
- •Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Фонетика і фонологія. Система фонем сулм (голосні фонеми, їх класифікація; приголосні фонеми, їх класифікація).
- •4.Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза. Фонетична і фонематична транскрипція.
- •7. Орфоепія та культура усного мовлення. Сучасні орфоепічні норми.
- •8. Графіка української мови. Поняття графеми. Український алфавіт. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та подвоєння букв. Позначення м’якості на письмі.
- •10. Слово як основна одиниця лексичної системи. Слово та поняття. Номінативна функція слова. Поняття лексеми. Однозначні слова. Багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.
- •11. Омоніми. Синоніми. Антоніми.Склад лексики улм з погляду її походження.
- •12. Фразеологізми. Типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення та єдності, фразеологічні сполучення. Джерела формування фразеологізмів української мови.
- •13. Лексикографія. Поняття про словник, словникову статтю. Основні словники української мови. Енциклопедичні словники.
- •14. Слово як об’єкт морфемного та словотворчого аналізу. Морфеміка української мови. Типи морфем. Основні зміни в морфемній будові слова: опрощення, пере розклад, ускладнення.
- •15. Різновиди морфологічного і неморфологічного способів словотвору.
- •16. Морфологія та синтаксис як розділи граматики. Основні граматичні поняття (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія). Способи вираження граматичних значень слова в сулм.
- •17. Частини мови та принципи їх класифікації. Повнозначні та неповнозначні частини мови.
- •18. Іменник. Лексико-граматичні категорії іменника (власні та загальні назви, назви істот і неістот, конкретні, абстрактні, збірні іменники, дискретні та недискретні іменники).
- •19. Граматичні категорії іменника. Категорія роду (іменники спільного, парного і подвійного роду). Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Відмінкова система сулм.
- •20. Словозміна іменників. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи.
- •21. Прикметник. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння прикметників як форми якісних прикметників.
- •22. Прикметник. Характеристика парадигм прикметника.
- •23. Числівник. Розмежування числівників та інших слів з кількісним значенням. Функціональні розряди числівників.
- •24. Аналіз специфіки парадигм кількісних числівників у сулм.
- •25. Займенник. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займенників. Відмінювання займенників.
- •26. Дієслово у системі частин мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Типи дієслівних основ: основа інфінітива та основа теперішнього часу.
- •27. Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного й недоконаного виду.
- •28. Категорія стану дієслова та її зв'язок з перехідністю/неперехідністю.
- •29. Категорія способу дієслова, творення та значення дійсного, умовного та наказового способу.
- •30. Дієприкметник. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Граматичні категорії дієприкметника.
- •31. Дієприслівник. Дієслівні та прислівникові характеристики дієприслівника. Творення та синтаксична роль дієприслівників.
- •32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
- •33. Лінгвістична характеристика службових слів і вигуків.
- •34. Синтаксис. Типи синтаксичних одиниць і визначальні формальні і семантичні принципи їх виділення: словосполучення, просте та складне речення.
- •35. Словосполучення. Сурядні і підрядні словосполучення. Види підрядного зв’язку.
- •37. Двоскладне речення. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень.
- •38. Головні члени речення у синтаксичній та семантичній організації двоскладного речення. Поняття другорядні члени речення.
- •39. Поняття про ускладнене речення. Основні види ускладнених речень.
- •40. Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Сполучникові та безсполучникові синтаксичні конструкції.
- •41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.
- •42. Характеристика складнопідрядних речень у зв’язку з функцією підрядних частин.
- •43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
- •44. Складні речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
- •45. Засоби передачі чужого мовлення. Пряма, непряма та невласне-пряма мова. Співвдношення форм прямої і непрямої мов.
- •Фонетичний аналіз слова
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •Прислівник
- •Прийменник
- •Сполучник
43. Багатокомпонентні складнопідрядні речення. Складні речення із сурядним і підрядним зв’язком.
Сурядний зв'язок поєднує рівноправні у синтаксичному плані предикативні частини складного речення за допомогою сурядних сполучників або безсполучникове (у безсполучникових складних реченнях з єднальними відношеннями між предикативними частинами). Він виявляє тотожні диференційні ознаки в інших синтаксичних одиницях-конструкціях: простому ускладненому реченні з однорідними членами та у сурядних словосполученнях. Сурядний зв'язок вирізняється тим, що поєднувані ним компоненти (предикативні частини у складносурядному реченні, однорідні члени у простому ускладненому реченні і форми слів у сурядних словосполученнях) виконують ту саму синтаксичну функцію і займають у відповідних синтаксичних одиницях-конструкціях сурядні взаємонезалежні позиції. Базовою конструкцією для сурядного зв'язку є складносурядне речення, а похідними конструкціями — просте речення з однорідними членами й сурядні словосполучення. Основним засобом вираження сурядного зв'язку є сурядні сполучники.
Підрядний зв'язок поєднує нерівноправні у синтаксичному плані предикативні частини складного речення за допомогою підрядних сполучників або безсполучникове (у безсполучникових реченнях, де підрядна частина зумовлена семантико-синтаксичною валентністю опорного предикатного слова головної частини), виражаючи залежність підрядної частини від головної частини в цілому або від опорного слова головної частини. Він ґрунтується на диференційних синтаксичних ознаках, які виявляються в нього також у простому реченні і підрядних словосполученнях. Підрядний зв'язок вказує на те, що поєднувані ним компоненти (предикативні частини у складнопідрядному реченні, члени речення у простому реченні і компоненти підрядних словосполучень) є різнофункціональними і займають у синтаксичних одиницях конструкціях неоднакові синтаксичні позиції — позицію опорного компонента і позицію залежного компонента. Основними показниками підрядного зв'язку у складнопідрядних реченнях виступають сполучники та їх еквіваленти – сполучні слова.
