§ 2. Види фінансового контролю

Контроль як специфічна за характером діяльність має склад­ну структуру і виявляється у різних аспектах, що обумовлює його різноманітні характеристики.

Однією з важливих ознак класифікації фінансового контро­лю є форма його здійснення. Із позицій філософії зміст і форма є загальними категоріями, що відображають взаємозв'язок двох сторін будь-якого предмета чи явища, причому зміст є визначальною стороною предмета, а форма – засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту. Ці принципи дають об'єктивні підстави для створення дієвої си­стеми органів фінансового контролю та розробки його розгорну­тої класифікації за видами.

Так, залежно від характеру взаємовідносин і суб'єкта фінансовий контроль можна поділити на внутрішній і зовнішній. При внутрішньому контролі суб'єкт і об'єкт належать до однієї системи, а при зовнішньому суб'єктом контролю є орган, що належить до іншої системи, ніж об'єкт. Внутрішній фінансовий контроль – це самоконтроль організацій, підприємств, установ як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є елементом управління організацією і тому проводиться на її розсуд на осно­ві рішень даної організації. Зокрема, внутрішнім контролем мож­на назвати внутрішній аудит.

Відповідно, зовнішній контроль здійснює сторонній орган, уповноважений на компетентні дії у сфері перевірки стану дотри­мання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансо­вих відносин. У його проведенні беруть участь як органи загаль­ної компетенції, так і спеціальної у сфері фінансових відносин.

За часом проведення фінансовий контроль поділяється на попередній, поточний та наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи безперервний характер контролю.

В умовах переходу до ринкових відносин дедалі важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Його здійснюють на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових пи­тань, у тому числі на стадії розробки й прийняття законів та актів органів місцевої влади і місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності, насамперед – бюджетів на поточні роки. Попередній контроль проводять на основі глибокого аналізу й розрахунків фінансових результатів, що сприяє об'єктивності оцінки доцільності прийняття або неприйняття певних рішень у сфері фінансової діяльності, дотриманню фінансової дисциплі­ни тощо. Як приклад попереднього фінансового контролю можна назвати парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період, що їх проводять у Верховній Раді України за представленим Кабінетом Міністрів України проектом Основних напрямів бюджетної політики (Бюджетною резолюцією).

У межах своїх повноважень Рахункова палата України здійснює експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань державного бюджету і фінансів України. Також фахівці Рахункової палати аналізують і дослі­джують порушення і відхилення бюджетного процесу, готують і вносять до Верховної Ради України пропозиції щодо їх усунен­ня, а також удосконалення бюджетного законодавства загалом.

Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Його здійснюють під час фінансово-господарських операцій, тому він охоплює короткі проміжки часу. Спираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку й інвентаризацій, поточний контроль чаї змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюються, запобігати збиткам і втратам. Він має систематичний харак­тер і чинить найбільший вплив на процес формування й вико­ристання фінансових ресурсів.

Наступний фінансовий контроль характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюють після вико­нання фінансових операцій за певні проміжки часу шляхом ви­вчення даних обліку та звітності, планової нормативної докумен­тації. Контролю підлягають фактичні справи, дійсна наявність коштів і матеріальних цінностей. Цей вид фінансового контро­лю допомагає масштабно оцінити позитивні та негативні аспек­ти фінансової діяльності підприємств, установ, певних галузей та економіки загалом. Він дає змогу всебічно проаналізувати на­громаджений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.

Застосування всіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку надає фінансовому контролю систематичності й підвищує його ефективність.

Фінансовий контроль за формами проведення поділяють на ініціативний та обов'язковий. Ініціативний фінансовий кон­троль здійснюють на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх органів, перед­усім аудиторських організацій. Його метою є перевірка дотри­мання суб'єктом господарювання фінансової дисципліни й оптимізація руху фінансових потоків, економія ресурсів та, як правило, мінімізація оподаткування.

