55. Основні категорії діалектики. Їх світоглядне та методологічне значення

З'ясовуючи закони діалектики, ми користувались такими поняттями, як зв'язок, взаємодія, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стри бок, відмінність, суперечність, протилежність, антагонізм, заперечення тощо. Ці поняття у діалектиці базові і мають статус категорій.

У категоріях діалектики знаходять відображення найбільш загальні суттєві ознаки, зв'язки, властивості, відношення речей, що мають місце в об'єктивній дійсності. Ці загальні ознаки з'ясовуються людьми в про цесі пізнання, їхньої предметно-практичної діяльності, і це має для людини важливе значення. Людина може висловити свої думки багатьма способами (звуками, малюнками, знаками, фарбами, мімікою, жестами, готовими виробами і т.ін.). Однак універсальним засобом вираження думки є мова. І чим духовно багатша людина, тим багатшою, розвиненішою, виразнішою є її мова, і, навпаки, виразна, розвинена мова свідчить про розвиненість самої людини.

Мислення — це процес відображення світу в поняттях, категоріях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. І це відображення тим ба гатше, чим більше є понять категорій, слів, що мають узагальнення. Тому більш досконала узагальнююча мова є свідченням більш розвине ного, обдарованого народу.

Категорії — це універсальні форми мис лення, форми узагальнення реального світу, в котрих знаходять своє відоб раження загальні властивості, риси і відношення предметів об'єктивної дійсності. Для більш конкретного розуміння цього питання слід розкри ти суть процесу абстрагування, що лежить в основі створення таких ка тегорій.

Абстрагування — це розумовий процес відхилення від одних власти востей речей і концентрація уваги на інших. Людина не може ні пізнава ти, ні практично діяти, ні спілкуватися без абстрагуючої діяльності мис лення. Найпростіший акт пізнання — розрізнення двох речей — вже передбачає абстрагуючу діяльність людини. Якщо нам слід встановити відмінність між ними, то ми не беремо до уваги те, що є подібним, відхиляємося від нього, і, навпаки, якщо необхідно встановити, що для них є подібним, то ми відсторонюємося від того, що для них є відмінним. Це відхиляння від того чи іншого і є ілюстрацією процесу абстрагуван ня.

У категоріях діалектики фіксується, відображається загальне в речах. Категорії є результатом дуже високого рівня процесу абстрагування. В них фіксується не просто загальне, а найзагальніше. Скажімо, в такій категорії, як матерія, відображаються найбільш загальні властивості на вколишньої дійсності. Шляхом абстрагування в процесі пізнання від конкретних властивостей і концентрації уваги на більш загальних, аж до найзагальніших і встановлюється така найзагальніша категорія, як "ма терія". Ось приблизний шлях такого абстрагування: слово "троянда" (має конкретну визначеність). Далі долучаємо слово "квітка". Воно охоплює всі квіти, що є в дійсності. Слово "рослина" включає в себе весь рослин ний світ і є більш широкою абстракцією. На цьому шляху більш загаль ним буде поняття "живе", яке включає в себе не лише весь рослинний світ, а й тваринний. Поняття "живе" має вже дуже високий рівень аб страгування. І, нарешті, поняття "матерія" фіксує у собі найзагальніше, бо у ньому зібрано все те, що існує об'єктивно, тобто поняття "матерія" має найвищий рівень узагальнення і тому має статус категорії.

Кожна наука, як відомо, має свій понятійний апарат. Однак, на відміну від категорій діалектики, він може бути застосований лише до конкрет ної галузі знань. Скажімо, економічна наука має такі поняття, як "вартість", "прибуток", "товар", "ціна" і т.д. Категорії діалектики мо жуть бути застосовані в процесі пізнання у будь-яких сферах дійсності, оскільки вони фіксують найзагальніше в усіх речах, явищах і процесах об'єктивного світу. Вони мають статус всезагальності. З цього випливає методологічне значення категорій у процесі пізнання різних сфер дійсності.

Категорії діалектики виробляються у процесі суспільно-історичної практики людини і відображають об'єктивну дійсність у певних кон кретно-історичних умовах. Зі зміною умов у процесі розвитку суспільної практики, знань змінюється і наша уява про зміст діалектичних кате горій. Вони збагачуються, наповнюються новими відтінками.

Основними категоріями діалектики є: буття, матерія, рух, розвиток, простір, час, суперечність, антагонізм, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, становлення, одиничне і загальне, причина і наслідок, форма і зміст, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, частина і ціле, система, структура, елемент і т.ін.

Основні діалектичні категорії:

- Сутність і явище.

Сутність і явище - категорії, що відображають загальні форми предметного світу і його пізнання людиною.

- Зміст і форма.

Зміст і форма - категорії, у взаємозв'язку яких зміст, будучи визначальною стороною цілого, являє єдність усіх складових елементів об'єкта, його властивостей, внутрішніх процесів, зв'язків, суперечностей і тенденцій, а форма є спосіб існування і вираження змісту.

- Випадковість і необхідність.

Необхідність і випадковість - категорії, які конкретизують уявлення про характер залежності явища, висловлюють різні аспекти, типи зв'язків, ступінь детермінованості явища.

- Причина і наслідок.

Причина і наслідок - категорії, що відображають одну з форм загального зв'язку і взаємодії явищ.

- Можливість і дійсність.

Можливість і дійсність - категорії діалектики, що відображають дві основні ступені розвитку кожного предмета чи явища в природі, суспільстві і мисленні.

- Одиничне, особливе і загальне.

Одиничне - певне, обмежене в просторі та часі тіло, річ, система речей даної якості, що розглядаються в їх відношенні, як до самих себе, так і до світу в цілому по їх якісній визначеності; межа кількісного розподілу даної якості.

Особливе - категорія, що виражає реальний предмет як ціле в єдності і співвіднесенні його протилежних моментів - одиничного і загального.

Категорія загального - є відображенням реально загального, тобто об'єктивного єдності різноманітних явищ природи і суспільства, у свідомості людини.

Зробимо загальний висновок: категорії діалектики — універсальні логічні форми мислення, в яких відображаються загальні зв'язки, властивості й відношення, що мають місце в об'єктивній дійсності. В категоріях сконцентровані досвід і предметно-практична діяльність багатьох поколінь людського суспільства.