10. Специфіка англійського реалізму та її втілення у творчості ч.Діккенса (на матеріалі конкретних творів).

У 1840-50-х рр. в англійській літературі утвердився реалістичний на­прям, який розвивався паралельно із романтизмом, а згодом з неоромантизмом і естетизмом. Провідний жанр англійського реалізму - роман, переважно соціально-побутовий та психологічний. Найвидатнішими романістами середини ХІХ ст. були В.Теккерей, Ш. Бронте та Ч. Діккенс, а наприкінці XIX ст. психологічну ре­алістичну прозу розвивали Д.Мередіт та Т. Гарді. Традиції Г. Філдінга та Дж. Свіфта знайшли відображення у творчості В. Теккерея. Найвідоміший його сатиричний роман "Ярмарок суєти" (1847). Підзаголовок "Роман без героя" виражає авторське ставлення до вікторіанської Англії, як до суспільства, де панує марнославство, суєтність, егоїзм і немає .Людн­и-героя, лише ляльки-маріонетки власної пихи. У найкращому романі Ш. Бронте "Джен Ейр" (1847) розповідається про боротьбу бідної дівчини за свою гідність та визнання її у суспільстві. З цим образом в англійську літературу увійшла нова героїня – жінка-трудівниця. У 1840-50-х роках в англійській літературі утвердився реалістичний на­прям. Один із його найзначніших представників - Чарльз Діккенс, якого шанобливо називали "учителем романістів" за його вклад у розвиток романного жанру. На творчу манеру письменника вплинули просвітницькі ідеали та сентименталізм, то­му в його книгах спостерігаємо поєднання реалістичних та нереалістичних засобів зображення дійсності. Творчість Діккенса пройшла еволюцію від веселого оп­тимістичного гумору "Посмертних записок Піквікського клубу" до сумних трагічних ноток та їдкої соціальної сатири "Холодного дому" і "Великих сподівань". Творчий шлях Діккенса можна чітко поділити на два етапи. Перший охоп­лює період 1830-40-х рр. і .починається гумористичним романом про піквікських диваків. Ця книга виросла з підписів до комічної "історії з малюнками" (коміксів) Роберта Сеймура. У невибагливій історії Діккенс підняв тему добра і зла, вклав серйозний зміст у веселу розповідь, що тільки додало їй популярності. Книга посіла почесне місце в колі англійських комічних романів. Серед романів цього періоду два - "Пригоди Олівера Твіста" та "Життя і пригоди Ніколаса Нікклбі" - присвячено дітям, їхньому важкому дитинству. Пись­менник звинувачує вікторіанське суспільство, яке штовхає людей на "дно",, ли­цемірно проголошуючи ідеали милосердя, відмовляє у допомозі злидарям, змальовує нелюдські умови існування у притулках, робітних домах, приватних школах, викриває "систему віроломства й облуди", орієнтовану на особисте збагачення кош­том знедолених. Але Діккенс вірив у незнищенність ідеалів добра і справедли­вості, тому його книги завершуються щасливо, хоча такі розв'язки часто нічим не мотивовані, є наслідком випадкового збігу обставин. Добро винагороджується, а злочинців чекає неминуча розплата. Причому сильнішою і страшнішою карою є не правосуддя (в його справедливості письменник дуже сумнівався), а Божий суд чи муки совісті. Так Феджін божеволіє у в'язниці, а Сайкса до його смертної хвилини переслідують очі вбитої ним Ненсі. Письменник широко використовує прийоми антитези і контрасту, протиставляючи героїв, їхні життєві ідеали та вчинки. Персонажі статичні, характери не розвиваються, часто є надмірно ідеологізованими або маніакально-зловісними до крайнощів, демонічними натурами. Образи мають ро­мантичні та сентиментальні риси, сюжети містять елементи мелодрами. В ранніх творах є елементи пригодницького та кримінального жанрів, вони переважно буду­ються за схемою "романів виховання". Але образи і ситуації є типовими для Англії. Роман "Домбі і син" (1846-48) знаменував перехід до нового етапу в творчості. Письменник змальовує узагальнені картини життя. В творах 1850-60-х рр. з'являються образи соціальних інституцій (Торговий дім у "Домбі і син", Канц­лерський суд у "Холодному домі", Міністерство тяганини в "Маленькій Дорріт") як символи антигуманного соціального ладу, при якому люди приречені лише на страждання. Провідна тема цього періоду - людська беззахисність перед світом грошового інтересу, моральні проблеми людського існування. Так, у романі "Домбі і син" показано як руйнується сім'я, збудована за зразком торговельної уго­ди. Містер Домбі очікує від "вкладеного капіталу" спадкоємця - "дивіденди". Піднімається тема грошей і їхнього місця у житті людини. Для Домбі гроші - все. Це сила і влада. Діккенс показав, як фінансова буржуазія Сіті рветься до влади. А для Поля гроші не мають значення: коли вони такі всесильні, як на думку батька, то чому не врятували його маму, чому не дадуть Полеві здоров'я? Не в силі витримати обов'язків Спадкоємця Капіталу, Поль гине. Його сестра Флоренс рятується від того гніту втечею з дому. Про боротьбу молоді за право посісти своє місце в житті і бути щасливими розповідають романи "Мартін Чезлвіт", "Девід Копперфілд", "Хо­лодний дім", "Великі сподівання". Манера розповіді інша: письменник відмовляється від надмірно пря­молінійних характерів, психологічно мотивує дії героїв. Персонажі поєднують в собі і позитивне, і негативне, але є домінуюча риса, яка підпорядковує собі психо­логію героя. У Домбі це - холодна пиха, гординя, зарозумілість. Традиційні для Діккенса кумедні персонажі-диваки зустрічаються навіть у серйозних книгах, але вони вже не в силі подолати суспільне зло. Позитивні герої виходять з двобою зне­силеними переможцями, але світ так і не змінюється на краще. Голос письменника лунає сумно-іронічно, бо "великі сподівання" часто лишаються лише сподіваннями, що межує з втратою ілюзій. Незважаючи на відвертий песимізм Діккенса в цей час, його твори пронизані гуманістичним пафосом, який полягає не в моралізаторстві, а у вірі в добро. Силою слова письменник захищав просту людину, тому його книги належать до Вічних Книг.