32. Прислівник. Значеннєві розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.

Прислівником називається невідмінювана частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку ознаки (тобто ступінь чи міру вияву іншої ознаки, пр.: надзвичайно легко). У реченні прислівник виступає у ролі обставини, іноді він може виступати підметом або додатком. Пр.: Мене не задоволяє твоє "завтра". (підмет). Найчастіше прислівник відноситься до дієслова, дієприкметника чи дієприслівника. Залежно від лексичного значення прислівники поділяються на означальні та обставинні.

1) Означальні виражають властивості, якості, спосіб дії, інтенсивність вияву ознаки. Серед означальних прислівників виділяються прислівники:

а) способу дії: вити по-вовчому, іти повагом, мчати стрілою

б) кількісні – позначаючи міру або ступінь вияву ознаки: дуже старатися, надто веселий, ледве помітний, зовсім вільно

в) якісні – утворені від якісних прикметників і співвідносні з ними за значенням: швидко, повільно, гарно, погано, весело, близько. Прислівники способу дії поєднуються тільки з дієсловами, прикметниками та прислівниками.

2) Обставинні – функція яких полягає у вираженні зовнішніх щодо носія ознак, часу, причини, мети та інших обставин. Залежно від характеру серед обставинних прислівників виділяються відповідні розряди:

а) прислівники місця означають місце дії або напрям руху і відповідають на питання "де? куди? звідки?": внизу (де?), вниз (куди?), навколо, звідти, дорогою;

б) часу – означають час, протягом якого відбуваються дія і відповідають на питання "коли? від коли? доки? по який час?": тепер, учора, уранку, щохвилини, замолоду, напередодні, іноді;

в) причини – означають причину дії і відповідають на питання "чому? через що? з якої причини?: згарячу? = зопалу? = спересердя?";

г) мети – означають мету дії, відповідають на питання "для чого? навіщо? з якою метою?": навмисно, на радість, на зло.

Окрему групу становлять також предикативні та модальні прислівники, які можуть виконувати роль головних членів безособових речень. Найвиразнішу групу предикативних прислівників становлять слова на "-о, -е", співвідносні за значенням із якісними прислівниками. Модальні прислівники мають значення в повинності, необхідності, можливості або ж виражають оцінку змісту повідомлення з погляду достовірності, припущення інших тверджень. Ілюстрацією до цього розряду прислівників можуть служити приклади предикативних прислівників, пр.: Ставало вогко й холодно. Так мені стало шкода. Де можна лантух, там торби не треба. Аж страх (=страшно), аж жаль було дивитися.

Ступені порівняння прислівників

Прислівники на "-о, -е" співвідносні з якісними прикметниками мають форми вищого і найвищого ступеня порівняння, утворювані відповідно за допомогою суфіксів "-ш-, -іш-" та префікса "най-": дешево, легко, мудро => (най)дешевше, (най)легше, (най)мудріше. Суфікси "-к-, -ок-, -ек-" випадають (широко – ширше). Вищий ступінь може бути утворений і шляхом зміни основи слова: погано – гірше, гарно – краще (суплетивна форма). При творенні вищого ступеня прислівників відбуваються ті ж зміни, що і в прикметниках: дорого – дорожче, низько – нижче, високо – вище. Значення прислівника вищого ступеня посилюється додаванням слів: значно, багато, куди, ще, трохи... Пр.: значно краще, куди більше, ще частіше...

За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні:

1) первинні – утворені давно, і важко розпізнаються у складі слова.

2) вторинні – тут належить основна частина. Серед них розрізняють прислівники походження:

а) прикметникового: добре, чисто, востаннє, по-козацьки, по-хорошому;

б) іменникового: зранку, надворі, щороку, вголос, вночі, навколішках, миттю, жужмом, верхи;

в) числівникового: двічі, тричі, вдесятеро, по-перше, спершу;

г) займенникового: надто, відтак, звідусюди;

д) дієслівного: жартома, крадькома, всупереч.