Відносні прикметники

Для них суттєво те, що вони визначають ознаку предмета не безпосередньо, не прямо, а через виділення іншого предмета, наприклад: дерев'яний стіл, тобто стіл із дерева, кам'яна гора — гора з каменю, міський парк — тобто парк, розташований у ме­жах міста, і т. п.

Відносні прикметники відрізняються від якісних і за грама­тичними, і за лексичними ознаками, вони, наприклад, не утво­рюють ступенів порівняння, ступенів якості, не можуть сполу­чатися з прислівниками, не мають антонімічних пар тощо. Се­ред їхніх характерних граматичних особливостей можна відзна­чити і те, що прикметники цієї групи мають лише похідну осно­ву (шкіряний, береговий, дніпровський), мають синоніми серед імен­ників у родовому відмінку, іноді з прийменниками для, з. Пор.: деснянські береги — береги Десни, віконні рами — рами для ві­кон, пластмасова миска — миска з пластмаси.

відносно-якісні прикметники

Серед прикметників виділяється також група відносно-якіс­них, які можуть передавати значення відношення чи якості в за­лежності від іменника, з яким узгоджений прикметник, чи кон­текстуального оточення. Ознака якості в таких прикметників виникла як вторинна на базі первісно відносних прикметників, і тепер прикметники такого типу широко вживаються в обох значеннях, наприклад: травневі дні — травневий настрій, виш­неві сади — вишневі усмішки, крилатий птах — крилата фраза, малинові ягоди — малиновий небосхил.

Відносно-якісні прикметники бувають двох типів. Одні з них мають більшість ознак якісних прикметників, а саме: утво­рюють ступені порівняння (драматичні події—драматичніші — найдраматичніші), сполучаються з кількісно-означальними прислівниками (дуже, надзвичайно драматичні події), від них утворюються якісно-означальні прислівники на -о (драматично, лірично, відповідально) тощо. Інші, передаючи ознаку якості (що дало право віднести їх до групи відносно-якісних прикметни­ків), не набули здатності утворювати ступені порівняння, спо­лучатися з кількісно-означальними прислівниками тощо. До цього типу відносять прикметники із значенням кольору (бузко­ве небо, вишневі губи, золоте волосся) чи матеріалу (або речови­ни): металевий голос, мідні лоби, дубова мова.

присвійні прикметники

Присвійні прикметники вказують на ознаку предмета за належністю його якійсь живій істоті, а отже й утворюються, як правило, від іменників — назв живих істот. Для присвійних прикметників характерні свої словотворчі суфікси: -ип, -їн (сестрин, Настин, Маріїн), -ів, -їв (у відкритих складах -ев, -св, -ов)\ Іванів, Василева, танталові муки, авгієві стайні', суфікс ~^сь.^к" — якщо прикметник означає належність (батьківське по­двір'я)-, цей же прикметник є якісним в іншому значенні: бать­ківське ставлення.

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Прикметники, які можуть передавати значення присвійності та відношення, називаються присвійно-відносними, пор.: шевчен­ківські рядки і Шевченківські читання, материнське поле і мате­ринське ставлення, норковий хвіст і норкова шапка. Такі прик­метники утворюються за допомогою різних суфіксів: -ськ- (-цьк-)\ учительські книги —учительські збори, суфікса -ськ- та інтерфіксів -ів- (-їв-), -ин- (-ін-), що передують суфіксові -ськ-, наприклад: ді­дівський, комбайнерівський, Андріївський, материнський.

Для присвійно-відносних прикметників характерні також суфікси -ач-, -яч-, -оч- від назв людей чи тварин (хлопчачий, ди­тячий, телячий, гусячий, дівочий), а також закінчення -ий (воро­жий, отчий, вовчий).

Присвійно-відносні прикметники відрізняються від власне присвійних більшою узагальненістю значення (пор.: батькова по­рада і батьківська порада, учителева газета і учительська газета, зайцеві вуха і заячі вуха), характеризуються складнішою семанти­кою, багатозначністю, здатністю утворювати фразеологізми (гу­сячі лапки. Чумацький Шлях, вовча ягода, ведмежі вушка).

Деякі прикметники з наззаних семантичних груп уживаю­ться лише в стійких словосполученнях: вороний кінь, знахідний відмінок, карі очі.

СЛОВОТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Основним джерелом творення нових прикметників є самі прикметники, іменники, дієслова і зрідка прислівники (дніпров­ський — придніпровський, вода — водянистий, посивіти — поси­вілий, щодня — щоденний, торік — торішній). Творяться нові прикметники, як правило, морфологічним способом за допомо­гою суфіксів (лісовий), префіксів (предивний), префікса і суфікса (безтурботний), шляхом основоскладання (білоголовий). Розгля­немо кожний із цих типів.