Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
F-NANSI_TA_F-NANSOVE_PRAVO_UKRApNI2222.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
1.14 Mб
Скачать

§ 3. Суб'єкти фінансового права та фінансових правовідносин

Характеризуючи фінансове право та правовідносини у сфері публічної фінансової діяльності, не слід ототожнювати їх суб'єктів. Предметом регулювання фінансового права є відносини у сфері публічної фінансової діяльності. Регулюючи такі відносини, фінансове право визначає права та обов'язки їх учасників – юридичних і фізичних осіб, що беруть участь у публічній фінан­совій діяльності. Отже, такі учасники є суб'єктами фінансового права. Фінансово-правові норми екстраполюються у конкрет­них суспільних відносинах, які внаслідок правореалізації стають фінансовими правовідносинами.

Відповідно, суб'єкти фінансового права можуть бути здебільшого суб'єктами конкретних фінансових правовідносин. Можна сказати, що суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і кон­кретне.

Разом із тим не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин. До уваги необхідно бра­ти правосуб'єктність у фінансовому праві. Суб'єктами права є фізичні або юридичні особи, поведінку яких регулюють норми права за наявності в них ознак правоздатності й дієздатності. Поняття організації або юридичної особи у правовідносинах, у тому числі фінансових, є досить широким. Усім суб'єктам тако­го роду властива організаційна єдність, яка й дає підстави нази­вати їх організаціями. Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділено: державу загалом; державні органи, що діють як окремі утворення в межах установленої компетенції; ор­гани місцевого самоврядування; підприємства, установи (зокре­ма бюджетні), об'єднання тощо. Тобто в багатьох випадках мова йде про те, що одним із суб'єктів фінансової правовідносини є публічна юридична особа. У своїх взаємовідносинах та у відносинах із громадянами юридичні особи – це єдиний суб'єкт, вну­трішня структура якого не має значення для осіб, що вступають із ним у відносини.

Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, реалізовувати їх та відповідати за це, що суперечить установленим правовим нор­мам. Правосуб'єктність охоплює правоздатність та дієздатність. Отже, суб'єктами фінансового права є фізичні або юридичні осо­би, поведінку яких регулюють норми фінансового права за наяв­ності в них ознак правоздатності й дієздатності.

Правоздатність – це здатність бути носієм прав та обов'язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і роз­мірах, установлених законом. Усі громадяни щороку подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про і ній майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Дієздатність – це здатність самостійно реалізовувати пра­на й обов'язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід за­значити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізовувати свої обов’язки зі сплати податків) не раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України – 16 років) і зареєстровується у податковій інспекції за місцем проживання як плат­ник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадя­нин - суб'єкт фінансового права не завжди є суб'єктом фінансових правовідносин.

Суб'єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб'єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов'язки, що виникли внаслідок вступу правосуб'єктної особи у правовідносини.

Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративно - територіальні утворення, юридичні особи – підприємства й організації всіх форм власності, громадські організації, установи, Гобі о колективні суб'єкти та громадяни індивідуальні суб'єкти.

Держава як суб'єкт фінансового права. Держава діє в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це можуть бути органи загальної компетенції – Верхо­вна Рада України, Кабінет Міністрів України – або органи спе­ціальної компетенції у сфері фінансової діяльності – Державне казначейство, Державна податкова служба, НБУ тощо. Водно­час у фінансових відносинах держава може бути суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це притаманне мі,к народній діяльності держави, передусім для відносин у сфе­рі державного кредиту (зокрема, коли Україна отримує кошти у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо).

Колективний та індивідуальний суб'єкти фінансового права. У фінансових правовідносинах бере участь значна кількість. колективних суб'єктів фінансового права. Наприклад, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування – сільські, селищні й міські ради відповідно до компетенції, встановленої Конститу­цією України, — затверджують бюджети відповідного рівня й контролюють їх виконання. Кабінет Міністрів України в межах конституційних повноважень розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, по­дає до парламенту звіт про його виконання. Рахункова палата здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бю­джету України та їх витрачанням. Рада НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її провадженням.

Широке коло учасників фінансових відносин-колективних суб'єктів становлять підприємства, установи й організації всіх форм власності. З одного боку, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів фінансуються бюджетні установи, з іншо­го – майже всі підприємства й організації є платниками подат­ків, зборів, обов'язкових платежів. Вони беруть активну участь у відносинах у сфері банківської діяльності. Юридичні особи – суб'єкти господарювання відіграють важливу роль у публічній фінансовій діяльності, оскільки переважно саме за їх рахунок відбувається мобілізація фінансових ресурсів. Водночас некомерційні організації (наприклад, бюджетні установи) отриму­ють із бюджету асигнування для забезпечення своєї діяльності.

Індивідуальними суб'єктами фінансового права, як зазначалося, є фізичні особи-громадяни України, іноземні грома­дяни й особи без громадянства. Визначальною є їхня роль у по­даткових та кредитно-розрахункових відносинах, у яких беруть участь кредитно-фінансові установи. Зокрема, фізичні особи незалежно від громадянства зобов'язані сплачувати податки й обов'язкові платежі до централізованих фондів із доходів, джерело походження яких перебуває в Україні. У даному контексті визначальним буде принцип резиденства (перебування на те­риторії держави протягом календарного року сумарно 183 дні). Згідно з чинним законодавством громадяни мають право відкривати рахунки в національній та іноземній валюті у кредит - но-фінансових установах, що мають відповідний дозвіл на здійснення валютних операцій.

Отже, суб'єкти фінансового права – це юридичні й фізичні особи, які мають правосуб'єктність, а суб'єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник цих правових відносин.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення фінансово-правової норми. У чому поля­гають особливості фінансово-правових норм?

  1. Які види фінансово-правових норм?

  2. Яка структура фінансово-правової норми?

  3. Що таке фінансові правовідносини?

  4. Які особливості фінансових правовідносин?

  5. Що таке суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасни­ків фінансових відносин?

  6. Які підстави виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин?

  7. Чому фінансові відносини можуть існувати лише у формі правовідносин?

  8. У чому полягає різниця між поняттями «суб'єкт фінансово­го права» та «суб'єкт фінансових правовідносин»?

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]