41. Складносурядні речення відкритої та закритої структур.

Складносурядним називають різновид складного речення, дві або більше частин поєднані сурядним зв’язком і синтаксично не залежить одна від одної. А сад вирує в хуртовині цвіту, бушує біла буря пелюстків.

Складносурядним реченням відкритої структури притаманні: а) потенційна необмеженість (відкритість) сурядного ряду (формально-синтаксична ознака); б) вираження єднальних і розділових відношень (семантико-синтаксична ознака); в) сполучниковий і безсполучниковий зв'язок (формально-синтаксична ознака). Ці конструкції поділяють на дві групи: єднальні і розділові.

1. Єднальні складносурядні речення відкритої структури охоплюють такі три формально-синтаксичні варіанти: сполучниковий, безсполучниковий і сполучниково-безсполучниковий. Єднальні сполучники і (й), та найвиразніше передають у цих реченнях семантико-синтаксичну однотипність сурядних частин та їх тісніше порівняно з безсполучниковим зв'язком об'єднання в одну, складну синтаксичну одиницю: Танцюють згуки на дзвіниці, І плаче дзвін (П. Тичина); І між руїн Добро беззахис­не зникає, І мати гине, й гине син (Є. Маланюк). У безсполучниковому варіанті єднальних складносурядних речень велику роль відіграє морфолого-синтаксичне оформлення однотипності предикативних частин: Шляхи мої [України] неміряні, гори мої неважені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої не лічені, щастя моє не злежане... (Т. Ось¹-мачка); 3 золота зіткане сяйво ллється. Ліс в нім купаєть­ся, листя сміється (М. Рильський). Сполучниково-без­сполучниковий варіант єднальних складносурядних речень засвідчує синтаксичну однопорядковість двох форм суряд­ного зв'язку: Вставлено у вікна другі рами, Вата і калина поміж рам, Знову стали діти школярами, І синиця дзво­нить школярам (М. Рильський).

Єднальні складносурядні речення сполучникові і безсполучникові виражають два різновиди часових відношень: відношення одночасності і відношення часової послідовності: Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В. Сосюра); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон, (Ю, Яновський).

2. Розділові складносурядні речення бувають тільки сполучниковими. Тут розділові сполучники є необхідним елементом формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структур речення. Саме ці сполучники оформлюють розділові відношення між сурядними частинами. З-поміж розділових складносурядних речень вирізняють два різновиди: 1) речення із значенням в з а є м о виключення; 2) речення із значення чергуванн я.

На відміну від складносурядних речень відкритої структури складносурядні закритої структури поєднують тільки дві предикативні частини і, крім того, виражають інші семантико-синтаксичні відношення, їх особливість полягає і в тому, що всі різновиди конструкцій не вживаються без сполучників. У типових виявах складносурядні речення закритої структури мають відмінний від конструкцій відкритої структури склад сполучників. Залежно від граматичної природи сполучників ці складносурядні речення поділимо назіставні, протиставні, приєднувальні і градаційні.

1. З і с т а в н і складносурядні речення являють собою перехідні конструкції між складносурядними реченнями закритої структури і складносурядними відкритої структури, Через те одна частина конструкцій перебуває в зоні власне-зіставних відношень, а інша — в зоні зіставно-єднальних відношень. У першому випадку типовий для зіставних складносурядних речень сполучник а поєднує дві сурядні частини і вказує на стосунок між двома ситуаціями, які співіснують і зіставляються за відповідною не-контрастною ознакою. Для цих конструкцій характерне зіставлення в одному часово-модальному плані, напр.: Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорож­ці В степу побратались (Т. Шевченко); Об підмурки все літо хлюпочеться вода, а на стінах будиночків, як ватер­лінії на корпусах суден, смугами тягнуться сліди весняної повені (О. Гончар). Контекстуальне набування єднальної функції веде до розширення складу сурядних частин і вживання повторюваного сполучника а — а, напр.: А вікно виходило на море, А над морем — чуєте, над ним! -Зграя крижнів крізь туман прозорий Пролітала колесом живим (М. Рильський). Іноді семантичні трансформації зіставного сполучника а уможливлюють уведення до того самого складносурядного речення сурядних частин з єднальними і модифікованими (зближеними з єднальними) зіставними відношеннями, напр.: Купається в сонці трава, Купається сонце в траві, А на твоїх на бровах Ходить вітер на голові (І. Драч).

