
- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
Фонетичний аналіз слова
Фонетична транскрипція.
Кількість букв, звуків.
Кількість складів (відкритий, закритий, прикритий, неприкритий).
Наголос.
Аналіз звуків.
Чергування (живі, історичні),
модифікації:
позиційна: еи, ие, оу, ву(нескладотворчі);
комбінаторна: ро (пригол. перед о оглублюється); шиплячі: ж,ч,ш, губні: б,п,в,м,ф, задньо-язикові: г, к, х перед і,я,ю.
Асиміляція – уподібнення одного звука іншому:
регресивна:
за дзвінкістю глухістю:
за місцем і способом творення:
за твердістю м’якістю:
прогресивна асиміляція – подовження приголосних у словах: життя, рілля, знання, гілля.
Дисиміляція – розподібнення звуків.
[кт] - [хт]: кто – хто
[сш],[жш] - [шч],[жч]: высший – вишчий, нижший - нижчий
[чн]- [шн]: мірочний - мірошник
[д] - [с]: веду – вести, [т] - [с]: плету – плести.
Спрощення.
Іменник
Початкова форма – Н.в. одн.
Лексико-граматичні ознаки слова: істота чи неістота, власна чи загальна назва, конкретне чи абстрактне значення, збірний чи одиничний, дискретний (злічувані) чи недискретний.
Граматичні ознаки: рід (парний, лексичний, спільний, граматичний), число (повна чи неповна числова парадигма, однина чи множина, одиничний чи множинний), відмінок.
Відміна, група відмінювання для І та ІІ відміни.
Відміни іменників
1.
І в і д м і н а
іменники чоловічого, жіночого та спільного роду з закінченнями -а, -я; також іменники жіночого роду на -ищ(е), утворені від іменників жіночого роду І відміни
Микола, Ілля, Володя, суддя, земля, вода, природа, староста, забіяка, мрія, надія, Лариса, Оксана, Надія; Михайлівна, Іванівна; Одеса, Полтава.
2.
ІІ в і д м і н а
а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням, закінченням -о, а також іменники на -ищ(е), утворені від іменників чоловічого роду:
б) іменники середнього роду з закінченнями -о, -е, -я
степ, біль, день, мін’юст, Львів, Київ, Андрій, Володимир; батько, дядько, дідуньо, Дніпро, Павло, Петро; кулачище ← кулак, дідище ← дід;
місто, вікно, дерево; поле, море, серце, плече; життя, волосся, безмежжя, обличчя, Полісся.
3.
ІІІ в і д м і н а
іменники жіночого роду з нульовим закінченням, а також іменник мати
Ніч, піч, сіль, путь, мазь, радість, любов, молодь, розкіш, подорож, сутінь, гордість, мудрість
4.
ІV в і д м і н а
іменники середнього роду з закінченнями -а, -я, у яких при відмінюванні з’являються
суфікси -ат, -ят, -ен
хлоп’я, дівча, вовченя, коліща, горня, ім’я, плем’я
Синтаксична функція іменника.