§ 5. Наука фінансового права

Поряд з іншими аспектами дослідження фінансове право можна розглядати і як галузь юридичної науки. Наука фінансового права становить сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, пра­вові підгалузі й інститути, що входять до його складу. Предме­том фінансового права як науки є його гносеологія, а також осмислення й дослідження проблем і перспектив удосконален­ня цієї галузі.

Фінансове право як галузь права матеріалізується у фінансово-правових нормах, принципах, методах; наука фінансово­го права матеріалізується в узагальненнях, оцінках, висновках, концепціях, нових поняттях і категоріях; у теоріях і доктринах, що відображаються у статтях, монографіях, навчальних посіб­никах та підручниках із фінансового права.

Як і будь-яка інша наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет дослідження і понятійно-категорійний апарат, власний зміст. З іншого боку, вона є частиною юридичної науки. Предметом науки фінансового права є вся сукупність знань про фінансове право та публічну фінансову діяльність (діяльність держави й органів місцевого самоврядування), хоч це знання різного роду.

Як одна з юридичних наук наука фінансового права вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації щодо його вдосконалення. Завданнями науки фінансового права є також вивчення фінансового законодавства інших держав порівняльний аналіз і використання позитивного досвіду для вдосконалення практики оновлення фінансово-правових актів тим паче, що на порядку денному в сфері публічної фінансової діяльності й досі залишається реформування податкового законодавства, законодавства про відносини у сфері державного кредиту, регулювання ринків фінансових послуг тощо.

Можна цілком погодитися з думкою про те, що матерія фінансового права – це живий організм, який потребує постійної уваги як практика-законодавця, так і теоретика-вченого, оскільки лише всебічне вивчення процесів, що відбуваються у фінансовому праві, дасть змогу об'єктивно оцінити стан даної галузі.

Фінансовому праву як науці притаманний ряд особливостей. Це суспільна наука, відповідно, вона підпадає під різноманітні деформації та політичний тиск, особливо у сфері дослідження практичного досвіду правозастосовної діяльності органів управління у сфері фінансів.

Наука фінансового права як юридична наука досліджує цілий ряд фінансових явищ і понять, що за своєю природою є предметом дослідження економіки та фінансів. Отже, понятійно-категорійний апарат фінансової науки та науки фінансового права значною мірою тотожний. На цю особливість не раз звертали увагу видатні учені-фінансисти: В. А. Лебедев, Ю. А. Ровінський, Л. К. Воронова, О. Н. Горбунова, А. І. Худяков, П. С. Пацурківський. Наука фінансового права вивчає фінансово-правові явища, які за своєю юридичною природою є публічно-правовими і мають місце у сфері публічних фінансів. Сфера приватних фінансів – це предмет дослідження цивільного права, там застосовується диспозитивний метод правового регулювання. Хоча в науці фінансового прав останніми роками точаться активні дискусії щодо можливості розширення предмета фінансового права за рахунок регулювання приватних фінансів та фінансових потоків.

Віддаючи належне значенню науки про фінанси як такої, що вивчає економічний базис, не можна забувати про необхідність вивчення закономірностей власне надбудови, про активну твор­чу роль права. Тому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, неприпустимо підміняти ана­ліз правової дійсності викладом окремих положень науки про фінанси, розмивати юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин при дослідженні їх економічного змісту. Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи апарат останньої, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і суспільних відносин, які вини­кають у процесі такої діяльності, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-пра­вового дослідження, метод звернення до інших наук, метод ста­тистичної обробки фактичного матеріалу та ін. При дослідженні фінансово-правових явищ необхідно розуміти значення провід­них принципів – об'єктивності та історизму. Це дає змогу не створювати однобічних наукових теорій та концепцій, що не ві­дображатимуть об'єктивної реальності.

Серед видатних учених XIX ст., котрі зробили помітний внесок у становлення й розвиток науки фінансового права, можна назвати М. М. Сперанського (праця «План фінансів», підготов­лена у 1810 p.), М. І. Тургенева («Досвід теорії податків», 1818), М. Ф. Орлова («Про державний кредит», 1832), І. Я. Горлова («Теорія фінансів», 1841). Саме вони заклали підвалини фінансової науки. У другій половині XIX – на початку XX ст. дослі­дженнями у сфері фінансів видатні вчені В. Лебедев («Фінансо­ве право», 1882), І. Озеров («Основи фінансової науки. Вчення про звичайні доходи», 1909), І. Тарасов («Нарис науки фінансо­вого права», 1883), М. Алексеєнко, С. Іловайський («Підручник фінансового права», 1904), Д.Львов («Курс фінансового пра­ва», 1887), І. Янжул («Основні начала фінансової науки: вчення про державні доходи», 1899) та ін. вивели фінансове право на нову площину і сприяли його виділенню в окрему правову га- лузь. Тоді ж з'явилися перші підручники з фінансового права (деякі з них нині перевидано).

У XX ст. фінансове право набуло подальшого розвитку. При цьому найбільшого розкриття набуло бюджетне право, норми 11-ого були максимально висвітлені в чинному законодавстві ( ІЧ'Р, передусім у Конституціях. У контексті цього правового Інституту, що входить до фінансового права, слід назвати вчених А. М. Гурвича («Бюджетне право за законодавством РРФСР», І9 18) та А. А. Алексеева («Бюджетне право народного представництва», 1918).

