70. Новий образ світу і людини в ххі сторіччі

Останні десятиріччя, слід одразу зауважити, позначені світоглядними й політичними зрушеннями в осмисленні світових процесів. Стало зрозуміло, що виправлення ситуації є неможливим без перегляду споконвічних культурних цінностей, без вироблення і засвоєння нових. Сьогодні ми змушені розглядати світ як системно організований, динамічний і не заданий наперед у своїх змінах дією якихось універсальних законів. Смисловим стрижнем нового світорозуміння стає нелінійне мислення – таке бачення світу, яке означає відмову мислити усе існуюче за логікою прямої, не порушуваної причинно-наслідкової послідовності, коли випадковість розглядається як щось побічне й неістотне, нестійкість системи і будь-яке відхилення від головної лінії розвитку – як небажане, а одиничне зусилля – як неістотне для макросоціальних процесів. Це обумовлює можливість усвідомлення загальнопланетарної єдності, яка, очевидно, стане основною парадигмою нинішнього сторіччя.

Минуле сторіччя показало, що глобальна соціально екологічна криза без зміни існуючої життєвої парадигми неминуча. Очевидно, нас неминуче очікує нова зміна характеру розвитку людства як виду. Вона буде такою ж глибокою, як становлення перших засад моральності в період палеоліту.

Але найяскравішим індикатором цих змін є, мабуть, зміна місця освіченої людини в суспільстві. Лідерами світового розвитку стають країни, спроможні забезпечити високий рівень освіченості свого населення, загальної культури, технологічної дисципліни виробництва і, звичайно, науки, яка стає основною рушійною силою соціального поступу.

Водночас у світі інтенсивно відбувається лібералізація всіх сфер діяльності. Це теж реакція суспільства на сучасну реальність. Суспільство потребує нововведень – наукових, технічних, організаційних, соціальних.

На жаль, ми не знаємо, наскільки зміни в характері цивілізації, що відбуваються стихійно, відповідають реальній необхідності. Більше того, нам дуже непросто прогнозувати подальший розвиток подій, швидкість наростання кризи і нашу спроможність їй протистояти.

Очевидним є одне. Чисто технологічним удосконаленням основ сучасної цивілізації і навіть структурною перебудовою виробничої діяльності цієї проблеми не вирішити. Перебудова цивілізації у ХХІ сторіччі, яка відповідала б реаліям взаємостосунків природи і планетарного співтовариства, лежить, найперше, у площині моралі. У цій ситуації будь-яка реформа, крім моральної, - даремна. Іншими словами, імператив екологічний має переростати в імператив моральний, змінивши весь поступ антропогенезу. Духовний фундамент нової цивілізації має складати система «пост матеріальних» цінностей. Серед них – самореалізація, взаємність, толерантність, консенсус, солідарна відповідальність. Політика тут має бути підпорядкована моралі, масову культуру з притаманною їй примусовістю почуттів має змінити багатоманітність культурної творчості. Можливо, це єдиний, дійсно культурний спосіб зміни людського буття. Справа лише в тому, як це зробити і чи виявиться він ефективним у соціально-практичному відношенні.

Сьогодні є реальні можливості реалізувати більш оптимістичний сценарій на основі швидкого розвитку колективного інтелекту і становлення на планеті інформаційного суспільства. Швидкість цього процесу різко зростає, особливо в останні роки, з появою персональних комп’ютерів, електронної пошти, Інтернету тощо.

Таким чином, у XXI сторіччі, очевидно, будуть інтенсивно і паралельно розвиватися два процеси: перетворення людства в єдиний біосоціальний організм і формування колективного інтелекту. Якщо ці два процеси зіллються, то суспільство, що виникне в результаті цього симбіозу, вступить у нову стадію антропогенезу. Але самі люди за своєю суттю, очевидно, не зміняться, хоча й житимуть більше. Середня тривалість життя на кінець століття становитиме 90 років. Надії вдосконалити генофонд п’ятнадцяти мільярдів людей не мають під собою грунту. Можливо, у майбутньому генетична діагностика зародків і забезпечить можливість відбраковувати ті з них, з яких розвиватимуться дефективні діти. Однак це буде не скоро. Ліки та різноманітні електростимулятори, очевидно, зможуть знизити піки шкідливої поведінки.

Ситуація кінця минулого й початку нинішнього століття свідчить, що до старих загроз людству буде додаватися велика кількість нових, масштабніших і складніших. Якщо їх спробувати класифікувати, то можна виділити принаймні дві основні групи.

Перша група загроз має цілком природний характер і пов’язана вона із зміною демографічної структури світу та зростанням ресурсного й енергетичного дефіциту. Враховуючи щорічний приріст населення, чисельність населення на планеті вже в 2050 році буде складати близько 10 млрд. Країнами-рекордсменами за чисельністю населення залишаться Китай, Індія і США, але Індія випередить Китай уже в 2040 році. В середині ХХІ століття виникне реальна загроза планеті, яка за наявних природних ресурсів та існуючих виробничих відносин із великою напругою витримуватиме таке демографічне навантаження.

