Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді зарубіжка ДЕК (І В).docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
561.69 Кб
Скачать

25. Творчі пошуки та новаторські відкриття в драматургії кінця хіх – початку хх ст. (на матеріалі одного з творів г.Ібсена, б.Шоу або а.П.Чехова).

Середина XIX ст. - епоха домінування епосу і, зокрема, реалістичного ро­ману. Театр, про який уже протягом століття казали, що він гине, був на периферії літ-ного розвитку. Так, твори Шекспіра поступово починали перетворюватися на пересічний театральний крам, який єу кожній трупі. Забулись великі класицист трагедії з їх високим конфліктом почуття і обов'язку. Моду в театральн світі диктувала франц "школа здор глузду"; виникає як опозиція до романт п'єси з її незвичним героєм, сильною особистістю, тираноборством та уславленням свободи. Герої - звичайні люди з пересічними конфліктами. Знову примушує згада­ти про себе комедія. Серед письменників, що обстоювали принципи школи здор глузду були Понсар, Ож'є, Скриб, Дюма-син, які приділ увагу роз­робці техніки сценічної дії і вмінню будувати стрімку інтригу та живий, гострий діалог, створ цікавих персонажів "як у житті". На сцені того часу переважали комедії (Скриб "Склянка води"), мелодра­ми (Дюма-син "Дама з камеліями"), водевілі (Скриб, Лабіш). Близькою до франц "школи здор глузду" була англ "добре зроблена п'єса", взірцем якої є комедії Уайльда. Романтична п'єса мала пев­ний успіх насамперед в творч Ростана ("Сірано де Бержерак"), в Німеччині, в Норвегії в межах "національн романтизму", в ранніх п'єсах Г. Ібсена. Торував собі шлях на сцену і натуралізм, передусім, в творчості Г. Гауптмана ("Перед сходом сонця"). Особл розквіту реаліст п'єса набула в драматичн доробку рос драматурга Островського, який зміг піднести тривіальний конфлікт чоловік - дружина - коханець до масштабів соціальн узагальн (драма "Гроза"). Улюбл героями Островського стають купці, для яких у цьому світі існує один Бог, ім'я якому - гроші. Тож і осн конфлікт у п'єсах Островського зводиться до цієї проблеми: людина і гроші, людина і її право бути особистістю. П'єси Островського, першого рос професійн драматурга, носять яскраво вираж соц характер, що, зрештою, обумовлюється загальною літ-ною тенденцією цієї епохи. Театр завжди відігравав неабияку роль у суспільн житті. У другій половині XIX ст. театр починає виконув роль провідника пев­них націон ідей, береться сприяти націон самоусвідомленню народу. Це х-но для театру корифеїв на Україні, для театрів Норвегії, Германії. Але все ж таки у тогочасній драматургії відчув "криза жанру". Оскільки серед серйозної читаючої аудиторії очевидним фаворитом був роман, то і з'явл перші спроби перекласти популярні епічні твори на "мову" театру. Особливо в цьому віднош поталанило Ф.Достоєвському. З'явл спроба поєднання різних родів літератури. Звичайно, це не абсолютне новаторство. Але тенденція поєдн ліричного і драматург начала у другій пол 19 ст стала продуктивнішою, особливо в ранній творчості Г.Ібсена (період "національного романтизму"), твор­чості Лесі Українки (драма-феєрія „Лісова пісня"). Але відродження театру у другій половиш 19ст. пов'язують не з мо­дерністським, а з реалістичним театром. І найперше - з іменами Ібсена і Чехова. Вони не тільки виводять на театральні підмостки нового героя, піднімають нові теми і намаг приверн увагу до нових проблем, але і реформують саму форму театральної дії. Вони ств п'єсу-діалог, яку згодом Шоу перетворить на п'єсу-дискусію, де домінувати буде внутр дія, яка переросте в творах Чехова у підтекст. Саме з іменем Ібсена пов'язаний початок реформув театру. П'єса "Ляльковий дім" була написана у 1879 році і тоді ж надрукована. І зразу ж викликала гостру полеміку стосовно своєї ідейної спрямованості. На нім і рос сцені вона йшла під назвою "Нора". Конфлікт п'єси яскраво вираж і, на перший погляд, простий: Нора, благородна дружина, що врятувала життя коханого чоловіка, і покидьок (так про нього говорить,лікар Ранк), брудний шантажист Крогстад. Але тоді нам незрозумілим буде фінал п'єси: якщо Крогстад вирішив почати нове життя і пере­дав вексель Норі, то чому вона кидає дім? Сценічна техніка на той час набула високої майстерності і, з цієї т.з, Ібсен - ніби школяр, що не вміє скомпонувати частини драми. В цій п'єсі є два сюжети, дві дії і два конфлікти. Один - зовнішній -розв'язка історії, що почалась вісім років тому, коли Нора підробила вексель. І вона закінчується тоді, коли вексель опинився у Нори. Ця сюжетна лінія має свою струк­туру: зав'язка - втрата Крогстадом місця в банку; кульмінація - отримання Хельме-ром листа від Крогстада; розв'язка - отрим назад векселя. Конфлікт обумовле суто соц проблемами: полож жінки у сусп - мала б Нора право взяти сама гроші, то не потрібно б було їй нічого підробляти. Але справжній сюжет не в зовнішній дії - це стосунки у домі Хельмерів: пізнання Норою справжнього обличчя чоловіка і свого. І кульмінацією буде рішення Нори покинути дім Хельмера, який виявився ляльковим. А розв'язка - попереду. Чи не тому так багато полеміки викликав цей твір? Рушійна сила зовн дії - історія з векселем, рушійна сила внутр дії - психолог стан Нори: страх, близькість до самогубства, очікування чуда. Тож у новітній літ-рі Ібсен започатковує новий тип драми соц-психолог. Але пошуки драматургів були б малоперспективними, якби не було спроби ств не тільки нову п'єсу, але й новий театр з новою театральною школою системою. Пошуки цього театру відбув скрізь на європ континенті: у Німеччині, Франції, Англії намаг відкрити нові театри (у Франції, наприк-іад, він отримав назву художнього), щоб ставити насамперед п'єси Ібсена, який ;тає театральним лідером. Отже, до осн тенденцій розвитку др пол ХІХ ст. можна віднести: домінування в середині століття "школи здорового глузду" з "добре зробленою п’єсою; розквіт оперети та водевілю; синтез драматургії з іншими родами літератури (театральна постановка епічних творів, поява ліро-драматичних творів); поява модерн (натуралістичн та символічн) драми; домінування діалогу, зведення до мінімуму монологу (аж до повної "відмови від мови" - появи "театру мовчання"); поява і зросташга питомої ваги внутр дії; поява нової театральн системи Станіславського.