У 1940 р. було опубліковано перший підручник з фінансового права, тоді ж з'явилася і надзвичайно важлива праця Ю. А. Ровинського «Предмет радянського фінансового права». У 1950– 1960-х pp. було завершено розробку теорії соціалістичного фінансового права з чітким акцентом на дослідженні питань бюджету, бюджетних відносин і бюджетного процесу. Суттєвий внесок у виділення фінансового права в окрему галузь права та визнання за нею специфічного предмета і методу правового регулювання зробили відомі вчені-юристи С. І. Вільнянський, Л. К. Воронова, Н В. Безчеревних, М. М. Піскотін, Є. О. Ровинський, Н. І. Хімічева, С. Д. Ципкін, О. М. Горбунова, Н. А. Куфакова.

Серед провідних науковців у галузі фінансового права, що активно впливають на розвиток науки, вдосконалення категорій­ного апарату, вирішення методологічних завдань, що постають перед цією галуззю права, слід назвати представників російської школи – Д. В. Вінницького, С. В. Запольського, О. Ю. Грачову, С. Г. Пепеляєва, 1.1. Кучерова, І. В. Рукавишникову, М. В. Кара- еьову, М. В. Івлієву, О. В. Покачалову, Д. М. Щьокіна та багатьох інших.

Що стосується вітчизняної школи фінансового права, то перехід до ринкової економіки, курс на яку проголосила незалеж­на Україна, порушив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, починаючи від її предмета та методу і закін­чуючи окремими інститутами, категоріями й поняттями. Існування рівнозначних форм власності уточнило предмет фінансового права, оскільки пануванню державних фінансів у фінансовій системі держави настав край і їх розглядають лише у взаємозв'яз­ку з фінансами приватними.

Нині можна говорити про те, що українська наука фінансового права пройшла первісний етап формування і перебуває у стадії динамічного розвитку. Серед провідних учених слід назва­ти JI. К. Воронову – академіка Академії правових наук України, професора Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З її ім'ям пов'язують формування вітчизняної школи фі­нансового права. Зокрема саме завдяки їй в Україні вперше з'явилися ґрунтовні підручники й навчальні посібники з фінансового права. Вона ж підготувала вісьмох докторів наук з фінан­сового права, що захистилися в Україні з моменту здобуття нею незалежності.

У працях професора П. С. Пацурківського – декана юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича – ґрунтовно розроблено питання теорії фі­нансового права, його предметно-методологічні засади, запро­поновано нові погляди на природу фінансових відносин тощо.

У 2002 р. у працях доктора юридичних наук Л. А. Савчен­ко – проректора з наукової роботи Міжнародного європейського університету – набула наукового розвитку тема організації фінансового контролю – фінансово-правового інституту, що пронизує всю фінансову діяльність суб'єктів фінансово-правових відносин. Відтоді в багатьох роботах автора питання фінансово­го контролю, державного аудиту, міжнародних стандартів у зазначеній сфері ґрунтовно досліджено й розкрито.

Перестали бути науковою «цілиною» й інститути податково­го права, фінансового контролю, банківської діяльності. Так, усі розуміють значення податків для формування дохідної частини бюджету, однак формування податкової системи держави має бути відпрацьовано на певних категорійних поняттях. Наукову базу в сфері податкових відносин заклав М. І. Кучерявенко, док­тор юридичних наук, професор Національної юридичної акаде­мії ім. Ярослава Мудрого, член-кореспондент АПрНУ. Із 2002 р. почала виходити його багатотомна монументальна праця, пов'я­зана з дослідженням податків, – «Курс податкового права». Він також автор підручників із податкового права, за якими в Украї­ні навчають студентів юридичних вишів. Правовим проблемам регулювання обов'язкових платежів присвячено дослідження доктора юридичних наук Н. Ю. Пришви, яка очолює кафедру конституційного та адміністративного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

У сфері банківської діяльності здійснено докторські дослідження автора даного підручника й Т. А. Латковської. Доктор юридичних наук Є. О. Алісов, декан факультету НЮАУ ім. Яро­слава Мудрого, розкрив у своїх працях особливості грошово­го обігу. Професор Львівського національного університету їм. І. Франка І. Б. Заверуха досліджувала проблеми державного боргу України. Доктор юридичних наук А. А. Нечай – пробле­ми правового регулювання публічних фінансів та публічних ви­датків. Проблемі місцевих фінансів присвячено численні дослі­дження кандидата юридичних наук О. А. Музики - Стефанчук. Проблеми фінансово-правової відповідальності розкрито в док­торській дисертації А. И. Іванського. Правовий статус розпоряд­ників бюджетних коштів досліджується у працях Н. Я. Якимчук.

В Україні захищено більше 100 кандидатських дисертацій Із проблем фінансового права та окремих його інститутів, готу­ють нових кандидатів і докторів наук. Доцільно зауважити, що дослідження фінансово-правових відносин є актуальною темою не лише для вивчення у вищих навчальних закладах. Фахівці - практики добре розуміють, що впровадження фінансових зако­ні и, формування сучасної системи міжбюджетних, податкових відносин, діяльності у кредитно-фінансовій сфері потребують «кісного наукового підґрунтя. Саме тому останніми роками знач­но зросла кількість і якість дисертаційних досліджень, що їх ідійснюють не лише науковці, а й практики.