Передовсім це буде пов’язано з катастрофічною нестачею енергії, води, продуктів харчування. За нинішніх темпів споживання енергії людство практично вичерпає можливості традиційних енергоресурсів уже на початку 60-х років нинішнього століття.

Серйозною загрозою для людства в ХХІ столітті, очевидно, стане знищення основної бази харчування – землеробства і скотарства. Найімовірніше, протягом ХХІ століття практично будуть втрачені майже усі біосферні грунти в сільському господарстві. Людство буде змушене перейти на штучні грунти і біотехнологічні виробництва для отримання продуктів харчування, які поки що великою мірою викликають алергічні, онкологічні та інші захворювання й призводять до руйнування статевої, ендокринної та імунної функціональних систем людини. Особливу турботу викликає й опустелювання земель, втрати лісів, використання земель під техногенну забудову.

Не меншою проблемою нинішнього століття стане обмеженість доступу населення багатьох регіонів планети до питної води і засобів санітарії. Вже сьогодні шоста частина людства не має доступу до питної води, а мільярди людей не забезпечені мінімальними санітарними умовами. Надзвичайно швидко відбувається зростання деградації здоров’я людини. За останні 30 років ХХ століття в результаті послаблення імунної системи у 2,5 рази в техногенному світі погіршилась опірність людського організму хворобам і, відповідно, збільшилась кількість мутацій і генетичних дефектів. Із зростанням населення планети, погіршенням екологічної ситуації ці проблеми можуть поглиблюватись і стати глобальними.

Викликає серйозне занепокоєння й глобальне потепління та зміна клімату на Землі, пов’язані з руйнуванням озонового шару атмосфери, дією “парникового ефекту”, перегрівом планети, іншими факторами. Якщо в ХХ столітті середня температура на планеті підвищилася на 1^оС, то в нинішньому столітті це підвищення, за деякими прогнозами, може сягнути 15^оС. Таке потепління, безперечно, призведе до катастрофічних масштабних кліматичних змін, включаючи підвищення рівня світового океану до 5 м, і до суттєвих змін у кількості та розподілі атмосферних опадів. У результаті усе це може не лише спричинити збільшення природних катаклізмів (повені, засухи, тайфуни, урагани, землетруси), а й призвести до зниження врожаїв сільськогосподарських культур, зникнення багатьох біологічних видів.

Попри досягнення медицини, зростатиме й загроза різноманітних епідемій. Всесвітня організація охорони здоров’я, наприклад, серед загроз ХХІ століття виділяє такі інфекційні захворювання, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз і малярію з їх тяжкими наслідками, а також тенденцією глобального розповсюдження у світі. З кожним роком прогресує малярія, традиційно найпоширеніша хвороба в Африці, Азії і Латинській Америці. Ймовірне потепління та зміна клімату на планеті можуть значно розширити кордони цієї інфекційної хвороби.

Звісно, міра „віддаленості” від цієї групи глобальних загроз різних регіонів і країн принаймні до середини ХХІ століття буде різною. Одні з них будуть більш вразливими, інші – більш захищеними. Страждатимуть, звісно, найбідніші. Тим паче, що світові ресурси, як відомо, мають тенденцію притягуватись багатими країнами й перекочовувати до них. За прогнозами ООН, у 2025 році 7,8 млрд мешканців планети, тобто абсолютна більшість, буде належати до третього світу й перебувати на межі існування.

Зрозуміло, усе це є відносним. Сьогодні стає очевидним те, що в світі не існує жодної країни, спроможної забезпечити стовідсотковий захист від існуючих ризиків. Будь-яка незначна зміна в якомусь куточку світу здатна викликати масштабну перебудову усієї системи або поставити людство в цілому перед безоднею.

Друга група загроз людству, не менш серйозних, пов’язана з прогресуючою нерівністю між людьми і країнами, утворенням нових локальних цивілізацій та їх протистоянням, новітніми засобами озброєння, міжнародним тероризмом тощо. Тобто усім тим, що залежить від здорового глузду людської спільноти і тих високих моральних цінностей, які мають культивуватися в суспільстві. На жаль, сьогодні все очевиднішим стає той факт, що ми обрали не той шлях, який вселяє оптимізм. За даними Світового банку, якщо в 1973 році різниця в прибутках між найбагатшими і найбіднішими країнами визначалася співвідношенням 44:1, то сьогодні вона вже сягає 72:1. Важко не лише уявити, а й тим паче миритися з тим, що троє найбагатших людей нашої планети мають капітали, які перевищують статки 47-и найбідніших країн світу. Лише 475 найбагатших людей Землі контролюють капітали половини всього людства, тоді як представники його найбіднішої частини живуть менш ніж на два долари в день. Розрив між найбагатшою і найбіднішою групами людей за рівнем життя катастрофічно збільшується. Упродовж останніх 20 років він зріс майже в десять разів.