Складнопідрядні багатокомпонентні реч. скл. з 3-х і більше частин.
З-поміж неелементарних складнопідрядних речень виділяють такі класи: 1) конструкції з супідрядністю; 2) конструкції з послідовною підрядністю; 3) конструкції з супідрядністю і послідовною підрядністю.
1. Конструкції з супідрядністю — це такі неелементарні складнопідрядні речення, у яких дві або більше підрядних частин залежать від опорного чи співвідносного слова головної частини або від головної частини в цілому. Залежно від характеру вираження в цих реченнях підпорядкованості підрядних частин розрізняють два види супідрядності: а) супідрядність однорідну; б) супідрядність неоднорідну.
Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю являють собою неелементарні конструкції, підрядні частини яких залежать від того самого опорного чи співвідносного слова головної частини або від головної частини в цілому і перебувають в однакових семантико-синтаксичних відношеннях із ними. Підрядні частини у складнопідрядних реченнях з однорідною супідрядністю звичайно приєднуються до опорного чи співвідносного слова головної частини або до головної частини, в цілому за допомогою однакових сполучників або сполучних слів, напр.: Коли б знати, що мислять руки, Що замислюють руки (Б. Олійник); Іноді однорідні підрядні частини поєднуються з опорним чи співвідносним словом головної частини або з головною частиною в цілому за допомогою різних сполучників або сполучних слів, але самі сполучники і сполучні слова належать до одного семантико-функціонального ряду, оформлюючи однотипні підрядні частини, напр.: Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, куди Іноді у складнопідрядних реченнях із однорідною супідрядністю опускають однакові сполучники у другій і наступній підрядних частинах, а зв'язок між підрядними однорідними частинами оформлюють за допомогою сурядних сполучників або безсполучниково, напр.: Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом У таких випадках увиразнюється внутрішній сурядний зв'язок між однорідними підрядними частинами.
Складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю — це неелементарні конструкції, підрядні частини яких підпорядковуються різним опорним чи співвідносним словам головної частини, а також опорному чи співвідносному слову і головній частині в цілому або, залежачи від тієї самої головної частини в цілому, перебувають із нею в неоднакових семантико-синтаксичних відношеннях, напрДонеччино моя... Ти з піснею мене, коли гули гармати, послала, щоб тебе прославив я в піснях (В. Сосюра).. У складнопідрядному реченні дві підрядні детермінантні частини залежать від тієї самої головної частини в цілому, але виражають різні семантико-синтаксичні відношення: перша підрядна частина вказує на часові відношення, друга — на цільові відношення.
Неелементарні складнопідрядні речення бувають конструкціями змішаного типу, коли в одному, складнопідрядному реченні маємо обидва види супідрядності — однорідну й неоднорідну, напр.: Того, душе, на світляних роз гонах, свої прозорі вікна розтворяй і випускай слова на землю чорну, де клекотять, мов казани, моря,— щоб голосно садами зворушили на дальніх берегах твої слова і сонце галасом живим зустріли удосвіта на тисячі човнах,— щоб роси бризнули, та тільки не камінні, на ниву радощів, і праці, і терпіння! . У складнопідрядному реченні перша підрядна частина залежить від іменника на землю, супідрядні друга і третя частини стосуються. головної частини в цілому.
2. Конструкції з послідовною підрядністю мають таку особливість: одна підрядна частина підпорядковується головній частині (підрядна частина першого ступеня), а кожна наступна підрядна частина — попередній щодо неї підрядній частині (підрядні частини другого, третього і т. д. ступенів). У цих неелементарних складнопідрядних реченнях залежність підрядних частин від головної та інших підрядних частин будується ланцюжком, абсолютно незалежною у синтаксичному плані виступає тільки головна частина, напр.: Взагалі треба сказати, що і в Парижі, і скрізь у Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до пам'ятників старовини
3.Конструкції з супідрядністю і послідовною підрядністю — це неелементарні складнопідрядні речення, що поєднують у собі супідрядність і послідовну підрядність. У деяких конструкціях домінує супідрядність, в інших — послідовна підрядність, напр.: Живу я правдою тією, Що птах не може стать змією, Що маску будь-який лакей Бере, бо все йому о'кей! (Д. Павличко); Ми нап'яли на березі намет — Округлий, гостроверхий, жовто-білий, Такий, як хижі половці в степах За давнини глухої напинали, Як напинали і чубаті наші Завзяті предки, що про них писав Тарас Григорович, додаючи, Що синє море вельми їх любило, Сприяючи в походах їх на Крим, На Цареград — походах, що не знає Подібних їм історія людська... (М. Рильський). Якщо в першому з наведених складнопідрядних речень, яке складається з трьох підрядних частин, переважає однорідна супідрядність (дві супідрядні частини й одна поєднана послідовною підрядністю частина), то у другому реченні, що складається з п'яти підрядних частин,— послідовна підрядність (чотири підрядні частини поєднано послідовною підрядністю, лише дві — однорідною супідрядністю).