Сполучники сурядності й підрядності

За характером синтаксичних зв'язків між словами чи речен­нями сполучники диференціюються на сполучники суряд­ності й підрядності. Сполучники сурядності вказують на зв'язок граматично рівноправних слів чи речень, сполучни­ки підрядності — на підрядну залежність предикативних частин складнопідрядних речень. Серед сполучників сурядного харак­теру розрізняється три групи: єднальні сполучники: / (й), та (і), також, теж; протиставні: а, але, проте, зате, од­нак; розділові: або, то—то, чи—чи, хоч—хоч.

Підрядні сполучники не піддаються чіткій класифікації, бо взяті самі по собі, у відриві від певної конструкції складнопід­рядного речення, не виявляють з достатньою виразністю своїх значень.

Серед сполучників підрядності за синтаксичними функціями в реченні розмежовуються сполучники і сполучні слова. Різниця між сполучниками підрядності і сполучними словами полягає в тому, що сполучне слово в підрядному речен­ні виступає в ролі підмета, присудка або додатка і буває сино­німом до повнозначних слів (котрий, який, це), співвідноситься з яким-небудь корелятом у головному реченні або має на собі логічний наголос.

Сполучник не виступає членом речення, має послаблене лексичне значення, не може бути замінений якимось синоні­мічним сполучним словом, не співвідноситься ні з яким кореля­том у головному реченні і не має логічного наголосу. Напр.: «Горнусь до тебе, Україно, Як син до матері, горнусь» (М. Ба-кай); «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?» (П. Тичина).

Сполучними словами виступають відносні займенники та прислівники займенникового походження (який, чий, що, хто, де, звідки, коли та ін.). Напр.: «Де було тіїьки ми не зупинимось.

де тільки не ступну, там уже — за звичкою — / дерево посаджу або зроблю щеплення» (О. Гончар).

Слова що, чим, коли можуть бути і сполучниками, і сполуч­ними словами. Багатозначні сполучники, як правило, багато­функціональні. Так, багатозначний сполучник що може зв'язу­вати підрядні з'ясувальні, означальні, міри і ступеня, порівняль­ні з головним реченням. Напр.: «Сподіваємося, що не всі україн­ські вчені покинуть батьківщину» (газ.), «У нас є лицарі й гетьма­ни, Що за собою поведуть» (М. Бакай); «На ринок до сусіднього села Повіз господар продавать осла. І так втомився, що напівдо-розі Прип'яв осла та й захропів на возі» (В. Симоненко).

Сполучник коли може виступати в часових, умовних, додат­кових, означальних та інших реченнях. Напр.: «Так було зав­жди, коли він їхав на роботу» (М. Руденко); «Коли вам страшно, геть ідіть з дороги» (Леся Українка).

Різні значення може передавати і сполучник щоб. Напр.: «Горнусь до тебе, Україно, Щоб нас ніхто не роз'єднав, Підстав­лю плечі, щоб калину У лузі вітер не зламав» (М. Бакай); «Буди­нок має бути таким, щоб у ньому можна було жити» (газ.).

Сполучник як поєднує в собі часові, причинові, порівняльні, умовні значення та інші. Напр.: «І музикою сповнюється ліс, Як зашумлять осики стрункостволі» (Л. Тендюк); «Слухала його чи­тання, як слухають безнадійно хворі люди гомону неспокійних морських хвиль, лежачи на розпеченому сонцем березі» (Леся Ук­раїнка).

Деякі сполучники належать до однозначних (із застережен­нями, бо зміст підрядних речень може набувати перехідних від­ношень). Сполучники бо («Ти маєш право на гордість, бо ти — творець». — О. Корнійчук); якщо («Якщо пісня вийде в люди, то пломінь серця не вгашу». — А. Малишко); якби («Загинув би, на­певно, люд нещасний, якби погасла та маленька іскра любові братньої». — Леся Українка); так що («Теплий туман слався по полю, і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньо­му». — М. Коцюбинський); доки, поки («Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла». — Л. Глібов); хоч («Хоч нерідний син Яре­ма, а щира дитина». — Т. Шевченко).

Залежно від модальних аспектів повідомлення думки визна­чаються такі функції підрядних сполучників*.

* Уточнимо сам термін модальний — модальність: крім значення відношен­ня мовця до висловленої думки з погляду її імовірності, можливості, необхід­ності, модальність у синтаксисі виражає характер віднесеності змісту речення до Дійсності, тобто вказує на наявність чи відсутність зв'язку між змістом речення і дійсністю. Отже, думка виражається в плані реального та ірреального способу. Виявити значення слова ірреально.

1.З'ясувальні сполучники, що створюють з'ясу­вальні конструкції. Сюди належать сполучники що, щоб, як, чи, ніби, немовби, а також відносні (сполучні) слова — хто, то, як, який, скіїьки в усіх відмінках. Напр : «Хороше думати, Щ) ко­лись тебе хто-небудь згадає» (О. Гончар); «Та ви вже знаєте, як сплять гаї» (П. Тичина).