Серйозною загрозою для економічного зростання і соціального розвитку суспільства стає корупція. Вона не лише виступає головною причиною бідності і перешкодою на шляху подолання злиднів, а й руйнує моральні засади суспільства. Бідність, локальні конфлікти, нестача життєдайних ресурсів та зростаюча прозорість кордонів між країнами спричиняють те, що великою загрозою світовій стабільності стає масова міграція з бідних країн до країн багатих. Сьогодні є усі підстави вважати, що на початок 50-х років мігранти можуть складати 25—50% населення благополучних країн Північної Америки, ЄС і Японії, не володіючи при цьому повними політичними і соціальними правами корінних громадян держави. Усе це може призвести до ускладнення соціально-етнічної ситуації в зоні світової стабільності, яка сформована країнами “золотого мільярду” і в будь-який момент буде готовою здетонувати. І цей вибух матиме планетарний масштаб.

Безперечно, буде поглиблюватися розпочатий у ХХ столітті процес зростання і впливу транснаціональних корпорацій і фінансових груп на всі економічні процеси. Їх економічна експансія буде продовжувати “вимивання” суверенітету економічно залежних країн, посилювати залежність від глобальної економічної кон’юнктури. Поряд із цією тенденцією відбуватиметься формування ще більш могутніх центрів сили, ніж транснаціональні корпорації і фінансові групи. На роль цих центрів вже сьогодні претендують Китай, Індія, Росія та Бразилія. Вважається, що якщо збережеться нинішня динаміка економічного зростання, то вже в 30-х роках Китай стане другою державою світу після США, Індія випередить Японію, а валюти цих країн стануть світовими. До 2050 року сумарний об’єм економік Бразилії, Росії, Індії і Китаю (БРІК) стане більшим сумарного об’єму ВНП країн нинішньої Великої сімки. До того ж часу серед нинішніх країн-лідерів лише США і Японія збережуть свої позиції могутніх економік світу. Підписана декілька років тому угода про співробітництво між Китаєм, Індією, Росією та Бразилією свідчить про те, що ці країни претендують на створення і реалізацію власних проектів глобалізації, альтернативних західним.

Реальною загрозою людству ХХІ століття стає неконтрольоване розповсюдження ядерної зброї, зброї масового знищення. Кроки, які здійснюються сьогодні Північною Кореєю та Іраном, можуть призвести до зворотного поновлення ядерних програм тією ж Південною Кореєю, Японією та іншими країнами. Зберігатиметься ймовірність доступу до ядерної зброї терористичних організацій, діяльність яких активізується в умовах тотальної відкритості сучасного суспільства і послаблення військового паритету західних країн.

Висновок. Безперечно, усього цього може й не статись, якщо людство піде шляхом системної “антропологічної революції” та реалізації комплексних, системних підходів до вирішення проблем розвитку і реформування сектору безпеки ХХІ століття. Але у будь-якому випадку наше століття принесе немало сюрпризів, і усі вони будуть пов’язані з “алгоритмом виживання”. Однозначно можна сказати лише те, що всі основні інститути міжнародної безпеки вже вичерпали себе і або мусять поміняти свій “образ”, або на їх місце мають прийти інші нові організації.

Для того щоб сталося саме так, ми на рівні кожної людини, нації, держави маємо усвідомити, по-перше, що сучасна земна цивілізація в рамках діючої динаміки взаємодії між людством і біосферою та взаємодії всередині самого світового співтовариства стала некерованою і приреченою. Людство має у найстисліші історичні терміни скерувати інтелектуальну енергію руйнації, зосередженої на боротьбу за світове панування і накопичення матеріальних благ, на процеси творення.

По-друге, людство мусить демонтувати стратегію неухильного економічного зростання багатих країн, необмеженої поляризації людей на багатих і бідних. Це економічне зростання має бути трансформованим у гармонійний розвиток людства, тобто в процес накопичення знань та удосконалення технологій і самої людини, її творчих і духовних начал. Капіталістичний механізм накопичення прибутку, капіталів і матеріального багатства, який працює за рахунок руйнування Землі, стає небезпечним для людства.

По-третє, людство має запровадити розумне управління земною цивілізацією для її виходу із приреченого стану в якісно новий стан життєздатного сталого розвитку. Ми маємо стабілізувати чисельність населення Землі, повністю зберегти етнічне багатоманіття, впровадити ефективні механізми рентної плати країн за користування біосферою під егідою інституцій нової, організаційно сильної та впливової міжнародної організації на зразок ООН.