Відокремлення прикладки

Відокремлена прикладка — це субстантивний (іменниковий) зворот, який виступає в реченні у функції озна­чення. Як і невідокремлена прикладка, вона узгоджується з оз­начуваним словом у відмінку. Відокремлена прикладка — один із виразних стилістичних засобів. З одного боку, вона дає мож­ливість у стислій формі висловити свої думки, передати їхню ієрархію, з іншого — вона виступає як яскравий зображуваль­но-оцінний засіб. Сприяють відокремленню прикладок такі фактори, як зміст, наявність пояснювальних слів, характер оз­начуваного слова, місце прикладки в реченні та ін.

1. Завжди відокремлюється постпозитивна поширена при­кладка, що пояснює або вточнює іменник. Тоді прикладки пе­редають додаткове повідомлення про означуваний предмет. ц_е переважно інша назва особи або предмета, уже названого озна­чуваним словом, яке може бути як загальною, так і власною назвою: «Автор її— колишній розвідник, став згодом відомим істориком, професором Лондонського та Оксфордського універ­ситетів» (газ.); «і світає, і смеркає, і знову смеркає, а москаля, Ті сина, немає, немає» (Т. Шевченко). Відокремлені прикладки з таким значенням властиві всім функціональним стилям сучас­ної української літературної мови. Крім того, в художньому сти­лі відокремлена прикладка виступає з чітко вираженою озна­чальною функцією і має порівняльний, оцінний характер: «І Ок­сану, мою зорю, мою добру волю, щодень божий умиваїи» (Т. Шев­ченко). У фольклорних творах та творах, стилізованих під фольклорні, прикладка часто виступає об'єктом поширення звертань: «Ой ти, Петруню, ой ти серце, набери води у відерце» (нар. пісня); «Ой дівчино, дівчинонько, квітко розмаїта, чому ми ся так не любим, як тамтого літа?» (коломийка).

Одиничні постпозитивні прикладки відокремлюються то­ді, коли мають додаткове самостійне значення. Це буває в тих випадках, коли відокремлена прикладка пояснює означуване слово — іменник — власну назву. Це найчастіше прізвища, іме­на або псевдоніми, а також географічні назви, які потребують уточнення: «До мене підходить друг мого дитинства Григорій Безверхий, архітектор» (О. Довженко). Прикладки — власні імена і прізвища — відокремлюються тоді, коли вони названі вперше: «Найменша дочка його, Соломія, підвівши голову, огляда­ла обсипану плодами яблуню» (М. Стельмах).

Препозитивні прикладки відокремлюються, коли мають обставинно-означальне значення, переважно причинове. Така прикладка пов'язана не тільки з іменником-підметом, а й з діє-словом-присудком: «Сам депутат, Іван Петрович добре розумів усі складності сучасної економічної політики» (газ.). Такі приклад­ки на письмі відокремлюються комою.

Увага' Якщо препозитивна прикладка має тільки означальне зна­чення, то комою вона не виділяється: «Старшина мінометної роти Вася Багірое був з тих людей, що Оля них війна давно вже стала звичайною справою» (О Гончар).

4. Одиничні й поширені прикладки, які пояснюють особо- вий займенник, відокремлюються незалежно від місця в реченні. У постпозиції такі прикладки мають уточнювально-поясню- вальне значення: «Він, вісічнадцятилітній хлопець, повертався з весняного лісу, засіяного синім рястом і прозоро-голубими дзвони- ками» (М. Стельмах); «А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру» (Т. Шевченко). У препозиції ці прикладки мають додаткове обставинне значення: «Нащадок козаків, щирий патріот, він дбав про збереження української

_ьіПури» (газ.); «Польова билиня, вона не призвичаєна до густої Угіювоїтіні» (Панас Мирний).

5. Завжди відокремлюються прикладки, які до означувано- слова приєднуються за допомогою слів на прізвище, на ймен-

*° родом, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи шобто), наприклад, зокрема, особливо та ін. Ці прикладки ма­ють уточнювальне або уточнювально-видільне значення: «Гей був у Січі старий козак, на прізвище Чалий» (нар. пісня); «Біль­шість, особливо молодь, вбачала у поїздці до Морниці веселу роз­вагу» (І. Вільде); «Деякіриби, як, наприклад, корюшка, в'ють під водою гнізда і відкладають туди ікру» (газ.).

Прикладки, що приєднуються за допомогою сполучника як, відокремлюються лише тоді, коли мають додатковий причино­вий відтінок. Таке відокремлення не залежить від місця прик-дадки в реченні: «Івась, як менший, завжди терпів від Карпа» (Панас Мирний).

Увага¹ Не відокремлюються прикладки, які разом із як вказують на інші додаткові відтінки або мають значення «вролі кого, чого» «Черка­щина давно оспівана як хлібний край» (газ).

6. На письмі відокремлені прикладки виділяються комами, рідше — тире. Тире ставиться тоді, коли прикладка стоїть у кінці речення, щоб відрізнити її від однорідних членів речення, або тоді, коли автор хоче підкреслити її пояснювальне значен- ня: «На смуглявому обличчі біліє кілька ямок — сліди вітряної віс- пи» (М. Стельмах); «Стоять стиглі ниви — Золоті озера — ши- роко і дзвінко в далечінь розлиті» (В. Лісничий).