Питання для самоконтролю

1. Що таке публічна фінансова діяльність?

2. Які принципи публічної фінансової діяльності держави?

3. Які основні методи можуть застосовуватися при фінансовій діяльності держави та органів місцевого самоврядування?

4. Які органи загальної компетенції у сфері фінансової діяль­ності держави існують?

5. Назвіть органи, наділені спеціальною компетенцією у сфері фінансів.

6. Чи гарантує чинне законодавство України фінансову базу для місцевого самоврядування?

7. Що таке місцеві фінанси? Яке їх значення?

8. Назвіть принципи Європейської хартії місцевого самовряду­вання у сфері фінансів.

9. Які існують міжнародні організації, що діють у сфері фінан­сових та валютно-кредитних відносин та до яких входить Україна?

Глава З ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА

Гроші – це тіло, відчуження якого є засобом і водночас мірилом праці й через яке люди та народи здійснюють взаємний обмін.

А. Сміт

Фінансове право як галузь права

Право – це особлива форма соціального регулювання, що має певне цільове спрямування. Однією з основних цілей права є сприяння досягненню діалектичної взаємодії об'єктивно зумовлених соціальних інтересів (як приватних, так і публічних) у процесі їх реалізації у будь якій формі соціальної взаємодії. Такою формою останньої може бути держава. При цьому правові норми є засобами реалізації соціальних цілей.

Система права – це багатогранне правове явище, яке охоплює різні за змістом та обсягом структурні елементи. Саме вони, починаючи від норм права, що утворюють інститути та галузі права і формують цілісну систему права. С. С. Алексеев зазначає, що «норма, взята окремо, поза зв'язком з іншими нормами, не може регулювати суспільних відносин. Системність – найважливіша властивість права як регулятора суспільних відносин в окремої норми відсутня». Поділ системи на окремі структурні елементи пояснюється значним розмаїттям суспільних відносин, що їх вона відображає й регулює.

Системність суспільних відносин надає праву відповідних системних ознак, зумовлює його структуру. Теорія права визна­чає основним елементом системи права галузь права, що стано­вить найширше об'єднання правових норм, які регулюють роз­маїття певного виду суспільних відносин. На відміну від інших елементів системи права, галузь права має певну автономію: здатна самостійно функціонувати у загальній системі права.

Разом із тим галузь права – це відносно самостійний підроз­діл системи права, який складається з правових норм, що ре­гулюють якісно специфічний вид суспільних відносин. Галузь права становить відокремлену сукупність юридичних норм, інститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини, відобра­жає більш високий рівень системотвірних зв'язків, характеризу­ється певною цілісністю та автономністю.

Будь-яка галузь права має самостійний предмет та метод (методи) правового регулювання. Фактично це основні елемен­ти, за якими можна відгалужувати окремі правові галузі в систе­мі права. Дехто з теоретиків вважає, що метод правового регулювання об'єднує об'єктивні й суб'єктивні моменти, має стосовно предмета додатковий (процесуальний) характер та є юридич­ним критерієм виокремлення галузей права. У теорії права пре­валює позиція, згідно з якою предмет та метод правового регу­лювання становлять галузевий юридичний режим регулювання суспільних відносин.

Характеризуючи галузі права, слід також згадати таке поняття, як «юридичний режим», під яким розуміють особливу цілісну систему регулятивного впливу, що їй властиві специфіч­ні прийоми регулювання – особливий порядок виникнення й формування змісту прав та обов'язків, їх здійснення, специфіка санкцій, способів їх реалізації, а також дія єдиних принципів, загальних положень, що поширюються на певну сукупність норм. Кожна галузь права з юридичної точки зору вирізняється у правовій системі саме таким режимом регулювання.

Фінансове право – це самостійна галузь права, що ста­новить сукупність правових норм та відзначається власним юридичним режимом.

Фінансове право – публічна галузь права. Ще наприкінці XIX ст. талановитий учений, популяризатор фінансової науки І.І. Янжул писав, що фінанси та їх організації мають величезне політичне значення, справляючи не лише опосередкований, а й безпосередній вплив на весь державний устрій та управління. Фінанси є мірилом добробуту країни, цивілізації.

Сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що їх застосовують у фі­нансах, відображають державну політику і можуть дещо різни­тися від суто «юридичних» законів. Основний акт у сфері фінан­сів – закон про Державний бюджет. Це не виклад правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виокремлення галузі права було назва­но політичну зацікавленість держави в самостійному регулю­ванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність.

Публічне право як право організації державного управління вимагає від тих, до кого воно застосовується, свідомо сприяти загальним інтересам, тоді як приватне право дає можливість людині прагнути досягнути індивідуальних цілей і спрямоване лише на встановлення таких обмежень індивідуальних дій, унаслідок яких останні сприяли б загальним інтересам. Л. І. Петражицький у праці, присвяченій питанням теорії права та держави, зазначав, що вищий поділ юридичних наук має виходити не з поділу права на приватне та публічне і взагалі не з поділу права на різновиди, а з поділу наукових тез, що встановлюються різ­ними науками, які стосуються права, відносно предметів їх ви­вчення а з природою наукових тез (відповідних суджень). Хоч слід зауважити, що питання поділу галузей права на публічну та приватну досліджували не лише представники юриспруденції. Ф. А. Хаєк, член Британської академії та лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 року, в своїх працях із політичної філо­софії зазначав, що відмінність між універсальними правилами гідної поведінки та правилами організації державного управлін­ня тісно пов'язана з відмінністю між приватним і публічним правом.

Фінансове право як частина національної системи права має ряд ознак, що об'єднують цю галузь права з іншими. До таких ознак належать формальна визначеність, зовнішня форма, системність, нормативні приписи, обов'язковість тощо.