Сполучники повної (чистої) відносності. Таке визначення дав О. О. Потебня. Чистою відносністю нази­вається такий зв'язок між компонентами складнопідрядного ре­чення, при якому відносний займенник або прислівник у фун­кції сполучника цілком збігається обсягом свого змісту з пояс­нюваним ім'ям (іменником, займенником головного компонен­та). Напр.: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була» (П. Тичина). Сюди належать що (невідм.), який, кот­рий, що його, чий, коли, де, куди, звідки.

Порівняльні сполучники — як, що,мов,мов­би, наче, неначе, нібито. Напр.: «За вікнами шуміло море, наче ди­хав під скелями якийсь велетенський звір» (3. Тулуб).

У м о в н і — якщо, коли, якби, аби. Напр.: «Якщо будете в Полтаві восени, то привезіть з собою і "Гамлета"» (Панас Мирний).

Ч а с о в і — коли, як, після того як, тільки, як тіїьки, щойно, ледве, поки, доки, відколи. Напр.: «Ледве почало світати, вирушили в дорогу» (журн.).

Причинові — бо, тому що, через те що, затим що. Напр.: «Поет не боїться від ворога смерти, бо вільная пісня не може умерти» (Леся Українка).

1. М е т и — щоб, для того щоб, аби. Напр.: «Ми не підем тоді за тобою, щоб чужого добра здобувать» (Леся Українка).

Наслідкові — так що. Напр : «Хутір ховався серед дерев, так що влітку іншу хатку даремно очима шукатимеш, не знайдеш між зеленим листям» (М. Трублаїні).

Допустові — хоч, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те, що, як, на що, чи. Напр.: «Хай слово мовлене інакше — та суть в нім наша зостається» (П. Тичина).

СИНОНІМІКА СПОЛУЧНИКІВ

Можливість заміни одного сполучника іншим є одним із шляхів удосконалення форми вислову, передачі тонких нюансів думки. Так, при підрядному означальному реченні найпошире­нішими є сполучники який, що. Синонімічні їм котрий, де, куди, коли. Напр.: «Час, який ми провели в читальних залах, не пропав марно. Бій був для нього якимось священнодійством, ради котро­го Вася Багіров не давав пощади ні собі, ні своїм підлеглим» (О. Гончар); «Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов»

(В. Сосюра); «Наступили ті осінні, тихі та смутні дні, коли сон­це світить і не гріє» (Вас. Шевчук).

Створюють синонімічний ряд сполучники бо, тому що при значенні причиновості. Напр.: «Якщо сніг розтає, його потрібно добав іяти, бо саме він забезпечує успішну зимівлю. При зниженні температури до мінус 40—45 °С дерево ще утеплюють, але в жодному разі не можна заносити його в приміщення, тому що воно почне рости» (М. Артеменко).

Синонімічні сполучники сурядності: або — чи: Напр.: «Ці показники повинні впливати на рівень оплати праці або премію­вання не тільки колгоспників чи працівників радгоспів, але й спе­ціалістів, керівних працівників» (В. Скакун).

Синонімічні сполучники і, та: Напр.: «Побудовано житлові і ви­робничі комплекси, культурні та адміністративні центри» (журн.)

Багаті синонімічними барвами сполучники порівняльні: ні­би, наче, неначе, мов, мовби, як, гей би. Напр.: «Стояла біла, гей би крейдяна» (Ю. Мушкетик); «Глід у кущах, мов жар, полум'я­ніє» (Л. Тендюк).

ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ

Складні сполучники: тож, адже, також, аніж, мовби, немовби, немовбито, начеб, начебто, неначебто, нібито, буцімто, щоб, себто, тобто, цебто завжди пишуться разом.

Сполучники: щоб, якби, якже, якщо, зате, проте, теж та­кож пишуться разом, але однозвучні їм слова-омоніми пишуть­ся о к р е м о (як би, гей би, як же, за те, про те, те ж).

Завжди пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли б то, хоч би, хоча 6.

Пишуться через дефіс: отож-то, тому-то (тим-то), тільки-но.

Складені сполучники завжди пишуться окремо: тому що, та й, через те що, замість того щоб, з того часу як, з тим щоб, затим щоб, дарма що, тимчасом як, незважаючи (невважа-ючи) на те що.

ЧАСТКИ

Часткою називається неповнозначна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових змістових, емо­ційно-експресивних і модальних відтінків або бере участь у творенні морфологічних форм і нових слів. На відміну від спо­лучників і прийменників, частки не служать засобом вираження синтаксичних відношень.

За синтаксичними можливостями частки поділяються на ті, що мають вільне, відносно вільне та фіксоване місце в реченні (препозиція, постпозиція щодо слова, до якого відносяться).

За особливостями функціонування частки поділяються на два типи — фразові та слово- і формотворчі.

ФРАЗОВІ ЧАСТКИ

Фразові частки оформлюють певний тип речення, вира­жають ставлення мовця до змісту всього речення або виділяють один із компонентів речення. Усі фразові частки за функціональ­но-семантичними особливостями поділяються на такі групи:

Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень.

Частки, що виражають модальні і модально-вольові від­тінки значень.

Емоційно-експресивні частки, що виражають емоційну оцінку висловлення, та експресивно-підсилювальні частки, які підсилюють виразність мовлення.