Обов'язковий фінансовий контроль проводять переважно за участю органів державної або місцевої влади, хоча в деяких випадках він може передбачати участь і недержавних фінансо­вих контролерів (особливо у сфері діяльності фінансово-кредит­них установ). Контроль здійснюють на підставі встановлених чинним законодавством вимог та компетенції уповноважених органів (наприклад, органів Державної податкової служби або Контрольно-ревізійної служби України, для яких, зокрема, передбачено терміни проведення перевірок та ревізій залежно від обсягів господарської діяльності підконтрольних суб'єктів). Підставою проведення обов'язкового контролю можуть бути і рішення компетентних державних органів (суду, прокуратури, ін­ших органів держави) з метою з'ясувати дотримання законності, встановити істину під час судового слідства тощо. Залежно від суб'єктів контролю виокремлюють державний, внутрішньогосподарський, відомчий, аудиторський контроль, контроль фінансово-кредитних установ. Державний фінансо­вий контроль здійснюють органи державної влади, насамперед законодавчої й виконавчої; він спрямований на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпорядкування. Як приклад державного контролю можна назвати діяльність Ра­хункової палати України.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці й аналізі фактично­го стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовір­ності фінансової звітності, функціонування системи внутріш­нього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінку викладають у звіті. Компетенцією проводити держав­ний фінансовий аудит наділено органи Контрольно-ревізійної служби та Рахункову палату.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління. Він спрямований на забезпечення законності та фінансової дисципліни як підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями, так і всередині відомства. Робота контрольно-ревізійних підрозділів перебуває під наглядом Міністерства фінансів України. Не рідше ніж раз на рік міністерства іі відомства інформують уряд держави про стан контрольно-ре­візійної роботи. Основними завданнями відомчого фінансового контролю є контроль за виконанням державних завдань, еконо­мним витрачанням матеріальних і фінансових ресурсів, збере­женням державної власності, правильністю ведення бухгалтер­ського обліку, станом контрольно-ревізійної роботи, боротьба з приписуванням, безгосподарністю, марнотратством і надмір­ностями.

Деякі міністерства й відомства України здійснюють позавідомчий контроль. Так, Державна митна служба України контро­лює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводять економічні служби підприємств, установ, організацій (бухгалтерії, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування тощо). Він супро­воджує повсякденну фінансово-господарську діяльність. По­садовою особою, яка безпосередньо відповідає за дотримання фінансової дисципліни й організовує проведення внутрішньогос­подарського контролю, є головний бухгалтер. Разом із керівни­ком підприємства він у встановлених законодавством випадках несе відповідальність за порушення фінансового законодавства, за правильність і повноту фінансових документів. Головний (старший) бухгалтер має право другого підпису на фінансових документах, що створює правові підстави для перерахування або зарахування коштів на відповідні рахунки або відпускання чи витрачання товарно-матеріальних цінностей.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, уповноважені суб'єктами господарювання на це. Аудит можуть проводи­ти як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за рішенням органу державної влади. Можливість здійснення аудиторського контролю передбачено прийнятим 22.04.1993 р. ЗУ «Про ауди­торську діяльність» (зі змінами). Аудиторська діяльність є ви­ключною, має професійний характер.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть нада­вати усно або письмово з оформленням довідки й інших офі­ційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляють експертним висновком чи актом. На відміну від результатів ревізій або перевірок, аудиторський висновок не мо­же бути підставою для застосування санкцій за порушення фінансової дисципліни. Він є, по-суті, моніторингом фінансової діяльності суб'єкта аудиту. Витрати на проведення аудиту відносять до власних витрат підприємства, тому вони задовольняють інтереси і держави, і недержавних суб'єктів господарювання, оскільки не передбачають витрат бюджетних коштів.

Законодавство передбачає випадки, коли проведення ауди­ту є обов'язковим:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, това­риств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності й виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утри­муються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання з річним господарським оборотом менш як 250 неоподатковуваних міні­мумів проводиться раз на три роки;

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних то­вариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3. перевірки емітентів цінних паперів;

4. перевірки державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації й інших змінах форми власності;

5. порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Муніципальний фінансовий контроль – вид недержавного фінансового контролю, який полягає в організації та здійсненні контролю за формуванням, розподілом і використанням коштів місцевого бюджету і комунального майна. Об'єктами контролю є підприємства, установи, організації, які сплачують платежі до місцевого бюджету, отримують і використовують його кошти, управляють комунальним майном, або якщо майно перебуває у них у повному господарському віданні. Суб'єктами є місцеві ради, їх виконавчі органи, створювані органами місцевого само­врядування контрольні комісії.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій органів можна розрізнити такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний. Стратегічний фінансовий контроль спрямований на вирішення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньо­му, а тактичний вирішує поточні питання їх фінансової діяль­ності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на контроль на місцях, або виїзний контроль (контрольні органи виконують контрольні дії безпосередню на ні (контрольному об'єкті), та дистанційний, або безвиїзний контроль (суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку).

За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль бу­ває бюджетний, податковий, валютний, кредитний, страховий, інвестиційний тощо.

Аналіз іноземної практики дає змогу говорити також про поділ фінансового контролю на парламентський, адміністратив­ний, судовий, банківський.