, які

зазнають більш детальних та чисельних досліджень. Багатофазовий

відбір може додатково забезпечити інформацією, потрібною для роз-

шарування сукупності, та як орієнтир для вибору оптимальних вибір-

кових частин.

64.Розшарувальний(стратифікаційний) випадковий відбір: зумовлює поділ дослід жувальної сукупності на групи зі схожими характеристиками. Розшарування сукупності проводиться лише за значної варіації міркувань, суджень, оцінок людей різних груп. Основні ознаки розшарування сукупності це: за статтю, віком, розміром сім’ї , належністю до певної соціальної групи. Для цього відбору одиниць вибірки використовують два методи: однакова вибіркова доля та змінна вибіркова доля.

Квотний відбір: передбачає відбір, коли зміщення, які виникають із невірогідного методу відбору, контролюються певною мірою розшаруванням генеральної сукупності на групи та встановленням квот для кожної групи. Цей вибір проводиться двома етапами, а саме: спочатку вибирають регіони, а потім міста в них. Існує два широких типи контрольних механізмів для відбору квот: незалежний контроль та взаємозалежний контроль. Метод квотами має низку недоліків, а саме: отримана вибірка іноді буває репрезентативною за двома факторами: професія та освіта, по-друге іноді інтерв’юери уникають деяких кіл людей при опитуванні, через особисту антипатію. А також квотний метод не дає можливості оцінити вибіркову помилку в отриманих даних. Переваги: швидкість, економічність та простота використання. Вибір квотами є дешевим, метод простий для використання тому що не залежить від наявності відповідної бази для вибірки. Цей вибір є гнучким.

65. Квотний відбір: передбачає відбір, коли зміщення, які виникають із невірогідного методу відбору, контролюються певною мірою розшаруванням генеральної сукупності на групи та встановленням квот для кожної групи. Цей вибір проводиться двома етапами, а саме: спочатку вибирають регіони, а потім міста в них. Існує два широких типи контрольних механізмів для відбору квот: незалежний контроль та взаємозалежний контроль. Метод квотами має низку недоліків, а саме: отримана вибірка іноді буває репрезентативною за двома факторами: професія та освіта, по-друге іноді інтерв’юери уникають деяких кіл людей при опитуванні, через особисту антипатію. А також квотний метод не дає можливості оцінити вибіркову помилку в отриманих даних. Переваги: швидкість, економічність та простота використання. Вибір квотами є дешевим, метод простий для використання тому що не залежить від наявності відповідної бази для вибірки. Цей вибір є гнучким.

61. Багатостадійний відбір: метод передбачає процес відбору на двох та більше послідовних стадіях. На кожній стадії виконується вибірка і так доки, поки не будуть відібрані кінцеві одиниці вибірки. Цей метод вибіркового дослідження доцільний у випадку великого розпорошення сукупності.

Багатофазовий відбір: відбирається той самий тип одиниці відбору, але до деяких із них висувається вимога щодо збільшення інформації, порівнюючи з іншими. Усім членам вибірка ставляться запитання, але перед підвибіркою більш деталізовані. Цей метод дозволяє знизити витрати та використовувати головну вибірку як основну для відбору подальших підвибірок, які зазнають більш детальних та чисельних досліджень. Цей метод додатково може забезпечити інформацією, потрібною для розшарування сукупності.

63. Неймовірнісний відбір: цей метод існує на основі суб’єктивних міркувань дослідника.існує 5 методів такого відбору: випадковий маршрут, послідовний відбір, відбір квотами, «снугова куля», метод зручності. Причини, які змушують відмовитися від застосування методу випадкового формування вибірки можуть бути: значний географічний розкид респондентів, наявність респондентів, з якими важко зв’язатися , до вибірки повинні потрапити важливі респонденти.

62. «Грубка снігу» (снігова куля) Цей тип складний за своєю методикою. Об'єднуємо респондентів у групи по двоє-троє, даючи змогу обговорити проблему протягом 5 хв. Наступний крок - об'єднання маленьких груп по дві, а згодом - в одну-дві великі, щоб поступово, аналізуючи складне питання, зібрати достатньо матеріалу та спільно вирішити проблему.