69. Глобалізація як явище сучасного світу. Позитивні і негативні наслідки

Поява в науковій літературі терміну «глобалізація» датується кінцем 1960-х рр., проте справжнього розквіту концепція глобалізації досягла в першій половині 1990-х рр., коли фактично будь-які політичні, економічні і соціальні зміни в світі почали розглядатися під кутом положень даної концепції. У науковий оборот термін «глобалізація» вперше був введений відомим американським економістом і фахівцем в галузі управління виробництвом Т. Левіттом. Він позначив цим словом феномен злиття ринків окремих товарів, вироблюваних великими багатонаціональними корпораціями (БНК).

Більш широке значення новому терміну надали в Гарвардській школі бізнесу, і головним його популяризатором став консультант цієї школи японець Д. Оме, що опублікував в 1990 р. книгу «Світ без кордонів». Вважаючи, що світова економіка відтепер визначається взаємозалежністю центрів «тріади» (США, Японія, Євросоюз), він затверджував, що економічний націоналізм окремих держав став безглуздим, оскільки «сильними акторами» на світовій економічній сцені відтепер є «глобальні фірми». Саме в цьому, на думку автора, і виражається суть глобалізації

Глобалізація як складне і багатогранне явище досліджується одночасно багатьма науками. Філософи основну увагу надають дослідженню проблем, пов'язаних з універсалізацією людських цінностей. Таким чином, глобалізація – це сукупність сучасних явищ, процесів та структур, яку можна виразити у взаємозалежності, взаємопроникненні та взаємообумовленості самих різних компонентів сучасного світу та світової спільноти.

Перші передумови початку процесу глобалізації можна віднести до другої половини XX століття, точніше 1945-75 рокам. Друга світова війна стала першою глобальною війною, в яку в тому або іншому ступені опинилися залучені всі континенти. Зразу ж після війни була створена глобальна міжнародна організація - ООН. В ці ж роки стала рушитися колоніальна система і виник комплекс соціально-економічних проблем незалежних держав, що розвиваються. В ці ж роки процеси науково-технічної революції, у тому числі зв'язку і інформації, не тільки склалися, але і стали впливовим політичним і економічним чинником. Другий період – 1970–1990-ті рр. можна охарактеризувати, як перехід процесів глобалізації у формально визнаний світовою спільнотою стан, коли "раптом" людство зіткнулося з комплексом глобальних проблем, назвало їх, і зробило перші спроби їх вирішення, наприклад, в області міжнародної безпеки, допомоги країнам, що розвиваються, економічного і гуманітарного співробітництва. З кінця 90-х років почався третій період глобалізації, у якого з'явилися істотні особливості:

• досягнення НТР в області інформатики і зв'язку, розвитку міжнародних контактів, особливо, бурхливий розвиток Інтернет, привело до створення глобальної світової спільноти, коли національні кордони у все більшій мірі стають умовностями. В усякому разі збереження закритих, авторитарних суспільств, обмеження передачі знань, інформації і пересувань людей стають практичним неможливими;

• очевидне зростання впливу США - не тільки політичного, економічного, фінансового, але і інформаційного, технологічного. Позиція США, їх роль в рішенні глобальних проблем, стає у ряді випадків не просто важливою, але і вирішальною;

• багато націй і держав справедливо знайшли в процесах глобалізації явну загрозу своєму розвитку, навіть існуванню.

Глобалізація - об'єктивне явище, не залежне від волі окремих людей. Процеси глобалізації в даний час поглиблюються і розповсюджуються все з більшою швидкістю.

Сучасний їх розвиток має певні об'єктивні передумови. Жодна країна, жодна економіка, жодне суспільство не може залишатися в стороні від цих процесів. Вони пов'язані з особливостями затвердження постіндустріальних технологій виробництва, поглибленням міжнародного розподілу праці, інтернаціоналізацією в сучасних умовах основних видів виробничої діяльності, кардинальними змінами в інформаційній сфері, посиленням взаємозалежності країн, соціалізацією економічних процесів, демократизацією політичних інститутів, інтернаціоналізацією суспільного життя, зближенням духовних цінностей, які відстоює людство. У світовому масштабі глобалізація виражається в зростаючому взаємозв'язку і взаємозалежності населення Землі в різних сферах діяльності. Йдеться про те, що накопичення загальнолюдських цінностей в економіці, політиці, науці, культурі, моралі з часом стало важливіше, ніж досягнення в цих сферах окремих державно-національних утворень. Швидкій ході глобалізації сприяє бурхливий розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій та оволодіння світом ідеї мережного способу організації економічної та суспільної діяльності.

Глобалізація приводить до нового цікавого явища, яке можна визначити як віртуальне звуження світової цивілізації.

Зміни в різних сферах людської діяльності.

а) Економіка. Продаж послуг все тісніше переплітається з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, інтелектуальним обміном. Одним з ключових важелів глобалізації всіх сфер суспільного життя стала інтернаціоналізація грошових відносин.

б) Наука та освіта. В науці та освіті відбувається глобалізація дослідницької і учбової діяльності незалежно від географічних і політичних меж. Ця форма співдружності учених одержала назву «віртуальна лабораторія».

в) Культура. Швидко міняється культурне життя людей практично на всій планеті. Глобальний вплив на культуру окремих країн може мати небажані наслідки, коли їх традиційні культурні цінності виявляться під загрозою зникнення.

Суперечності глобалізації:

а) Посилення конкурентної боротьби.

б) Суперечності між глобальними ринками та інтересами окремих країн і груп людей.

в) Глобалізація та наростання соціальної нерівності.

г) Глобалізація і посилення загрози соціально-економічної, суспільної та особистої безпеки

д) Глобалізація і загроза навколишньому середовищу.

Перспектива формування цілісного, неподільного світу в процесі глобальної економічної інтеграції — об'єктивна неминучість, зумовлена природною ходою суспільної еволюції. Отже, — вона виправдана. Насамперед тому, що в міру формування соціально-економічного в глобальному вимірі моноліту зникнуть будь-які підстави для міжнаціонального суперництва, ворожнечі і конфліктів. Цілісний, неподільний світ на грунті єдиного економічного простору тим хороший, що він виключить з життя людського можливість зіткнення у вигляді руйнівних війн. Відтак доцентрова тенденція глобалізаційних процесів об'єктивно покликана забезпечити самовиживання людської цивілізації і її прогрес.