2. Протиставні складносурядні речення належать до речень закритої структури, у яких сполучники а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате значеннєве диференціюють протиставні відношення між предикативними частинами, утворюючи формально-синтаксичні і семантико-синтаксичні реченнєві варіанти протиставності. Протиставним конструкціям притаманний контрастний зміст сурядних частин, орієнтований на відображення невідповідностей між діями, процесами або станами, напр.: Над Вавелем — вітри і дим, А він горить і не згоряє (Є. Маланюк);

3. Приєднувальні складносурядні речення є специфічним різновидом речень закритої структури. Вони, як і зіставні складносурядні речення, деякими ознаками зближуються з єднальними складносурядними реченнями. Приєднувальний сполучник та й відбиває семантико-граматичну своєрідність цих конструкцій. Приєднувана сурядна частина стоїть у постпозиції, доповнюючи висловлене у першій су­рядній частині, напр.: Вона настирливо з тобою говорила, та й їй далась нелегко та розмова (Леся Українка).

4. Градаційні складносурядні речення виявляють відмінність від інших різновидів конструкцій закритої структури у формально-синтаксичній, семантико-синтаксичній комунікативній організації. По-перше, елементи парних сполучників не тільки — а й, не тільки — але й, не лише — а й, не лише — але й розташовуються у двох сурядних частинах. По-друге, структура градаційного складносурядного речення пов'язана з актуальним членуванням, що виявляється у смисловому вирізненні сурядної частини у постпозиції, напр.: Не тільки математику любив Петро, /ай мистецтво заполонювало його.

5. Складносурядні речення закритої структури із сполучником і являють собою вторинні конструкції,утворені внаслідок дериваційної взаємодії з іншими типами речень. Первинними конструкціями для сполучника і є складносурядні речення відкритої структури. Сполучник і як асемантичний сполучник лише поєднує сурядні частини, тобто стосується загальної ідеї сукупності (співіснування, поєднання). Семантико-синтаксичні відношення,характерні для складносурядних речень закритої структури, виражає не сполучник і, а лексичний склад сурядних частин і структурні особливості складного речення. Залежно від того чи того лексичного наповнення складносурядні речення закритої структури із сполучником і можуть передавати такі семантико-синтаксичні відношення: а) причи ново- наслідкові: Сонце, мабуть, упливло заобрій, і в лісі ходив уже важкий присмерк (М. Хвильовий) ; б) умовно-наслідкові: Неси до людей всі думки, почуття і слова, І серце твоє не згорить, не змовкне,не згасне (М. Рильський); в) зіставні: Поволі звіває тумани вечірня зоря з висоти, і в полі високі майдани гучнішають від самоти (Т. Осьмачка); г) протиставні:Щось приходжу я в невідповідність, і чомусь, злочинниця, не каюсь (Л. Костенко); ґ) відношення доповнення(поширення): Вовки перевелись, і навіть саме слово «вовк»вважалося вже наче дідовою лайкою — «га, вовк би тебез'їв» (О. Довженко) та інші. Одну з особливостей складносурядних речень закритої структури із сполучником і становить можливе використання в них граматикалізованих елементів типу тому, все ж, тільки, навіть, які приєднуються до сполучника і (можливо, формують потенційні складені сполучники) та окреслюють характер семан­тико-синтаксичних відношень між сурядними частинами, напр.: А втім, додому Іван Іванович дійде .тільки за якісь півгодини, і тому дозвольте забігти вперед і одрекомендувати його сім'ю... (М. Хвильовий); В хаті стояв присмерк, і тільки жовті смужки світла пробивались крізь шпари за­чинених віконниць та розтяглись в повітрі каламутними течійками (М. Коцюбинський); Той давній світ зостарівся в гріхах, закостенів у звичках нечестивих, і навіть дух живої віри не може воскресити того трупа (Леся Україн­ка). У таких формованих єдностях сполучникового типу відбувся функціональний розподіл складників: елементи типу тому, все ж, тільки вказують на семантико-синтаксичні відношення між сурядними частинами, а сполучник -і позначає сурядний зв'язок.