46. Поняття пізнання: суб’єкт і об’єкт пізнання, предмет пізнання

Теорія пізнання (гносеологія) досліджує природу, умови, механізми, принципи і форми пізнавальної діяльності людини. Пізнання - це сукупність процесів, завдяки яким людина отримує, аналізує і використовує інформацію про світ і саму себе. Але інформація і знання - це не одне й те ж. Знати - це не просто отримувати певну інформацію про об’єкт, що вивчається, а й зрозуміти її зміст. Інформація - це технічне поняття, яке відображає об’єктивно-предметну визначеність явища чи процесу. Інформаційна діяльність, до якої нерідко зводять пізнання, є лише технічною роботою розуму. Тому пізнання слід розуміти у єдності інформаційної і розумової (герменевтичної) діяльності.

Основним засобом пізнання є поняття, тобто не просто слово або термін, а розуміння, матеріалізоване у слові, терміні, системі суджень, теорії тощо. Отже, пізнання - це така форма діяльності людини, що здійснюється у поняттях на відміну від художніх образів (мистецтво), моральних приписів і оцінок (етика), метафор і символів віри (релігія) і т. ін.

Гносеологія вивчає особливий тип відношень між суб’єктом і об’єктом - пізнавальний. “Відношення пізнання” включає у себе три компоненти: суб’єкт, об’єкт і зміст пізнання (знання). У зв’язку з цим “відношення пізнання” розгортаються у трьох площинах: відношення між суб’єктом і джерелом пізнання (об’єктом), між суб’єктом і знанням, між знанням і об’єктом. У першій вирішується питання: яким шляхом зовнішня по відношенню до свідомості річ стає досягненням розуму в якості ідеального змісту. У другій - виникає комплекс питань, пов’язаних, з одного боку, із освоєнням людиною вже готових, наявних у культурі масивів знань (у книгах, таблицях, касетах, ЕОМ і т.п.), а з іншого - із оцінкою суб’єктом тих чи інших знань: їх глибини, адекватності, повноти для розв’язання тих чи інших проблем. У третій - вирішується проблема достовірності знання, істини та її критерій.

Пізнання здійснюється на трьох основних рівнях: емпіричному, теоретичному, технологічному. На емпіричному рівні пізнаються явища (на відміну від сутності об’єктів), накопичується інформація, здійснюються експерименти, опис, вимірювання, класифікація та первинні узагальнення. На теоретичному рівні розкривається сутність явища, закономірності, висуваються певні гіпотези, формуються теорії тощо. Технологічний рівень пов’язаний із застосуванням знань для вирішення технічних завдань у різноманітних сферах людської діяльності. На кожному з цих рівнів застосовуються свої методи пізнання.

Ці рівні дуже тісно пов’язані між собою, і кожен із них відіграє важливу роль в пізнанні. Абсолютизація ролі емпіричного рівня в пізнанні веде до сенсуалізму, теоретичного – до раціоналізму, а технологічного – до технократизму.

Вищою формою пізнавальної діяльності (але не духовної взагалі) є наука. Наука - це не тільки система знань, але й діяльність з їх виробництва, поширення й реалізації. Історично наука випливає із неспеціалізованого повсякденного буденного знання. Останнє представлене в культурі у трьох формах: 1) рецептивне, технічне знання (спеціалізоване, але ненаукове, яке характерне для мистецтва, торгівлі, ремесел тощо); 2) протонауки - ніби підготовчий етап становлення науки; 3) псевдонауки - сукупність переконань і дій, що видаються за наукові (алхімія, астрологія, теологія, парапсихологія тощо).

Перетворення досвіду у “науковий досвід” здійснюється на трьох напрямках: через дослідження явища засобами експерименту; через метричний (кількісно) організований досвід; через теоретичні узагальнення і теоретичну ідеалізацію. Критерієм науковості знання вважається наявність парадигми, в рамках якої знання продукується і транслюється. Її сутність полягає: 1) в “символічному узагальненні”, формалізації компонентів теорії, що функціонують як “закони природи”; 2) у формуванні картини світу (модельні уявлення); 3) у загальновизнаних методологічних вимогах і ціннісних орієнтаціях (простота, несуперечливість, перевірка, точність, по можливості кількісна визначеність тощо); 4) у загальновизнаних зразках, на основі яких будуються науковий опис і пояснення, а також базові приклади розв’язання наукових проблем.