26. Загальна характеристика французького героїчного епосу «Пісня про Роланда».

Поема "Пісня про Роланда" - вершина французького класичного середньовічного героїчного епосу. Найкраща ре­дакція "Пісні про Роланда", яка дійшла до нашого часу, - це і так званий Оксфордський рукопис, який був написаний на по­чатку XI ст. англо-норманським писцем. Нараховує цей руко­пис 4002 вірші, які, в свою чергу, утворюють 290 строф „тирад". Вірші ці поєднані не римою, а асонансом. У "Пісні про Роланда" йдеться про розгром переважаю­чими силами підступних маврів героїчного загону франків під проводом графа Роланда у Ронсельванській ущелині, що в Піренейських горах, наприкінці іспанського походу Карла Великого. Причина загибелі ар'єргарду Кардового війська - зра­да барона Ганелона, Роландового вітчима, який ненавидів сво­го пасинка і змовився з Марсилієм, володарем мусульманського міста Сарагоси, його вбити. Карл помстився за смерть франків і вщент розбив військо мусульман. Роландова нарече­на Альда від туги за коханим помирає. Зрадника Ганелона розірвали між чотирьох коней: таким було спільне рішення усіх володарів окремих франкських земель - васалів Карла. А Карл знову мусить виступати у похід - такий фінал поеми.

Поему можна умовно поділити на три частини: 1. Зрада Ганелона: а) нарада сарацинського короля Марсилія в Сарагосі; б) нарада Карла в Кордові; в) посольство Ганелона та його зрада; г) безвихідне становище ар'єргарду на чолі з Роландом. 2. Смерть Роланда. 3. Помста за Роланда. Кожен класичний героїчний епос має історичну ос­нову. На початку VIII століття (711-718) Піренейський півострів майже повністю був захоплений дуже сильними тоді арабами-мусульманами. В 778 р. війська шанованого в Західній Європі короля франків Карла Великого, на запрошення одного з мусульманських володарів, для підтримки його в усібній війні між мусульманами, перейшовши через Піренеї, вдерлися на територію сучасної Іспанії, захоплену арабами-мусульманами. Їхньою справжньою метою було збагачення, пограбування багатих арабських міст. Тоді ж до Карла дійшли чутки про повстання його підданих -саксів, і він змушений був поспішити додому. Баски помстилися своїм єдиновірцям-християнам за зруйнуваня їхнього міста: підстерегли ар'єргард війська Карла і, оточивши його у вузькій і звивистій ущелині, винищили до ноги. Карл повернувся на місце розправи, але, нікого там не заставши, пішов додому. Сталося це 15 серпня 778 року. Це - історичний факт, доведений документально. В "Пісні про Роланда" історія багато в чім замінена на вигадку. З одного боку, головною метою Карла стало не збагачення, а боротьба за "любу Францію" і христи­янську віру; загін Роланда розбивають не християни-баски, а мусульмани-маври; префект Бретані – командувач арёєргардом стає племінником самого Карла - Роландом; невдалий похід франків зображений як переможний, 3 другого боку, - похід франкського війська і розгром у Ронсельванській ущелині нідбулися насправді. Отже, вигадка у творі співіснує, пе­реплітається з історією. Таке поєднання називають квазіісторизмом (несправжнім історизмом, напівісторизмом). Провідною темою поеми є зображення боротьби проти іноземців-іновірців за "любу Францію", за християнську віру і за короля Карла. Ідея боротьби християнського світу проти мусуль­ман була дуже популярною в часи створення "Пісні про Роланда". Тож закономірно, що похід франків на маврів символізує боротьбу християнства проти мусульманства вза­галі. У ті часи насильницьке хрещення переможених нехри­стиян було звичною справою. І цей мотив знаходимо в творі: Карл вимагає від Марсилія і його підлеглих прийняти християнство, а після розгрому мавританських військ і суду над Ганелоном охрещує дружину мусульманського царя. У "Пісні про Роланда" описано похід на чужу, не франкську землю. Але він не сприймається як загарбницька кампанія. І це, насамперед, то­му, що Карлові війська воюють не лише за "любу Францію", а й за весь християнський світ. Важливою темою поеми також є вірність васала своєму сюзеренові - Карлові. Недаремно оспівувалась саме у середньовічному героїчному епосі, між феодалами часто виникали усобиці, братовбивчі віш ослаблювали країни і засуджувалися народами. Вірність леві у середньовічному героїчному епосі сприймала вірність батьківщині, патріотизм. Вже сама назва поеми вказує на її головного героя ланда.

Зображений він як ідеальний герой-богатир епос; молодий, сильний, мужній, сміливий. Роланд - патріот, до останньої миті життя від своїй батьківщині, вірний васал, який безумовно визпершість свого сюзерена - Карла. Водночас йому властиві і деякі вади, що теж характерно для героїчного епосу. Так, Роланд занадто гарячкуватий,впев­нений у власних силах аж до самовпевненості. Симпатія до Роланда пронизує весь текст поеми і зга­дані вади героя немов пробачаються, знову-таки за його патріотизм, вірність Франції, Карлові та християнству. Навіть помирає Роланд як ідеальний герой-богатир. Ще одним ідеальним героєм епосу є Карл. Але це не молодий гарячкуватий богатир, а сивочолий, мудрий держав­ний керманич, ідеал державної мудрості. Таку пару - молодий богатир і мудрий володар - можна знайти і в героїчних епосах інших народів. Отже, Карл не те що протиставлений, а немов своєрідно доповнює Роланда. Поєднання молодості й сміливості Роланда з досвідом і мудрістю Карла є оптималь­ним для могутності франків. Таким чином, обидва образи ідеалізовані, але кожен по-своєму: Роланд - ідеал епічного богатиря, Карл - ідеал епічного владаря. Особливо яскраво патріотизм і відданість християнству оспівуються на тлі різкого й категоричного засудження зради державних і релігійних інтересів, феодального свавілля та анархізму, які втілені в образі й сюжетній лінії вітчима Ролан­да - франкського барона Ганелона. Не можна сказати, що він зображений абсолютно негативно, адже це досвідчений і мужній воїн, красивий і хоробрий лицар. (15-22 методичка средневековье)