- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
Прикметник
Початкова форма – Н.в. одн. чол. роду.
Лексико-граматичний розряд:
основні: відносні, якісні, присвійні, порядкові;
проміжні: відносно-якісний, присвійно-якісний, присвійно-відносний.
Ступінь порівняння для якісних: вищий, найвищий.
Форма прикметника:коротка (дрібен), повна: стягнена (зелене), нестягнена (зеленеє).
Граматичні ознаки: рід, число, відмінок.
Тип відмінювання: тверда, м’яка, мішана група.
Синтаксична функція у реченні.
Числівник
Початкова форма.
Розряд (кількісний чи порядковий), функція (нумеративна чи квантитативна (вказує на кількість)).
Розряд за значенням:
означально-кількісний:
власне кількісний (2,5,100);
дробові;
збірний (семеро);
неозначено-кількісний (кілька, безліч).
Група за будовою: простий (п’ять), складний (25), складений (154).
Граматичні ознаки: рід, число(якщо є), відмінок.
Синтаксична функція у реченні.
Займенник
Початкова форма.
Розряд за співвідносністю зі словами з інших частин мови:
субстантивний (ім.);
атрибутивний (прикм.);
субстантивно-атрибутивний (числ., присл.).
Розряд за значенням: особові, зворотні, присвійні, означальні, вказівні, питальні, відносні, заперечні, неозначені.
Граматичні ознаки: рід і число якщо є, відмінок, особа для особових займенників.
Синтаксична функція у реченні.
Дієслово
Початкова форма – інфінітив.
Вид: доконаний, недоконаний, двовидове, одновидове.
Перехідне (читати (що?) книжку, не чути (чого?) співу) чи неперехідне (стукати).
Стан дієслова: активний, пасивний, позастановий.
Спосіб дієслова: дійсний (індикатив), наказовий (імператив), умовний (кон’юктив).
Час дієслова:
теперішній час (абсолютне відносне – до теп. часу; абсолютний: актуальний (в даний момент), неактуальний (для усіх явищ);
минулий час (абсолютний чи відносний, власне минулий чи давно минулий; абсолютний:аористичне (недоконаний вид) та перфектне (доконаний вид);
майбутній час (абсолютне чи відносне, форма вираження майбутнього часу: проста, складна, складена).
Особа (теп. і майб. час дійсного способу для наказ.) і число.
Рід.
Парадигма, до якої належить дієслово (родова чи особова).
Дієвідміна.
Синтаксична функція у реченні.
Дієприкметник
Початкова форма – Н.в. одн. чол. роду.
Стан дієприкметника: активний чи пасивний.
Вид: доконаний чи недоконаний.
Час.
Рід.
Число.
Відмінок.
Синтаксична функція у реченні.